Home ⇒ 👍Гуманітарні науки ⇒ Топографічні карти

Топографічні карти

Топографічна карта – це основний графічний документ про місцевість, який містить точне, докладне й наочне зображення рельєфу і місцевих предметів.

Топографічні карти можна класифікувати за найрізноманітнішими ознаками:

За масштабами; Спеціальному змістом; Призначенням; Іншими ознаками (карти географічні, топографічні, історичні, геологічні, грунтові та ін.).

Масштаб карти

Різноманітність завдань, що вирішуються за допомогою топографічних карт, викликає необхідність мати карти різних масштабів.

Масштаб карти показує, у скільки разів довжина лінії на карті менша відповідної їй довжини лінії на місцевості. Наприклад, масштаб 1: 50000 означає, що всі лінії місцевості зображені на карті із зменшенням в 50 000 разів, тобто 1 см на карті відповідає 50 000 см. (500 м.) на місцевості.

Чим більший ступінь зменшення зображеної на карті території, тим більш дрібним називають масштаб карти. Дрібномасштабні карти 1: 500 000 і 1: 1 000 000 прийнято називати оглядово-топографічними. На великомасштабній карті збільшується кількість деталей місцевості, які наносяться на неї. Це дозволяє зображати місцевість більш докладно.

За нижньою (південною) рамкою карти зазначаються:

Чисельний масштаб; Лінійний масштаб; Величина масштабу.

Чисельний масштаб записується у вигляді дробу, у якого чисельник дорівнює одиниці, а знаменник – число, яке показує, у скільки разів відстані на карті менше відповідних їм відстаней на місцевості.

Лінійний масштаб – це графічне вираження чисельного масштабу.

Відстань на місцевості в метрах або кілометрах, яка відповідає 1 см. карти, називається величиною масштабу.

Умовні топографічні знаки

Місцеві предмети на топографічних картах зображуються умовними знаками, а рельєф – горизонталями.

Умовні знаки – азбука карти.

Без знання цієї абетки не можна навчитися читати карту, а отже, і вивчати по ній місцевість.

Існують наступні топографічні знаки:

Масштабні; Позамасштабні; Пояснювальні.

Масштабні умовні топографічні знаки застосовуються для зображення місцевих предметів, які за розмірами займаної ними площі можуть бути показані в масштабі даної карти або плану:

Ліси; Болота; Озера; Великі річки; Великі споруди тощо).

За допомогою позамасштабних умовних топографічних знаків зображують місцеві предмети, які займають незначні площі і не можуть бути виражені в масштабі карти:

Заводські труби; Радіощогли; Колодязі; Кілометрові стовпи; Окремі споруди тощо.

Пояснювальні умовні топографічні знаки служать для додаткової характеристики місцевих предметів і застосовуються в поєднанні з іншими знаками:

Знаки породи лісу; Стрілки для вказівки течії річки та ін.).

Крім графічних знаків, використовуються повні або скорочені написи зображуваних предметів (шк. – школа, сан. – санаторій тощо), а також написи і цифрові позначення для вказівки власних назв:

Річок; Озер; Населених пунктів; Висот точок; Ширини річок і доріг; Характеристика переправ та ін.

Всі елементи місцевості при зображенні на картах підрозділяються на наступні основні групи, для кожної з яких встановлена своя система умовних позначень:

Населені пункти; Місцеві предмети; Дорожня мережа; Гідрографія; Рельєф; Грунтово-рослинний покрив; Кордони.

За допомогою умовних знаків на карті наочно передається дійсна картина місцевості.

Топографічна карта дає тривимірне (об’ємне) уявлення про місцевість, тому що на ній зображується рельєф за допомогою горизонталей.

Горизонталь – лінія на карті, що з’єднує точки рельєфу місцевості з однаковою висотою над рівнем моря. За початок відліку висот прийнятий середній рівень Балтійського моря (нуль Кронштадтського водомірного посту).

Елементи рельєфу, які неможливо зобразити горизонталями (обриви, яри, вимоїни, скелі, кургани, ями тощо), показуються спеціальними умовними знаками.

Вимірювання відстаней по карті

Вимірювати по карті відстані зручно за допомогою циркуля-вимірювача. При вимірюванні відстаней на карті голки циркуля встановлюють на кінцеві точки вимірюваного відрізка; потім, не змінюючи розчину циркуля, прикладають його до лінійного масштабу так, щоб його ліва ніжка припала зліва від нуля, а права стояла точно на одному з ділень вправо від нуля. Шукана відстань дорівнюватиме сумі відліків по кінцях голок циркуля. Частки дрібних ділень визначаються на око.

Довгі лінії, що не уміщаються на лінійному масштабі карти, вимірюються по частинам.

Відстані по кривих лініях вимірюються кроком (невеликим роздвигом) циркуля. Довжина кроку циркуля звичайно приймається 1 см або 0,5 см.

Наприклад, по карті масштабом 1: 100 000 потрібно визначити довжину маршруту по путівці між населеними пунктами Гори і Лужки. Встановлюємо розвід ніжок циркуля в 1 см., що відповідає 1 км. на місцевості. Потім ставимо одну голку циркуля на дорозі в населений пункт Гори, іншу – на продовженні цієї дорозі в напрямку пункту Лужки. Повертаючи циркуль щодо однієї з голок і переміщаючи його по маршруту, отримаємо чотири перестановки (4 км.) і залишок, рівний 700 м., який вимірюємо за масштабом. Таким чином, обумовлена довжина маршруту буде дорівнює 4700 м.

Зручний інструмент для визначення відстані по карті, особливо при вимірюванні довгих кривих і звивистих ліній, називається курвиметр. Внизу цього приладу є коліщатко, поєднане системою передач зі стрілкою. При русі коліщатка уздовж вимірюваної по карті лінії стрілка пересувається по циферблату і вказує пройдену коліщатком відстань.

Поділи на шкалах циферблата можуть бути в сантиметрах або кілометрах. Курвиметр може бути з трьома шкалами в кілометрах, з яких кожна відповідає масштабу 1: 25000, 1: 50000 та 1: 100 000. Тому при вимірюванні ліній попередньо потрібно з’ясувати, в яких одиницях оцифрований циферблат. У процесі прокатування курвіметра уздовж вимірюваної лінії показання стрілки повинні зростати (в іншому випадку курвиметр треба повернути на 180°).

При відсутності циркуля або курвіметра відстань по карті можна виміряти за допомогою смужки паперу, а також лінійки з міліметровими розподілами.

Орієнтування на місцевості по карті

Орієнтування по карті складається з:

Орієнтування карти; Визначенням на ній точки стояння; Звіренням карти з місцевістю.

Орієнтування карти полягає в наданні їй такого положення в горизонтальній площині, при якому всі напрямки на ній виявляються паралельними відповідним напрямам на місцевості. У такому положенні:

Верхня (північна) сторона рамки карти звернена на північ; Південна – на південь; Права – на схід; Ліва – на захід.

Орієнтування карти може бути виконано наближено, на око, або точно, за допомогою компасу або візирної лінійки.

Точка стояння визначається на мапі по місцевим предметам, характерним формам і деталям рельєфу, зображеним на карті.

Для визначення точки стояння по найближчим орієнтирам потрібно орієнтувати карту і впізнати на карті і на місцевості два-три найближчих місцевих предмета або елемента рельєфу. Потім, на глаз, визначити відстані до упізнаних орієнтирів, напрямків до них, а також їх взаємне розташування, потім намітити напрямки з урахуванням масштабу точку стояння на карті.

При визначенні точки стояння проміром пройденої відстані треба виміряти цю відстань від надійно відомою на карті точки місцевості і відкласти його в напрямку руху в масштабі карти.

Сутність способу зарубок за орієнтирами полягає в тому, що на орієнтованій карті виконується візування за допомогою лінійки на два-три місцевих предмета і проводяться напрямки від них; в перетині цих ліній і вийде точка стояння. Важливо, щоб орієнтири були з упевненістю знайомі, а край лінійки проходив точно через центри їх зображення на карті.

Звірення карти з місцевістю полягає в знаходженні на ній всіх розташованих навколо точки стояння місцевих предметів і елементів рельєфу, а також в упізнанні на місцевості об’єктів, які показані на карті. Рух вночі поза дорогами доцільно здійснювати за азимутами.

Питання

Що таке топографічні карти, для чого вони потрібні? Що називається масштабом карти? Дайте визначення чисельному, лінійному масштабу і величині масштабу. Розкажіть про топографічні умовних знаках. Як виміряти відстань на карті за допомогою циркуля і курвиметра? Розкажіть про орієнтуванні на Місцевості по карті.