Home ⇒ 👍Література ⇒ Ти снивсь колись прапращуру мойому…- ДАРАГАН ЮРІЙ
Ти снивсь колись прапращуру мойому…- ДАРАГАН ЮРІЙ
Ти снивсь колись прапращуру мойому…
Перлина сліз, чи стріли, чи вино,-
Та напував ти печеніга злого
В своїх степах таким вином давно…
Що ж, ти містиш і радощі, і болі,
І на шляху твойому квітне мак.
Тебе – тому, хто щиро прагне волі,
Тому, хто прагне слави; а відтак
Наповнити життя останнім змістом,
Так, ніби смерть, мов щастя віднайшли…
Твоя стріла прошиє тонким свистом
Ранкове скло над степом запашним.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Співає юний січовик – ДАРАГАН ЮРІЙ Співає юний січовик. Нічного степу вільний пташе, Сам знаєш, пишне щастя наше На вістрії шабель та пік. Ой, сонях виб’ють до ноги… Дивись, татарин вузькоокий В зеленій хвилі, ніби окунь, Пірнув і стежить з-за могил. А ти співаєш про Стамбул, Про байдаки та бідних бранців, Що з зойком прокидались вранці, І з України вітер дув, […]...
- Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...
- This the end – Андрухович Юрій “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся перед лікарем” – Написала Анна Середа. Щось це мені нагадало. Але що? Лікаря залишаємо збоку, виносимо за текст, Покличемо, коли буде потрібен. Залишається фраза: “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся”. Ростислав Котерлін теж пише “так ніби”. Щиро кажучи, воно мені заважає. Це так, ніби хтось […]...
- ЯК МИ КОЛИСЬ УЧИЛИСЬ – ОСТАП ВИШНЯ Дуже рано починалася за старих часів професійна на селі освіта. Тоді вона починалася, коли Ванька або Одарочку було вже “одлучено” і коли Ванькові або Одарочці сорочка підіймалася вище того місця, про яке ви зараз не думаєте, і зав’язувалася вузлом на спині. – Щоб не закаляло! А то воно в мене, вибачте, на втори слабеньке. Ванько […]...
- “Колись почнеться доба волі” (за поетичною спадщиною Т. Шевченка) Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної […]...
- Скорочено – І ТИ КОЛИСЬ БОРОЛАСЬ, МОВ ІЗРАЇЛЬ… – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – 10 КЛАС І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам Бог поставив Супроти тебе силу невблаганну Сліпої долі. Оточив тебе Народами, що, мов леви в пустині, Рикали, прагнучи твоєї крові, Послав на тебе тьму таку, що в ній Брати братів не пізнавали рідних, І в тьмі з’явився хтось непоборимий, Якийсь дух часу, що волав ворожо: “Смерть […]...
- Тарас Шевченко – Іван Підкова (Було колись – в Україні) Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю; Минулося – осталися Могили на полі. Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите. Високії ті могили Чорніють, як гори, Та про волю нишком в полі З вітрами говорять. Свідок слави дідівщини […]...
- Колись здавався ти мені орлом підтятим – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Колись здавався ти мені орлом підтятим І в полі кинутим в агонії сконать… Очима стежиш ти за ворогом проклятим, Що хтів тебе ногою розтоптать. Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш… Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі, Одним крилом граків ти відбиваєш І сам лежиш на зламанім крилі… Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним, […]...
- УКРАЇНА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють, Де ся квіти поза квіти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вірли співають, З буйним вітром у заліжку козаки літають. Хто ж то може знов забути могили, кургани, Де козацтво українське, […]...
- ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ (1934) ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Юрій Тарнавський народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні – біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав […]...
- ЛАТВІЙСЬКИЙ МОДЕРНІЗМ ХОЧЕ ТОВАРИШУВАТИ З УКРАЇНСЬКИМ МОДЕРНІЗМОМ – Юрій Садловський ( МАЙЖЕ ЗАКЛИК) Модернізму, утвореному, як протидія реалізму у другій половині 19-го сторіччя, вистачало і філософії позитивізму, і своєї та чужої естетики. Не вистачало лише дружби. Скажімо такої, яка існувала між поетами-модерністами Латвії з поетами та письменниками російського срібного віку. Ось, що стосується української та латиської літератур, то жодних безпосередніх, прямих зв’язків та стосунків між […]...
- НИВА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію. Виростай же, руський боже, […]...
- Ідеальний кандидат – ЮРІЙ КАМАЄВ Політична сатира Спочатку виступала якась стара очкаста жаба. Вона довго розводилася про важливість відкриття галереї і її роль у культурному житті міста і навіть цілої країни. Потім слово взяв приїжджий столичний “батанік”, говорив приблизно теж саме, лише незрозумілими словами. Ільдар Степанович знічев’я рахував скільки раз вони згадали його ім’я. Меценат, благодійник, поціновувач мистецтва, людина великої […]...
- “І ти колись боролась, мов Ізраїль” – Леся Українка (1871-1913) – Українська література 10-х років ІВАН ПЕТРОВИЧ КОТЛЯРЕВСЬКИМ 1769-1838 …він з великого пожару України Найбільшу спас народну святість – Слово… Іван Франко На витоптаному пустирі нашої ІСТОРІЇ раптом СМІХ Котляревського. Саме в той час, коли начебто й нічого було сміятися… Євген Сверстюк, український літературний критик, поет, філософ Він зачитувався “Дон Кіхотом” Сервантеса. Принаймні так переповідали його сучасники. Він і сам […]...
- НОВОБРАНЧИК – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Поема Костю Горбалеві на поклін, аби згадував 2-го німецького просимця 1852 року, коли мене обстригли. Пролог Братику мій, не цурайся Хоть ти оден цего бранця; Не цурайся єго сліз, Що в поклоні ти приніс. Бо го люди на кеп від себе прогоня, – Ніби коли в латтю, то він вже не їх, – Де кури […]...
- Тиша – ЮРІЙ СУЩ Тиша… Пуста, глуха тиша… Така, що, якщо прислухатись, то можна почути, як мурахи бігають по стіні. І лише в вухах щось монотонно без зупинки гуде і не дає втішатись тишею. Що це за звук? Може, це – наслідок численних безсонних ночей, а, може, це через тишу (якщо її нема, то за сторонніми шумами просто не […]...
- Колись вони нові міста творили – ГЕРОЙСЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ Матеріал уроку. “Король Данило” за Антоном Лотоцьким. Прислів’я. Мета. Поглибити знання дітей про Україну та її населення у давні часи; збагачувати словниковий запас: вдосконалювати навички виразного читання; виховувати гордість за історичне минуле. Обладнання. Портрет короля Данила. Хід уроку I. Організаційним момент. II. Мовна розминка. Прочитайте висловлювання, подумки вставляючи пропущені букви. – Б. з в. рб. […]...
- ПРОКЛЯТІ РОКИ – Юрій Клен Поема Недаром многих лет Свидетелем Господь меня поставил. О. Пушкін Частина І Якась смутна і невесела осінь Зійшла, мов помаранча золота, Над Києвом, і олив’яні оси Дзижчали і співали з-за моста, Де вітер заплітав березам коси І цілував в розтулені уста (О спогади терпкі і непотрібні Про ті роки жорстокі і безхлібні!). Як прикрашали чорні […]...
- СМІЛИВА ЗОЗУЛЬКА – ЮРІЙ СТАРОСТЕНКО – ОПОВІДАННЯ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Юрій Старостенко народився в Білорусії. Змалечку майбутній письменник захоплювався красою рідної природи. А коли у віці одинадцяти років разом з батьками переїхав до Києва, так само щиро закохався в українські краєвиди. Дружба з Олександром Копиленком надихнула митця на написання творів про природу нашого краю. Коротенькі оповідання Юрія Старостенка цікаві й живі. Головними героями в них […]...
- ПРЕЧИСТА ДІВО, РАДУЙСЯ, МАРІЄ! – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ У синє море сонце ясне тоне, І своє світло, ніби кров, червоне, По всій країні доокола сіє; А там зозульку в гаю десь чувати, А там дзвіночок став селом кувати, Там в борі вітер листям шелевіє: Пречиста діво, радуйся, Маріє… Пречиста діво, радуйся, Маріє! Он молод жовняр ліг си на мураві, Личко студене, шати му […]...
- Сало – ЮРІЙ КАМАЄВ Сало Я люблю сало. Тільки, щоб було влежане, вкрите кристалами грубої сірої солі, і, обов’язково, з часником і окрайцем житнього сільського хліба. На зрізі воно має бути ледь жовтувате, шляхетного кольору слонової кістки. Бо, коли сало біле чи рожеве – воно ще сире і не має того смаку. Завтовшки сало має бути десь із долоню, […]...
- Коридор – ЮРІЙ СУЩ …із дверима завбільшки з око… Г. Чубай Все?! Оце і все?! Ще мить тому він був на дорозі перед машиною з виряченими очима в панічному шоці, а зараз… Він потрошки відходив. В вухах знову звучала музика. Добре, що я взяв нині Queen, без нього я б не вижив… Так я і не вижив! – майнула […]...
- САФАТ ЗІНИЧ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Я собі вже не раз отак сиджу та гадаю: як-то, бідний світе, деякого сердешного некрута б’ють да глузують при тій науці! А мене було і пальцем ніхто не кине, не то що. Але ж бо я і бравсь швидко тої муштри! було капрал мені ні покаже, а я вже і вдав. А пан майор наш […]...
- ТЕРЦИНИ – СЕРЕД ОЗЕР ЯСНИХ – Юрій Клен Коли тебе сурма своєї туги Покличе знов у дальній рідний край, Де ждуть тебе безчестя і наруга, Слова над пеклом Дантовим згадай: “Per me si va nella citta dolente!”1 “Сюди йдучи в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту”. Гамуй, мандрівнику, смертельний жах, Коли в душі погасиш сірий день ти І сонце змеркне в чорних […]...
- ЛЮБА-ЗГУБА – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повість Нічо так чоловікові віку вже не укоротає, як та люба. Хто не вірить, най лиш слухає, що розказуватиму… У нашім селі, знаєте, чинять два храми в рік – один на зимні Николи, а другий на весні. Зимні Николи, як здорові знаєте, припадають серед Пилипівки: скрипку не можна навіть зачепити, а за танець і не […]...
- ІЗОМОРФНІСТЬ ЛАНДШАФТУ – Юрій Іздрик Юрко ІЗДРИК Ізоморфність ландшафту Юрій Андрухович “Московіада” // Київ, Час, 1997. Івано-Франківськ, Лілея-НВ, 2000. Якщо слово “гіт” може вживатися стосовно літературного твору, та ще й українського, та ще й у суспільстві, “в якому дев’яносто відсотків не читає зовсім, а з тих, що все-таки читають, дев’яносто відсотків не читає по-українськи”, – отже, якщо все це можливо, […]...
- ФРАНКФУРТ, P. S.: ЛІМОНОВ – Андрухович Юрій Щиро кажучи, я не збирався писати про цьогорічний Франкфуртський книжковий ярмарок, тим більше зараз, коли від моменту його відкриття минув уже місяць і в нашій пресі так чи інакше з’явилися деякі свідчення з місця події. До того ж – про що я мав би писати? Про недопущену до свята російську журналістку Анну Політковську, авторку виданої […]...
- ЛУК’ЯН КОБИЛИЦЯ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна собі молоденька, Як у траві чічка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотіла, те й робила: Гуляти – гуляла, А […]...
- Тінь – ЮРІЙ КАМАЄВ Тінь Генерал Кхань вперше йшов до палацу Імператора. Вузький місток ніби висів над темною прозорою водою, де ліниво плавали дивовижні риби, яких ніколи не зустрінеш у природі і квітли прекрасні білі лотоси. Стежка Бога… На неї мали право ступити лише Імператор і кілька найвищих сановників країни. І ось він нарешті побачить самого Імператора, за якого […]...
- Дитинство (скорочено) – Юрій Яновський Дитинство (скорочено) – Юрій Яновський Твір починається з опису степів Херсонщини та їх історії. Саме в цьому степу і народився степовик Данилко. Він щиро любив цей степ, адже це була його домівка. Але ще більше хлопчик любив свого прадіда, який знав усі степові звичаї. Саме він навчив Данилка шанувати свої звичаї, обряди. Наставали жахливі часи. […]...
- БУЛО КОЛИСЬ – В УКРАЇНІ РЕВІЛИ ГАРМАТИ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА(КІНЕЦЬ ХVIII – ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ ст.) Узимку 1839 р. до Петербурга приїхав український історик Микола Маркевич. Він приятелював з Євгеном Гребінкою, тож Тарас Григорович, як зазначає Павло Зайцев, опинився в товаристві, де питання українського минулого стало предметом живих дискусій. Досі він мав змогу познайомитися тільки з “Історією Малої Росії” Дмитра Бантиша-Каменського, тепер же прочитав у рукописах “Історію русів” невідомого автора й […]...
- ТРИ ЯК РІДНІ БРАТИ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повість. І Мені ще й двадцять рік ледве було, як уже кучерики мої золоті облетіли! Навіть і попрощатись не пускали, але звеліли відразу йти до компанії. З тяжков бідов відпрохався на три дні додому. А дома сум та плач. Мати розболілась, ридаючи (батька давно вже не було на світі), сестри неначе з ума зійшли, таке […]...
- ДОБУШ – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Гей, ци чули, люди добрі, Перед ким то ляхи стануть, А за ким то молодиці, А за ким дівчата гинуть? То наш Добуш, наша слава, То капітан на Підгір’ї – КрасниЙ-красний, як царевич; Двадцять років і чотири. Хлопців тисяч єму служить, – Поклонися, лядський крале! На той топір єго ясний Клали німці много сталі, А […]...
- СМЕРТЬ СОКРАТА – Юрій Мушкетик Три стрічі стратега з Сократом Стріча перша Сократ ще живий Над містом котився важкий, тисячоголосий гомін. Він народжувався десь там, по темних вузьких завулках, на запилюжених дорогах за міськими ворітьми – короткими перемовками, сонними вітаннями, скрипом коліс, брязкотом металу, старечим покашлюванням – сотнями маленьких струменців, котрі плинули, вбирали в себе інші й врешті вихлюпували на […]...
- Досвітні вогні – ЮРІЙ КАМАЄВ Досвітні вогні Одного холодного осіннього вечора до нас у село прийшов кобзар. Ні, він був зовсім не таким, як на малюнку в книжці. Йшов накульгуючи, вбраний у пальто, перешите з шинелі, замість смушкової шапки на голові у нього був кашкет. Не був він і сліпим, й віку мав лиш трохи більше за мого тата. Та […]...
- Серце не навчити – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повісточка. Жили в нас в горах два парубки товариші, а що вже буйні та хороші собі були, той на папері не спишеш, – такі вже хороші були сі два легіні. А до того ще як уберуться, бувало, у кармазин та в жировані порошниці та стануть собі гостинцем гуляти, то дівчата якраз усі у вікнах. “Що […]...
- Натурнi Оповiдки – ЮРІЙ ЛОГВИН Юрий Логвин. Натурнi Оповiдки ІМЕНІ НЕ ПАМ’ЯТАЮ Проблем з моделями в мене не було. Проблеми були з приміщенням. Так з Цією дівчинкою трапилось. Вона вже який день тут на пірсі нудилась, її Матуся все жувала біляші та виноград. І все на дочку цикала. Я теж на пірсі не один день висиджував – малював сліпучо вохристі […]...
- Нездолане прокляття – ЮРІЙ КАМАЄВ Нездолане прокляття У руїнах вив злий гарячий вітер, жбурляючи в обличчя колючий солоний пил. Кілька куль перекотиполя котилося вулицею, якою давно не ступала нога людини. Білі, знебарвлені пекучим сонцем величезні камені лежали посеред вулиці, ніби їх умисно порозкидав могутній божевільний велет. Мертве місто або місто Забуття – так його називали тепер. Справжню назву забули, мабуть […]...
- ПОЕТ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі Є два сині телевізійні екрани, Що показують два різні види На битву твого життя з драконами, що загрожують людству. Твої уста є, мов зорі – Далекі не тільки від неправди, а й від усього. І взагалі, як від кривавого вчинку, Не можна відірвати очей від твоєї краси. […]...
- Помста паперового бога – ЮРІЙ КАМАЄВ Помста паперового бога Холодний осінній дощ бив по шибках дрібними нещирими слізьми, темна ніч за вікном і монотонний шум комп’ютерних вентиляторів заколисував, хилив на сон. На моніторі то розпливались, то скакали, наче живі, цифри оборотних відомостей і суворі грати екзелівських таблиць, здавалося, вже не здатні були їх втримувати. Огидний офісний смак розчинної кави ненадовго приводив […]...