ТЕВ’Є-МОЛОЧНИК (1894-1914) – ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ 1859-1916 – ЖИТТЯ. ІСТОРІЯ. КУЛЬТУРА – ЛІТЕРАТУРА ХХ-ХХІ ст
Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу на межі XIX-XX ст. Шолом-Алейхем у творі про Тев’є-молочника зобразив життя українського села Анатовки, де прості люди тяжко заробляють свій хліб, щоб ростити дітей, підтримувати старих, продовжувати традиції своїх предків. Тут поруч живуть українці, росіяни та євреї, відрізняючись лише законами віри, але не життєвими принципами. Тев’є, або Тевель, як його називають односельці, ревно вірить у свого Бога та святі книги, але в євреях і українцях, православних та юдеях, бідних і багатих насамперед цінує моральні якості: працьовитість, душевність, родинність, щиру усмішку, яка допомагає пережити скрутні часи.
У родині Тев’є (а це дружина й сім дочок) панує любов і взаєморозуміння. Жодного разу батько не став на заваді вибору своїх красунь, стримуючи власні симпатії, надії та навіть здоровий глузд. Здається, що світ Тев’є, просякнутий мудрістю, ліризмом і гумором, буде існувати вічно. Але в сімейну історію втручається жорстка сила держави – тодішньої Російської імперії, за законами якої євреїв уважали людьми “другого гатунку”. На межі ХІХ-ХХ ст. в різних регіонах Російської імперії прокотилася хвиля погромів, тоді відбулися й масові виселення євреїв у так звану “смугу осілості”. Їм було заборонено жити в селах, купувати нерухомість поза цією “смугою”, орендувати землю, торгувати в неділю та християнські свята.
Виселення родини Тев’є-Тевеля мешканці Анатовки сприйняли як протиприродне явище, оскільки він був дуже шанованою в селі людиною. Усі розуміли, що Тев’є потрібенлюдям як мудрий порадник, справедливий суддя, досвідчений народний цілитель. Але душевні якості людини виявилися незначним аргументом у протистоянні з державною машиною, і Тев’є, як і тисячі одноплемінників, змушений був виїхати, шукати кращої долі. “Живеш стільки років між селянами, то й приятелюєш з усіма хазяїнами на селі”; “”Дід Тевель” у них перша спиця в колесі! Потрібна порада – то як Тевель скаже; ліки від пропасниці – до Тевеля; позичка – теж у Тевеля. Ну, чи ж треба було мені думати про такі дурниці, як погроми” (тут і далі переклад Єфраїма Райцина), – каже герой, збираючись у далеку нелегку путь.
Біблійними словами “Іди геть!” письменник засудив вигнання єврейського народу, що кровно поєднаний з українською землею, але мусив піти в мандри, не розуміючи своєї провини перед державою й людьми.
Розповіддю про українського єврея Тев’є-Тевеля Шолом-Алейхем порушив проблеми не тільки конкретного історичного часу – межі ХІХ-ХХ ст., коли національне питання в Російській імперії вирішували такими нелюдськими методами. Доля Тев’є – це страдницька доля всього єврейського народу. Письменник неначе заглянув у майбутнє, передбачивши масове знищення євреїв у роки Другої світової війни. Під гаслом “Іди геть!” стався Голокост – масове знищення євреїв у фашистських гетто, концтаборах і безіменних ярах.
Образна система твору. Розповідачем історії власного життя Шолом-Алейхем зробив головного героя твору – Тев’є-молочника. На відміну від інших героїв-розповідачів, Тев’є веде бесіду не з читачем, а безпосередньо з автором: “Коли вже судилася велика удача, чуєте, пане Шолом-Алейхеме” або: “Найкращий, найщиріший, найпоштивіший привіт вам, пане Шолом-Алейхеме! Вам і дітям вашим! Я давно вже виглядаю вас, набралось у мене для вас чимало доброго краму…” Герой та автор таким чином набувають рівноправного статусу щирих співрозмовників, які добре розуміють і люблять один одного. Такий прийом підкреслює реалістичність героя та віддаленого від нього автора, який неначе не причетний до розлогих міркувань Тев’є. Письменник, стаючи персонажем твору, до якого подумки звертається розповідач, дає змогу читачеві поринути в атмосферу невимушеної бесіди, насолодитися колоритною мовою Тев’є, його своєрідними тлумаченнями Святого Письма, мудрістю й гумором.
Постійні звернення головного героя до Біблії свідчать не тільки про релігійність молочника, бо він робить це досить вільно, відхиляючись від релігійних повчань у стихію народних прислів’їв. Для Тев’є важливим є головний мотив – поштовх, який він отримує від біблійної істини, а далі самостійно розвиває думку та робить власні висновки: “Як мудро створив Господь свій світ, де кожне створіння, починаючи від людини й аж до тварини, заробляє собі на хліб. На дурничку нічого нема!”; “Адже в нас написано: “Усіх звірів створив і всіх тварин… ” Я маю на увазі, звідки ти родом, – чи з наших, чи, може з Литви?”; “Як мудро сказано в молитві: “Багато думок у людському серці”, – чи як люди кажуть: “Дурень думкою багатіє!””
“Ви знаєте, що є Бог на світі? Я не кажу, що мій Бог чи ваш Бог Я маю на увазі того Бога, який є Богом усіх людей, сидить отам і поглядає на всі підлоти, що чиняться на землі” (Шолом-Алейхем).
“Схотів Господь потішити, – захотілося Богові зробити ласку євреям і наслав на нашу голову нову напасть, – конституцію! Ой, ота конституція!” (Шолом-Алейхем).
Тев’є-молочник – батько сімох дочок, на щастя яких він із дружиною Голдою найбільше сподівається. Але в країні, де немає справедливості, бідні єврейські дівчата приречені на страждання. Старша дочка (Цейтл) вийшла заміж за кравця Мотла й жила в злиднях. Друга (Голд) пішла за чоловіком-революціонером на заслання в Сибір. Третя (улюблена Хава) – вийшла заміж за російського хлопця, чим глибоко образила релігійні почуття батька. Четверта, обдурена багатим молодиком, кинулася в річку й так закінчила свій короткий життєвий шлях. П’ята дочка зустрілася з багатієм-підрядником, але збанкрутілий чоловік змушений був тікати до Америки. Однак цими подіями не вичерпуються випробування Тев’є: його вірна подруга життя – стара Голда – не витримала тягаря нещасть і померла. А самого Тев’є “за указом його імператорської величності” виселяють із села, де він прожив усе своє трудове життя. Тев’є-молочник порівнює свою долю з деревом, у якого поступово відрубують гілку за гілкою, забирають одну надію за іншою: “Росте дерево дуб у лісі… Приходить чоловік із сокирою, відтинає гілку, ще гілку й ще гілку… А що таке дерево без гілок, прости Господи? Візьми вже краще ти, чоловіче, і зрубай все дерево геть до пня – і хай цьому буде кінець. Навіщо стирчати голому дереву в лісі?..”
Але життєві негаразди не зламали героя. Як той могутній безрукий дуб, він височіє над людьми, бо його душа залишається чутливою до мінливої краси світу й мудрості предків. Тев’є-Тевель залишається непереможеним (хоча й знівеченим) у своїй любові до власних дітей, до свого народу, до рідної землі. У найскрутніші моменти він не втрачає віри в Бога й мудрість життя.
Автор – митець, котрий реалізувався в літературному чи будь-якому іншому художньому творі. Образ автора в літературному творі – художній двійник реальної особистості письменника, змодельоване ним уявлення про себе й відтворене у свідомості читача. Автор як реальна постать та образ автора – поняття співвідносні, але не тотожні. В образі автора можуть виявлятися елементи біографії та риси характеру реального автора, однак в образі автора є й уявні (переосмислені творчою свідомістю) складники.
Розповідач (або наратор) – різновид літературного суб’єкта, вигадана автором особа, від імені якої ведеться розповідь про події та людей, за допомогою якої формується весь уявний світ твору. Розповідач – літературна постать, котра може бути й автором, і персонажем.
Шолом-Алейхем і Марк Шагал
“Людське серце взагалі, а єврейське особливо, наче скрипка: натиснеш на струни – і витягнеш різні, але більш скорботні звуки…” – так Шолом-Алейхем писав про скрипаля Стемпеню з однойменного роману. Серце сільського мудреця Тев’є теж відлунює струнами єврейської скрипки, серед скорботних мелодій якої прориваються й запальні танцювальні ритми. Відомий на весь світ американський мюзикл за мотивами роману Шолом-Алейхема отримав назву “Скрипаль на даху”, яка співзвучна з картиною іншого видатного сина єврейського народу – художника Марка Шагала (1887-1985). Метафора серце – скрипка поєднала творчість письменника Шолом-Алейхема та художній світ Марка Шагала, не подібний до реального світу ані за формами, ані за кольорами. На картині “Скрипаль на даху” художник підносить музику над буденним світом, бо скрипаль радіє з того, що живе на світі й може висловити цю радість у музиці. На передньому плані – жовтизна осені, яка поступово переходить у зелень весни й закінчується сніжною зимою.
Улюблений мотив художника – люди, що літають на небі. Так М. Шагал зображує почуття, що звеличують людину, дають їй крила, щоб відірватися від земного тяжіння щоденних турбот. Чи не про це говорить і Тев’є-молочник: “Навколо чудесний світ, великий, просторий, хоч здіймайся вгору йлети, випростайся й полинь…” Видатних митців та їхніх улюблених героїв зближує відчуття радості польоту, а ще – розуміння краси рідного краю й водночас передчуття розлуки з ним, бо доля кожного з них склалася далеко від власного даху, а радісний політ перетвориться на журавлиний тужливий ключ.
М. Шагал. Скрипаль. 1912-1913 рр.
ПІДСУМКИ
– У творі Шолом-Алейхема порушено проблему історичної долі євреїв. Утверджується національна самобутність єврейського народу, його вірувань і традицій. Водночас автор засуджує такі явища, як соціальна несправедливість, насильство державою, національна нерівність.
– Образ Тев’є-молочника є узагальненим (символічним) образом єврейського народу, здатного протистояти сімейним і суспільним проблемам завдяки вірності традиціям і життєвому оптимізму.
– Реалістичне зображення життя в романі забезпечує образ розповідача, а також психологічно достовірні образи персонажів.
– Автор і головний герой-розповідач ведуть діалог як персонажі твору, що посилює достовірність характеру Тев’є-Тевеля.
– Гумор Тев’є обумовлює поєднання біблійної мудрості з влучністю народних висловлювань.
КОМПЕТЕНТНОСТІ
Обізнаність. 1. Розкажіть, яких випробувань зазнав у житті Тев’є-молочник. Які з них були сімейними, а які – історично-соціальними? 2. Як пояснює Тев’є, що його доньки не послухалися батьківських порад щодо вибору майбутніх чоловіків? 3. Порівняйте життєві історії Цейтл, Голди, Хави, Бейлки. Поміркуйте, що було головним у моральному виборі дівчат.
Комунікація. 1. Робота в групах. Визначте найважливіші цінності для Тев’є-молочника. Розкрийте їхній зміст, прокоментуйте. 2. Диспут “Що найважливіше в сімейних стосунках?”.
Самовираження. 1. Опишіть (усно) природу Анатовки, у якій живуть герої твору Шолом – Алейхема. 2. Поміркуйте, чому декорацією сцени до спектаклю за твором Шолом-Алейхема в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка зробили зоряне небо, а саме – Чумацький Шлях. Як цей образ пов’язаний із Тев’є-Тевелем? 3. Придумайте продовження історії життя Тев’є в Америці.
Робота з цифровими носіями. 1. За допомогою Інтернету подивіться кінофільм “Скрипаль на даху” (реж. Н. Джуїсон, США, 1971 р.). Поміркуйте, які особливості твору підкреслює музичне оформлення кінофільму. 2. Здійсніть віртуальну екскурсію до Музею Шолом – Алейхема в м. Києві.
Соціальні та громадянські навички. 1. Визначте особливості, які увиразнюють національний колорит твору, характери персонажів. 2. Поміркуйте, проти яких суспільних явищ спрямована авторська позиція.
Уміння навчатися. 1. Прокоментуйте окремі вислови Тев’є-молочника, які починаються словами з Біблії, а закінчуються власними висновками. 2. Охарактеризуйте Тев’є-розпові – дача.
Радимо прочитати
Шолом-Алейхем. Вибране / пер. Єфраїма Райцина. – К., 1959.
Павличко Д. Шолом-Алейхем // Павличко Д. Біля мужнього світла. – К., 1988.
СУЧАСНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТВОРУ ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМА “ТЕВ’Є-МОЛОЧНИК” у ТЕАТРІ та КІНО
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка вистава “Тев’є-Тевель” за сценарієм Г. Горіна йшла більше двадцяти років, головну роль у ній блискуче зіграв Богдан Ступка. Актора по праву називають “кращим Тев’є всіх часів”. Один із критиків писав про виставу за участю Б. Ступки: “Коли дивишся київського “Тев’є-Тевеля”, то не помічаєш, що єврея грає український актор Богдан Ступка. У нього виходить такий колоритний і мудрий образ, що мимоволі забуваєш про те, що Тевель говорив на ідиш, а не українською. Можливо, це тому, що герой Шолом-Алейхема своїм єврейським корінням зрісся з українською землею”.
За мотивами твору знятий американський музичний фільм “Скрипаль на даху” (реж. Н. Джуїсон, США, 1971 р.), відзначений міжнародною премією “Оскар”. Назва цього фільму об’єднала письменника Шолом-Алейхема й художника Марка Шагала, творчість і життя яких мають багато спільного. Вони обидва виросли в багатодітних єврейських родинах, пізнали бідність і багатство, самовіддано служили мистецтву, померли на чужині. Однак їхні твори сповнені глибокого ліризму й пафосу життєствердження.
За допомогою Інтернету подивіться театральну виставу або кінофільм за твором Шолом-Алейхема “Тев’є-молочник” (якщо є можливість, подивіться п’єсу в театрі). Висловте своє враження від перегляду, порівняйте з літературним твором.
Б. Ступка в ролі Тев’є у виставі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. м. Київ
Т. Коконіс. Плакат до музичного кінофільму “Скрипаль на даху” (реж. Н. Джуїсон, США, 1971 р.)
Кадри з музичного фільму “Скрипаль на даху”. У ролі Тев’є – Х. Тополь (реж. Н. Джуїсон, США, 1971 р.)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)