Техніка та культура
Насамперед уточнимо зміст вихідного поняття теми, оскільки термін “культура” дуже багатозначний. У повсякденному житті під культурою розуміється рівень освіченості і вихованості людини, а також характеристики різних видів діяльності: культура обслуговування, культура мови, фізична культура, політична культура і т. П. У теоретичній літературі можна зустріти десятки і сотні визначень культури. Так, для естетики культура – це численні твори професійного мистецтва і народної творчості, для історії – рівень матеріального і духовного розвитку суспільства, досягнутий в конкретний історичний період і т. Д.
Слово “культура” походить від латинського “cultura”, так називали обробіток, обробку, поліпшення чого-небудь. Воно як би спочатку протиставлялося слову “натура” (природа), вказуючи на те, що явища культури, штучні за своїм походженням, не можуть виникнути природним шляхом.
У науковий обіг це поняття широко увійшло в епоху Просвітництва. Вольтер, Кондерсе, Лессінг, Гердер та інші мислителі XVIII в. використовували його для того, щоб розкрити специфіку людської життєдіяльності, позначити відмінність людського буття від природного, тваринного існування. І. Кант, Г. Гегель та інші німецькі класики підкреслювали, що людина живе у світі культури, а не в світі природи. Саме оволодіння матеріальною і духовною культурою суспільства робить індивіда людиною. Культура розумілася насамперед як засіб соціалізації, “олюднення людини”. Синонімами даного поняття виступали терміни “освіченість”, “освіченість”, “гуманність”, “розумність”. Відповідно культурна людина розглядався як моральне, освічене, розумна істота на відміну від некультурного, дикого, нецивілізованого, а культурне товариство є прогресивне, розвинене, гуманне, освічене.
Як бачимо, у філософії цього періоду вбачали в культурі тільки позитивне, хороше, бажане. Але якщо розглядати культуру як реальність, створену людьми, то навіть на рівні буденної свідомості стає ясно, що діяння розуму і рук людини далеко не завжди мають кращі слідства. Такі прояви людської активності, як війни, соціальні конфлікти, техногенні катастрофи, – теж факти соціального буття, т. Е. Явища культури. Але чи можна вважати їх благом для людини?
У контексті даної теми ми будемо відштовхуватися від визначення культури, даного академіком М. А. Баргом, який розумів під культурою “спосіб, яким дане товариство вирішує свої матеріальні, соціально-політичні та духовно-етичні проблеми” [2, с. 46]. У цьому розумінні поняття “культура” характеризує якісну специфіку, своєрідність матеріальної, духовної, соціального і політичного життя того чи іншого суспільства на певному етапі історичного розвитку.
В даному розумінні культура виступає як друга природа, самостійна реальність, створена людиною для реалізації його життєвих потреб. Вона включає як продуктивну діяльність людини (матеріальну і духовну), так і результати цієї діяльності (артефакти). У своїй сумі вони утворюють комплекс досягнень людства, важливим компонентом якого є техніка. Як зазначає А. С. Кармін, “техніка як сукупність засобів і способів людської діяльності виконує в житті людей прагматичну функцію: люди створюють і застосовують її для того, щоб отримувати від цього якусь користь” [7, с. 590].
На його думку, залежність культури і техніки носить двоякий характер:
Техніка породжується культурою і постійно отримує з її простору стимули для розвитку. Саме культура визначає цілі, заради яких люди створюють техніку, застосовують і вдосконалюють її. Культура зберігає і накопичує знання, необхідні для створення і вдосконалення техніки. Вона обумовлює ставлення до техніки, характер і способи її використання.
Техніка є сила, яка активно впливає на всі культурний простір. Вона утворює культурне середовище проживання людини, являє собою засіб додатки досягнень культури до вирішення соціальних завдань, створює знаряддя праці як інструментарій культури. Нарешті, техніка виступає як культурний код, знакова система, що несе в собі величезну кількість соціальної інформації.
Таким чином, техніка виступає як форма культури і найважливіший фактор її розвитку.
У сучасному суспільстві вивченням техніки і її впливом на соціокультурний прогрес займаються багато наук. Але поряд з теоретичними роздумами про даний феномен, завжди були і залишаються життєво-буденні уявлення про роль і місце техніки в культурі, існуючі в масовій свідомості. “Ця вистава складається під впливом культурних традицій і особистих установок, які оцінюють фактичний життєвий досвід. Воно створює стереотипний спрощений образ техніки, який є одним з елементів культурного менталітету “[7, с. 600].
Природно, такий образ не міг не змінюватися протягом історії людства. Соціальна оцінка техніки змінювалася залежно від того, що представляла собою техніка в даний історичний період, як ставилися люди до її застосування; який був соціальний статус технічних фахівців; яке місце займала техніка в системі культури, яку роль відігравала в житті суспільства.
За цими параметрами ми і спробуємо простежити історію техніки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)