Теорія пізнання Юма – коротко

Related posts:

1. Теорія пізнання І. Канта: основні поняття і принципи Одним з найбільших розумів людства, основоположником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант (1724-1804). Не тільки у філософії, але і у конкретній науці Кант був глибоким і проникливим мислителем. Людина, етика і право – ось головні теми філософського вчення Канта. Кант вважав, що рішенню таких проблем філософії, як проблеми буття людини, душі, моралі і релігії, має […]...
2. Емпіричний метод наукового пізнання Бекона – коротко “Критичні”, “негативні” міркування про ідолів Френсіс Бекон доповнює “позитивним” викладом власного методу наукового пізнання. У його основу він кладе систематичний експеримент. Випадкового досвіду Бекон у процесі пізнання закликає уникати, бо його узагальнення можуть призводити до приватним, застосовним не у всіх випадках, а іноді і до абсолютно хибним результатам. Висновки ведених по обдуманої, методичної системі експериментів […]...
3. Вчення Аристотеля про пізнання Платон вважає шляхом до істинного знання діалектику, Аристотель – логічний метод. Аристотель виклав вчення про закони мислення і пізнання (те, що тепер називається логікою) з такою грунтовністю, з таким глибокодумністю, що всі наступні мислителі не могли додати нічого суттєвого до роз’яснень ім. Трактати його, присвячені дослідженню законів пізнання, з’єднані в одну групу, що називається “Органон”. […]...
4. Діалектика чуттєвого і раціонального в процесі пізнання Розвиток пізнавального процесу має наступну логіку: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. Знання людини спочатку існує у вигляді певних образів свідомості. Але ці образи неоднакові за характером свого формування і за способами руху, мають свою специфіку. І отже виникає питання про те, як складається структура знання. Найпростішою, елементарною формою чуттєвого […]...
5. Основні етапи і форми процесу пізнання Проблема пізнавальної діяльності людини займає одне з дуже важливих місць у загальній структурі філософського знання. Сутність людини полягає в постійному задоволенні інформаційної, пізнавальної потреби, а вона лежить в основі визначення людиною сенсу свого життя. Поняття “пізнання” вельми близьке за змістом до поняття “свідомість”. За своїм змістом ці поняття можуть бути визнані тотожними чинності єдиного кореня […]...
6. Процес пізнання Пізнання універсуму, пізнавальний процес в цілому передбачає проходження людиною, як суб’єктом пізнання, трьох етапів. Перший етап – чуттєве пізнання, тобто живе споглядання дійсності. Чуттєвий досвід – відчуття, сприйняття, уявлення – джерела знання, що зв’язують людину із зовнішнім світом. Тут головну роль відіграють органи чуття людини – зір, дотик, слух, нюх, смак. Основними формами чуттєвого пізнання […]...
7. Чим відрізняється знання від пізнання? У філософії і багатьох інших науках часто розглядається сутність знання і пізнання. У чому полягає їх специфіка відповідно до розповсюджених точками зору вчених? Чим відрізняється знання від пізнання? Що являє собою знання? Під знанням у науці в загальному випадку розуміється володіння людиною деяким об’ємом інформації про що-небудь – як правило, достатнім з точки зору вирішення […]...
8. Теорія електролітичної дисоціації – коротко Теорія, основоположником якої є Сванте Арреніус в період 1883-1887 рр., Базується на ідеї, що при попаданні молекул розчинної речовини (електроліту) в полярну або неполярну рідина відбувається їх дисоціація на іони. Електролітами називаються сполуки, які в розчині мимовільно розпадаються на іони, здатні до самостійного існування. Кількість які виникають іонів, їх будова і величина заряду залежать тільки […]...
9. Скептицизм Юма Філософія Юма вважається одним з найяскравіших виразів крайнього скептицизму. Подібно Локка і Берклі, Юм додає чисто суб’єктивний характер психологічного зв’язку уявлень і не вважає за можливе витлумачувати цей зв’язок об’єктивно, як адекватну об’єктивним, реальним співвідношенням речей. Іншими словами, суворого підтвердження істинності наших уявлень, по Юму, бути не може. І для нього, як для Берклі, існування […]...
10. Інтуїтивне пізнання в медицині Інтуїція (лат. Intuitio – пряме споглядання) – це здатність осягати загальне в одиничному, бачити в предметі, явищі, процесі суттєве. Під інтуїцією розуміють безпосереднє осягнення істини без наукового обгрунтування за допомогою доказів. Вона (істина) формується на основі попереднього досвіду. Це здатність виходити за його рамки, розуміти раніше непізнане. Інтуїція як безпосереднє осягнення істини протилежна звичайному, типовому […]...
11. Філософія Берклі – коротко Філософ Джордж Берклі, ірландець за походженням, народився в 1685 р, помер у 1753 р Здобувши освіту в Дубліні і Лондоні, Берклі провів кілька років у подорожах по Італії та Франції, здійснив поїздку до Америки з місіонерськими цілями і після повернення на батьківщину був зроблений єпископом у Клойне. Володіючи широким богословським, філософським і науковим освітою, Берклі […]...
12. Структура філософського пізнання Відносини між підсистемами “мир” – “людина” можуть бути зведені до онтологічної, гносеологічному, аксіологічному та праксиологической аспектам. Саме вони і зумовлюють структуру філософського знання, яка розкривається через наступні дисципліни. Онтологія – це вчення про буття, принципи його будови, законах і формах. Часто в історії філософії онтологію називають “першою філософією”, або метафізикою, т. Е. Вченням про буття […]...
13. Наука – система пізнання об’єктивних законів світу Результатом наукової діяльності є система розвивається доказового і обгрунтованого знання. Наукове знання, отримане на основі перевірених практикою методів пізнання, виражається в різних формах: у поняттях, категоріях, законах, гіпотезах, теоріях, наукову картину світу, або в інструментарії науки. Використання такого інструментарію дає можливість передбачення і перетворення дійсності в інтересах природи, суспільства і людини. У різних галузях пізнання […]...
14. Форми пізнання Виділяють форми пізнання: 1. Чуттєве пізнання – це пізнання за допомогою органів почуттів – зору, дотику, слуху і т. п. Чуттєве пізнання виражається в формах: – відчуття – відображення окремих властивостей предмета, явища, як правило в перші секунди контакту з ним органами почуттів. Приклад: вперше побачивши картину, людина відбив у своїй свідомості, що вона велика […]...
15. Динаміка наукового пізнання Розгляд структурних характеристик і взаємозв’язків наукового пізнання має бути доповнене аналізом динаміки наукового пізнання. Цю динаміку умовно можна розділити на два види: “внутріпарадігмальную”, на стадії “нормальної науки” (якщо використовувати термінологію Т. Куна), і “революційну”, коли змінюються самі підстави наукового пізнання. Зупинимося на цих питаннях докладніше. У “спокійною” стадії наукове пізнання розвивається вшир, здійснюючи емпіричне і […]...
16. Філософський образ пізнання З незапам’ятних часів пізнання було в центрі уваги вчених і філософів. Ними було вироблено спеціальне навчання – теорія про пізнання. Вона стала провідною частиною філософії – гносеологією, яка ставила своїм завданням розкриття шляхів осягнення буття і пізнання умопостигаемой здібності людини. Цим пізнанням відкривався і обгрунтовувався змістовний сенс буття світу і людини в ньому. У силу […]...
17. Вчення кініків про пізнання На противагу мегарской школі кинічеськи вчення відрізнялося практичним характером. Філософія є життєва мудрість. Тому абстрактне знання відкидається киниками безплідне непотрібне і неможливе. Мало того, доказ неможливості знання було Антісфеном істинним введенням у філософію, зверненням до істинної філософії. “Доброчесність достатня для щастя, – говорить він, – а для чесноти не вимагається нічого крім сили Сократа; від […]...
18. Здібності пізнання На питання, як людина пізнає, не можна відповідати абстрактно. Завжди треба мати на увазі, що саме він пізнає. Якщо ми будемо конкретні у цьому питанні, то ми вірно визначимо, яким чином людина пізнає той чи інший аспект загальної істини. Для наших подальших міркувань необхідно ввести два нових поняття: “здібності пізнання” і “функціональні органи”. Під поняттям […]...
19. Структурні особливості дослідно-експериментального пізнання У розвинених формах наука завжди поставала і постає досі як дисциплінарно-організоване знання, в якому її окремі галузі – наукові дисципліни – виступають як відносно автономних підсистем, що взаємодіють між собою. Вони виникають і розвиваються нерівномірно. У них формуються різні типи знань, причому деякі з наук, наприклад медицина, пройшовши шлях емпіричного самовдосконалення, вступили на шлях теоретизації. […]...
20. Реплікація ДНК – коротко Структура молекули ДНК, встановлена ​​Дж. Уотсоном і Ф. Криком в 1953 р, відповідала тим вимогам, які пред’являлися до молекули-охоронниці і передавача спадкової інформації. Молекула ДНК складається з двох комплементарних ланцюгів. Ці ланцюги утримуються слабкими водневими зв’язками, здатними розриватися під дією ферментів. Процес подвоєння ДНК відбувається напівконсервативним способом: молекула ДНК розплітається, і на кожній з ланцюгів […]...
21. Західні концепції структури і динаміки наукового пізнання Проблема структури і динаміки наукового пізнання – одна з центральних у філософсько-методологічному аналізі. Представники неопозитивізму (М. Шлік, Л. Вітгенштейн, Р. Карнап та ін.) Зосереджували свою увагу на структурі наукового знання, тоді як постпозітівістов (Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейєрабенд та ін.) Робили упор на аналізі динаміки наукового знання [58]. Неопозитивісти, будучи фахівцями в галузі точних […]...
22. Фізика і методи наукового пізнання Пізнання починається зі спостереження. З раннього дитинства ми спостерігаємо за тим, що відбувається навколо. Ми бачимо, що м’яч, підкинутий вгору, завжди падає вниз на землю, чуємо, що за блискавкою завжди слідують гуркіт грому, відчуваємо, що влітку завжди тепліше, ніж взимку і т. п. Однак ці важливі спостереження, взяті всі разом, ще не утворюють науку фізику. […]...
23. Поняття методу. Основні методи наукового пізнання У навчальній і науковій літературі наводяться різні визначення методу [54]. У навчальній літературі широко поширена (якщо дати узагальнено-усереднену вибірку) розуміння методу, по-перше, як шляху, способу пізнання, по-друге – як сукупності прийомів, способів, операцій пізнавальної діяльності. У першому випадку розпливчастість розуміння методу очевидна. У другому випадку (більш поширеному і прийнятному) необхідно зробити суттєві уточнення. Тут метод […]...
24. Пізнання світу і себе Людина, взаємодіючи з навколишнім світом в процесі різноманітної діяльності (праця, навчання, спілкування, гра), активно пізнає його. Пізнання світу починається з простору, в якому ти живеш і дієш. У місті чи селі в постійному спілкуванні ти бачиш різні сторони життя людей, трудову діяльність дорослих. Посильну участь в праці (в сімейному господарстві, навчанні) розширює твої уявлення про […]...
25. Науковий факт як структурна одиниця пізнання Без факту (лат. Factum – доконане) немає науки. Науковий факт – початкова форма і критерій істинності знання, яка фіксує природні дані, встановлені в процесі досліджень. В осмисленні природи факту вчені і філософи сучасної науки виділяють, як правило, дві крайні точки зору: фактуалізм і теоретизм. Перша вказує на незалежність і автономність фактів стосовно різних теорій. Друга […]...
26. Буття і його пізнання “Буття” – неоднозначна категорія в історії філософії. Якщо у Парменіда “буття – це те, що є”, у Платона – “буття є співучасть ідей”, а у Аристотеля – “буття є присутність”, то Кант в бутті вбачав полагание, а Гегель – абсолютну ідею. Для Хайдеггера “буття має місце і час”. Він вважав, що “буття має за своїм […]...
27. Виникнення пізнання Здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі необхідна для виживання кожній живій істоті. Уміння вчасно розпізнати небезпеку і постаратися її уникнути, знайти, дістати або зловити їжу, правильно відшукати партнера для розмноження – все це необхідні умови існування кожної тварини. У нижчих видів норми правильної поведінки закладені генетично, т. Е. Є вродженими. Така поведінка називають рефлекторним або інстинктивним. […]...
28. Статус науки і особливості наукового пізнання У сучасній культурі наука відіграє величезну роль. Вона перетворилася на найважливішу форму пізнання. Такий статус науки – результат її тривалого і суперечливого розвитку, початок якому було покладено в Новий час. У попередні епохи наука не грала провідну роль. Наука є особливою формою пізнання. Пізнання, в свою чергу, є специфічна діяльність, сукупність цілеспрямованих пізнавальних дій, спрямованих […]...
29. Логіка Гегеля – коротко Зокрема, логіка Гегеля підрозділяється на вчення про буття, сутність і поняття, причому в першій частині досліджуються поняття якості, кількості і заходи, в другій – сутності, явища і дійсності, в третій – суб’єктивності (поняття, судження, умовивід), об’єктивності ( механізм, хімізм, телеологія) та ідеї (життя, пізнання і абсолютна ідея). Початок логіки Гегеля дає прекрасний приклад його діалектичного […]...
30. Філософія Фіхте – коротко У західноєвропейській філософії XVII-XVIII століть на одне з найважливіших місць вийшла тема гносеології (питання про людському пізнанні). Глава емпіричної школи, Джон Локк, вважав, що дух людини при народженні – чиста дошка (tabula rasa). Ніяких “вроджених ідей” немає, і єдиним джерелом нашого пізнання є досвід. Дані досвіду залишають у нас “відбитки”, з яких цілком складається картина […]...
31. Діалектика Гегеля – коротко Абсолютна ідея, осуществляющаяся у світі, не є нерухома, спочиваюча субстанція, а є початок вічно живе і розвивається. Абсолютна є діалектичний процес, все дійсне – зображення цього процесу. Якщо хочуть Бога називати абсолютним істотою, то, на думку Гегеля, слід говорити: “Бог твориться”, а не “Бог існує”. Філософія є зображення цього руху думки, Бога і світу, вона […]...
32. Теорія “надлюдини” і проблема індивідуалізму у світовій літературі Проблематика в темі розкриття індивідуалізму людини знаходить своє відображення в літературі кінця 19 початку 20 століть. Цей процес нерозривно пов’язаний із зародженням в суспільстві фашистських і націонал соціалістичних тенденцій. Відсутність індивідуалізму людини в літературі У цей період людина розглядається в першу чергу як біологічний вид, позбавлений почуттів, волі, здатності мислити і управляти своїм життям. У […]...
33. Культурно-історична теорія Культурно-історична теорія – це концепція психічного розвитку, розроблена в 1920-1930-і рр. радянським психологом Л. С. Виготським при участі його учнів А. Н. Леонтьєва і А. Р. Лурія. При формуванні даної теорії ними був критично осмислений досвід гештальтпсихології, французької психологічної школи (насамперед Ж. Піаже), а також структурно-семіотичного напряму в лінгвістиці і літературознавстві (М. М. Бахтін, Е. […]...
34. Філософія науки – погляд у майбутнє Філософія повинна стати введенням в мудрість теоретичної науки. Словосполучення “філософія науки” є ніщо інше, як рефлексія або цілеспрямоване осмислення предмета наукового пізнання. Це є роздум про науку як про спосіб пізнання світу, суспільства і людини в його дослідницькій діяльності. Загальновідомо, що пізнавальне мислення в різних учених різне. Так, інженер мислить свій предмет по-своєму, медик – […]...
35. Проблеми наукового пізнання людей і їх життя Значна робота в цьому напрямку вже робиться в рамках програми ООН “Про розвиток людини” у всьому світі і в Росії. У ній пропонуються розглядати й оцінювати рівень і якість розвитку людини через призму трьох основних показників. Перший – довголіття, вимірюваний як очікувана тривалість життя при народженні. Другий – рівень освіти дорослого населення та студіюючої молоді […]...
36. Трудова теорія вартості до Маркса Маркс починає свій “Капітал” викладом трудової теорії вартості. Загалом це виклад становить відтворення ідей Рікардо і навіть Адама Сміта, але зроблене з більшою логічною виразністю. Завдяки цьому воно відтворює і всі труднощі, і слабкі сторони їх теж з більшою ясністю. Родбертус починає свою політекономічну систему встановленням загального принципу, що всі господарські блага є продуктами праці, […]...
37. “Новий органон” Бекона – коротко Другою частиною “Великого відродження наук” є робота “Новий Органон” (1 620). “Органон” в історії філософії іменується загальний звід праць Аристотеля по логіці. У аристотелевском вченні логіка виконувала роль головного методу. Як показує назва “Новому Органон”, Бекон хоче протиставити старої методології Аристотеля нову. Він формулює в цій своїй книзі протилежний аристотелевскому метод пізнання природи. Основа цього […]...
38. Теорія віршування – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ СИСТЕМИ ВІРШУВАННЯ – способи написання віршів, які залежать від фонетичних особливостей національної мови. За способом творення ритму вірша розрізняють чотири основні системи віршування: метричне, тонічне, силабічне і силабо-тонічне. (Див. відповідні статті). В сучасній українській поезії переважає силабо-тонічна система, хоч використовуються й різні форми тонічної. МЕТРИЧНЕ ВІРШУВАННЯ (від гр. metron – мірка) – система віршування, характерна […]...
39. Теодіцея Лейбніца – коротко До вчення про встановленої гармонії дуже близькі і ідеї теодицеї Лейбніца. Введений саме ним термін “Теодіцея” (буквально – “Богооправданіе”) з тих пір став позначати ті розділи філософії та богослов’я, які доводять, що незаперечна існування зла у світі нітрохи не суперечить думки про управління Всесвіту благим Богом. Буття Бога, з філософії Лейбніца, слід прямо з поняття […]...
40. Вчення Платона про душу – коротко Платонівське вчення про душу викладене в діалогах “Тімей” і “Федр”. На думку Платона, душа людини безсмертна. Всі душі створені Творцем у момент створення всесвіту. Їх число дорівнює числу небесних світил, так що на кожну душу припадає по одній зірці, яка охороняє душу в земному житті, після з’єднання з тілом. До початку земного існування душі відвідують […]...