Тіруккурал. Переклад В. Турніки та Б. Хоменка – БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Книжка великого Любомудра Тіруваллувара про добросердя, політику й кохання
Хвала дощеві
Життя на землі завдячує дощеві. Тому дощ і вартий називатися нектаром життя. Дощ дарує усьому снагу і сам утамовує спрагу.
Супутниця життя
Справжня дружина та, яка має чесноти, потрібні в сім’ї, і яка живе на статки чоловіка.
Чеснотлива жінка приносить щастя в хату, а славні діти – рубіни того щастя.
Діти
Куди амброзії до рисової каші, що її торкнулися рученята твоєї дитини.
Звуки сітара й віни найсолодші лише тому, хто не чув щебету своїх дітей.
Любов
Чи є сила, спроможна приховати любов? Запону з неї зірве одна – однісінька тужлива сльоза коханого.
Нездатний любити живе тільки для себе, а хто любить – собою навіть жертвує.
Гостинність
Не личить самому ласувати обідом, коли на подвір’ї стоїть людина. Навіть коли в тебе на столі трунок, що дарує безсмертя.
Як неторкана квітка аніччам в’яне, коли її понюхати, так і непривітний погляд господаря знічує гостя.
Лагідне слово
Не страшні злидні тому, хто має для людей зичливе слово, що полегшує душу.
Вдаватися до грубощів замість лагідних слів – все одно, що їсти зелені плоди.
Вдячність
Добро в скруті, хоч і невелике, та застилає увесь світ.
Недобре забувати добре, та добре забувати недобре.
Заздрощі
Ніщо не зрівняти з високим даром – не знати ніяких заздрощів.
Заздрощі – лихо того, кого вони опосіли. Бо коли на заздрісника зглянуться навіть вороги, його занапастить сама заздрість.
Слава
Усе минає в цьому світі, окрім доброї слави.
Лиш той живе, хто не знає ганьби, і гине той, хто живе без слави.
Святенність
Багато хто приховує свої страшні недуги й омивається в священних водах, ніби великий праведник.
Стріла пряма, а жорстока, лютня крива, а тішить слух; так і про людину суди не з вигляду, а з учинків.
Правдивість
Чистота тіла – від миття, чистота душі – від правдивості.
Серед краси світової нічого кращого не знайшов я над правду.
Великодушність і зло
Найвища помста тим, хто вчинив тобі зло, відповісти щирим добром, аби присоромити їх.
Зло, що ти заподіяв комусь уранці, віддається тобі ввечері.
Мудрість
Мудрість – зброя проти будь-якої небезпеки. Це фортеця, до якої не проникнути і якої не здолати ворогам.
Яким би не був світ, мудрість – це жити в злагоді з людьми.
Сутність людини
Оціни в людини хороше, відзнач у ній погане і те, чого більше, вважай за її суть.
Спробним каменем, який визначає велич або ницість, є людські вчинки.
Старанність
Богиня удачі сама розпитає дорогу і прийде до свого обранця, наділеного невичерпною старанністю.
Як бойовий слон, уражений стрілою, суне на ворога, так і міцні духом не впадають у розпач навіть після поразки.
Рішучість
Не втрачай рішучості, коли взявся за діло. Люди зневажають тих, хто не доводить справу до кінця.
Тверда рішучість дарує успіх і багатство, а без старанності обсідають злидні.
Сила слова
Промовляй слово, коли пізнаєш його силу. Цей дар вищий за доброчесність і багатство.
Промовляй слово, коли певен, що співрозмовник не скаже розумнішого.
Дружба
Чи важче щось знайти, аніж дружбу? І чи є надійніший щит для доброго діла, ніж дружба?
Дружба з гідними кріпне, посилюється з кожною зустріччю, як і мудрість давніх вед – з кожним прочитанням.
Глупота
Глупота – це щось незвичайне. Коли запитають, що воно таке, знай: глупота пригортає збитки і розкидає статки.
Дружба з дурнем – велика розрада, бо, розлучившися з ним, не відчуваєш прикрощів.
Жіноча примха
Хто потурає примхам жінки-красуні, не допоможе в скруті другові й не зробить доброго діла.
Хто боїться своєї дружини, ніколи не зробить добра в ім’я доброчесної мудрості.
Велич
Усі люди однакові від народження, та велич їхню засвідчують діла.
Лише той збереже велич, хто пильнує себе; як цнотлива жінка.
Скромність
Справжня скромність соромиться вчинків, не гідних чоловіка. Все інше – соромливість доброчесних жінок.
Хіба скромність – не окраса мудрості? А коли її бракує, то чи не тяжка недуга – пихатість?
Ганебність жебрів
Немає солодшого над харч, зароблений власного працею, – навіть і юшка з однієї води.
Немає ганебнішого, ніж жебрати, навіть коли просиш води напоїти корову.
Обійми коханої
Звичайну недугу лікують зіллям, та красуня в дорогих оздобах сама зілля від недуги, яку ж сама й викликала.
Чи здатні небеса лотосоокого Вішну подарувати таку насолоду, яку дарує сон у ніжних обіймах коханої.
Чутки
Чутки посилюють моє кохання. Без них моя пристрасть охолола б і згасла.
Мої муки зростають: чутки для них у селі – наче добрива, а материні докори – вода.
Нестерпність розлуки
Чи можна вірити клятвам коханого? Адже в його серці вже в’ється думка про розлуку!
Гірко жити без родини, та ще гірше – без милого.
Сльози розлуки
Кохання дарує неозорий і бездонний океан щастя, та розлучаються закохані й муки ніби ще більшають і глибшають.
Ночі в розлуці такі довгі! Куди жорстокіші, ніж жорстокість мого жорстокого коханого.
Муки самотини
Тільки закоханим судилося скуштувати солодкий без кісточки плід кохання.
Кохання завдає гіркоти, коли воно не взаємне. Кохання дарує щастя, коли його рівноважать, як коромисло, почуття двох сердець.
Втрата стриманості
Сокира любовної пристрасті трощить двері величної стриманості, взяті на засув соромливості.
Я хвалюся тобі, що стриманість візьме в мені гору. Та, на жаль, пристрасть долає мої хитрощі і виривається назовні.
Удавана досада
При зустрічі не обіймай його, вдавай, що тобі прикро, тоді побачиш, чи страждатиме він.
І вода дарує насолоду лише в затінку, і удавана досада солодка закоханим.
Вершина ревнощів
Навіть коли я в задумі милуюся її вродою, вона спалахує од ревнощів: “З ким ти порівнював мене? Про кого думав, поглядаючи на мене?”
Щойно я мовив: “Кохаю тебе більше, ніж будь-кого”, а вона спалахнула: “Ніж кого? Кого все-таки?”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)