Терміни та способи годування глибоко недоношених дітей

Перше годування проводять протягом 2-3 годин з моменту народження недоношеної дитини і не пізніше 6-8 годин, незалежно від його зрілості. Дитину з масою тіла більше 2000 г, що прибуває в задовільному стані можна прикладати до грудей вже в перші хвилини після народження. Проте при появі щонайменших ознак втоми у дитини – таких, як задишка, освіта ціанозу носогубного трикутника – годування слід обмежити. Для незрілого дитини материнське молоко необхідно ще більшою мірою, ніж для зрілого. Тому зусилля лікаря в цьому випадку повинні бути спрямовані на збереження грудного вигодовування.

Слід з обережністю ставитися до вільного режиму годування, коли дитину годують на його вимогу. Недоношені діти в більшості випадків не здатні регулювати обсяг що надходить молока. У зв’язку з цим їм призначають фіксований час годування. Дітям з вагою тіла 1500-2000 г, відсутністю патології мозкового кровообігу другого-третього ступеня, порушенням дихання і т. д. проводять пробне вигодовування з пляшечки. При важкому стані дитину годують через зонд.
Велику складність представляє годування глибоко недоношених дітей з масою тіла менше 1000 г і гестаційним віком 25-28 тижнів. При годуванні таких дітей необхідно поєднувати ентеральне і парентерального харчування. Переважання того чи іншого залежить від стану малюка. Так, у дітей з групи ризику по розвитку виразково-некротичного ентероколіту переважає парентерального харчування. Воно призначається лише дітям з важкими вадами, аномаліями шлунково-кишкового тракту, в до-і післяопераційний періоди. При стабілізації стану дитини, при тенденції до поліпшення слід обережно вводити мінімальний обсяг ентерального харчування.

До складу материнського молока входять макрофаги, лейкоцити, Ті Б-лімфоцити, а також різноманітні біологічно активні речовини, включаючи антимікробні та антивірусні (імуноглобулін А, лактоферин, лізоцим та ін), велика кількість гормонів і факторів росту і принаймні 60 ферментів.
Якщо дитина добре переносить грудне вигодовування, для нього встановлюється семи-або восьміразовое харчування (з інтервалами в 2,5-3 години – в денний час і в 4-6 годин – вночі).

Стерилізація і пастеризація жіночого молока призводять до втрати ряду цінних біологічних якостей. Ферменти инактивируются, зменшується вміст вітамінів, обмежуються захисні імунні фактори, відбувається часткова денатурація білкового та жирового компонентів продукту.
При вазі дитини менше 1500 г з наявністю симптомів пригнічення центральної нервової системи недоношених дітей годують порціями 7 – 10 разів на добу через назогастральний зонд. З цією метою застосовують м’який катетер. Його вводять через ніс на довжину, рівну відстані від перенісся до мечоподібного відростка грудини. Після введення зонда його вільний кінець опускають у воду, щоб переконатися в правильності положення зонда. При правильному введенні бульбашки повітря відсутні. Після цього зонд фіксують за допомогою лейкопластиру на щоці дитини. Спочатку через зонд вводять невелику кількість води, потім у шприц вводиться молоко (5% розчину глюкози). Зонд за допомогою перехідника з’єднують зі шприцом і приступають до годівлі. Витягують зонд через деякий час після годування, попередньо пережавши його. При ентеральному зондовом годуванні необхідно час від часу контролювати пасаж молока. Перед черговим годуванням перевіряють кількість залишився в шлунку молока. Якщо воно невелике і становить більше 10% від введеного, то обсяг годування варто зберігати незмінним. Якщо ж перед годуванням в шлунку дитини залишається більше 10% введеного молока, слід змінювати режим і разовий обсяг харчування.
Постійне годування за допомогою зонда показано дітям з вагою менше 1200 г або дітям більш великим, але з порушенням пасажу молока по шлунково-кишковому тракту.
Існує кілька способів тривалого годування за допомогою зонда, коли молоко вводиться цілодобово або надходить з перервами. Найбільш поширене введення молока протягом трьох годин з перервою в одну годину вдень і з інтервалом у п’ять годин вночі. Первісна швидкість введення молока становить 1,5-3 мл / кг на годину. Через тиждень вона поступово збільшується до 7-9 мл / кг на годину. За допомогою такого способу глибоко недоношені діти отримують найбільшу кількість поживних елементів. Також поліпшується функціональна активність шлунково-кишкового тракту, зменшуються застійні явища, скорочується частота зригування і порушення дихання, пов’язані з годуванням.
Після поліпшення стану дитини, активізації смоктального рефлексу слід поступово переводити його на годування з пляшки, а потім починати прикладати до грудей. При цьому добре використовувати метод “кенгуру”, коли мати кладе оголеної дитини собі на груди, розташовуючи його вертикально в западині між молочними залозами. Дитина відчуває тепло матері, при тісному контакті з нею він заспокоюється, стимулюються його смоктальні рефлекси. Одночасно збільшується вироблення молока у матері.
При неможливості вигодовувати дитину ентерально в перші дні його життя проводять парентерального годування. При цьому внутрішньовенно вводять 10%-ний розчин глюкози зі швидкістю 4-5 мл / кг на хвилину (6-8 л / кг на добу). Контролюючи рівень глюкози в крові, можна збільшувати концентрацію розчинів глюкози. Максимальна доза глюкози становить 11-12 мг / кг в хвилину (16-18 г / кг на добу). На другий день після народження вводять розчини амінокислот в дозі 0,5-1,0 г / кг на добу з поступовим збільшенням дози до 3 г / кг на добу. З другого-третього дня починають вводити жирові емульсії в дозі 0,5 г / кг на добу, поступово збільшуючи дозу до 2-2,5 г / кг на добу. Подібне годування проводиться протягом 20-24 год при відсутності грубих метаболічних порушень. При поліпшенні стану дитини призначають мінімальну ентеральне введення молока способом тривалого зондового годування.
У період парентерального годування слід щодня контролювати кислотний і основний склад крові дитини, рівень основних електролітів, глюкози, сечовини. Схема проведення парентерального харчування визначається станом дитини, здатністю до ентеральне харчування, наявністю або відсутністю метаболічних порушень. Призначення того чи іншого способу годування повністю залежить від стану дитини. Іноді дитина з вагою 2000 г народжується в такому важкому стані, що не здатний до ентерального годуванню, і навпаки, дитина з масою тіла 1300 г добре сприймає молоко при дробовому годуванні і навіть намагається смоктати самостійно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Терміни та способи годування глибоко недоношених дітей