Трагедія як жанр, основні риси трагедії

Найдавнішим драматичним жанром є трагедія. Як же вона виникла і що це таке?

Відповідь можна знайти в “Поетиці” Аристотеля. Слово “трагедія” в перекладі з грецького означає “цапина пісня”. Звідки таке смішне назва? У Стародавній Греції тричі на рік влаштовувалися Великі Діонісії. На святах обов’язково був Хор, керований Корифеєм (предводителем хору). Хор виконував дифірамби – піснеспіви, присвячені Діонісу. Хористи не тільки співали, але і зображували як самого бога, так і його свиту – веселих сатирів в козлиних шкурах. По ходу піснеспіви хор і корифей розігрували кумедні сценки з різних міфів, які з часом втратили сміхової характер, наповнившись серйозним змістом.

В основі трагедії завжди лежить конфлікт. Його гострота залежить від того, які сили протистоять героєві: доля, час, люди… “Необхідно знищити фатальну катастрофу в будь-який трагедії, і ви позбавите її всього величі”, – говорив В. Бєлінський.

Герой трагедії – людина винятковий за своїми якостями, часто приречений на загибель. Він зазвичай не витримує тієї напруженої боротьби, в яку залучений.

Глядач, слідуючи за героєм, переживає цілу гамму почуттів – страх, співчуття. На нього обрушується буря пристрастей – обман, зрада, злочин, любов, ненависть… Переживши їх, він відчуває якесь звільнення і душевну розрядку. Це почуття Аристотель назвав катарсисом (грец. Katharsis очищення). Таким чином, гамма почуттів глядача трагедії виглядає так: страх – співчуття – катарсис.

Основні риси трагедії:
    В основі винятковий за своєю значимістю конфлікт між героєм і середовищем, героєм і долею і т. п.; Герой – сильна непересічна особистість, приречена на загибель; Події відбуваються в короткий відрізок часу; Фінал трагічний; Іноді зло торжествує, але моральна перемога за головним героєм; Глядач трагедії переживає катарсис.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2.50 out of 5)

Трагедія як жанр, основні риси трагедії