Територіальний поділ законотворчості

У Франції і у Великобританії регіональні або місцеві авторитети не володіють законодавчими повноваженнями. Правда, централізаторські підстави такого підходу пом’якшуються деякими компромісами. У Франції деякі території або регіони (Заморські території або Корсика, наприклад) наділені правом висловлювати свою думку або побажання, хоча і зобов’язані підкорятися рішенням центральних властей. У Великобританії суверенітет парламенту, який офіційно стверджується, допускає деякі поступки по відношенню до ряду територій: Північна Ірландія, Уельс, Шотландія. Те ж саме можна сказати і про деяких островах навколо Об’єднаного Королівства.
Словом, у названих нами двох країнах національний суверенітет, як і суверенітет парламенту, допускають деякі послаблення в тому, що стосується визнання законодавчих повноважень за виборними зборами деяких територій.
У ряді інших країн, наприклад в Італії, Німеччині та США, здійснюється територіальний поділ законодавчої діяльності. Так, в Італії, згідно з Конституцією, визнається законодавча влада регіонів. Причому п’ять регіонів (Сицилія, Сардинія, Альто Адігі, Валь д’Аоста, Фріулі-Венеція-Джулія) наділені більшими повноваженнями, ніж 15 регіонів звичайного статусу. Ці останні регіони володіють законодавчими повноваженнями в деяких областях (сільське господарство, туризм, міський розвиток і т. Д.) За умови поваги до чинних законів у країні, а також при дотриманні вимоги про те, що рішення регіонів не повинні завдавати шкоди як національним інтересам, так і інтересам інших регіонів.
Інша ситуація склалася після Другої світової війни в Німеччині. Тут політичні сили країни спочатку були єдині в тому, що необхідно було забезпечити на ділі територіальний поділ компетенцій з тим, щоб створити перепону для можливого повернення диктаторського режиму, а також для того, щоб послабити німецька держава. Не дивно, що німецький законодавець передбачив наявність, в тому числі і законодавчих повноважень за Землями країни.
Правда, конституціоналісти відзначають, що німецька федеральна система правління характеризується в більшій мірі принципом горизонтального поділу компетенцій, який притаманний унітарним державам, ніж принципом вертикального поділу компетенцій, що зазвичай властиво “класичним” федеральним державам. Так, в США на федеральному рівні влада, в тому числі і її законодавча гілка, володіє великими повноваженнями для забезпечення політично всіх своїх дій відповідно до повноважень федерального рівня влади. У той же час штати, в свою чергу, володіють великими повноваженнями, що дозволяє їм проводити ефективну законотворчу діяльність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Територіальний поділ законотворчості