Термодинаміка

Дослідження процесу перетворення теплоти в роботу і назад, здійснені в XIX в. С. Кална, Р. Майєром, Д. Джоулем, Г. Гемгольцем, Р. Клаузиусом, У. Томсоном (лордом Кельвіном), призвели до висновків, про які Р. Майер писав: “Рух, теплота… електрику являють собою явища, які вимірюються один одним і переходять один в одного за певними законами “[3]. Г. Гемгольц узагальнює це твердження Р. Майера в висновок: “Сума існуючих у природі напружених і живих сил постійна” [4]. Вільям Томсон уточнив поняття “напружені і живі сили” до понять потенційної і кінетичної енергії, визначивши енергію як здатність виконувати роботу. Р. Клаузіус узагальнив ці ідеї в формулюванні: “Енергія світу постійна”. Так спільними зусиллями спільноти фізиків був сформульований фундаментальний для всього фізичного знання закон збереження і перетворення енергії.
Дослідження процесів збереження і перетворення енергії привели до відкриття ще одного закону – закону зростання ентропії. “Перехід теплоти від більш холодного тіла до більш теплого, – писав Р. Клаузіус, – не може мати місця без компенсації” [5]. Міру здатності теплоти до перетворення Клаузиус назвав ентропією. Суть ентропії виражається в тому, що у всякій ізольованій системі процеси повинні протікати в напрямку перетворення всіх видів енергії в теплоту при одночасному зрівнянні температурних різниць, що існують у системі. Це означає, що реальні фізичні процеси протікають необоротно. Принцип, який стверджує прагнення ентропії до максимуму, називають другим початком термодинаміки. Перший початок – закон збереження і перетворення енергії.
Принцип зростання ентропії поставив перед фізичним думкою ряд проблем: співвідношення оборотності і незворотності фізичних процесів, формальності збереження енергії, що не здатною здійснювати роботу при температурній однорідності тел. Все це вимагало більш глибокого обгрунтування почав термодинаміки, насамперед природи тепла.
Спробу такого обгрунтування зробив Людвіг Больцман, який прийшов, спираючись на молекулярно-атомне уявлення про природу теплоти, до висновку про статистичному характері другого закону термодинаміки, т. К. Внаслідок величезного числа молекул, що складають макроскопічні тіла, і надзвичайної швидкості і хаотичності їх руху ми спостерігаємо лише середні значення.
Визначення ж середніх значень – завдання теорії ймовірностей. При максимальному температурному рівновазі максимальний і хаос руху молекул, в якому зникає всякий порядок. Постає питання: чи може і якщо так, то як, з хаосу знову виникнути порядок? На це фізика зможе відповісти лише через сто років, запровадивши принцип симетрії і принцип синергії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Термодинаміка