Теорія “надлюдини” і проблема індивідуалізму у світовій літературі
Проблематика в темі розкриття індивідуалізму людини знаходить своє відображення в літературі кінця 19 початку 20 століть. Цей процес нерозривно пов’язаний із зародженням в суспільстві фашистських і націонал соціалістичних тенденцій.
Відсутність індивідуалізму людини в літературі
У цей період людина розглядається в першу чергу як біологічний вид, позбавлений почуттів, волі, здатності мислити і управляти своїм життям. У літературі першорядну роль займає громадянське суспільство, але людина, як головна його складова відходить на другий план.
Так у творі О. Шпенглера “Захід Європи” , головною темою якої є неминуче падіння західного світу, єдиною можливістю застерегти імперії від краху є введення “казарменого” ладу в суспільстві.
Звичайний робітник заводу, на думку автора, повинен виконувати в житті тільки свої професійні функції, не маючи права аналізувати політику держави, висловлювати будь-які почуття, так як фактично він являє собою всього лише машину.
Варто зауважити, що книга користувалася широкою популярністю серед населення, що в черговий раз доводило її автору вірність його суджень.
Зародження уявлень про надлюдину
Така філософія була відразу підхоплена знаменитим письменником і філософом Фрідріхом Ніцше в його філософських поглядах. Він вважав, що мораль, культура і релігія пережитки суспільства і можуть завдати тільки шкоди людині.
У поданні Ніцше, людина представляв собою нікчемне істота, яка самостійно не здатне зробити ніякі висновки, стосовно життя і розвитку.
Теорія відсутності індивідуалізму людини з часом переросла у філософію існування надлюдини. У своїй книзі “Так говорив Заратустра” Ніцше вперше виклав теорію надлюдини, який має право насаджувати свою волю іншим, менш розвиненим людям.
Згідно філософії Ніцше, надлюдина, завдяки своїй владі і розуму має можливість управляти не тільки людьми, але і історичними подіями та природними явищами. Важлива роль приділяється і зовнішності надлюдини, що крім проблеми індивідуалізму породжує ще й расову дискримінацію.
Літературні пропагандисти теорії існування надлюдини перебували і в Росії. “Надлюдина” у руссской літературі. Яскравим прикладом є рання творчість В’ячеслава Іванова, який пізніше став ідейним натхненником поетів Срібного століття.
На відміну від Ніцше, його теорія надлюдини мала не політичну, а релігійне забарвлення. Іванов вважав, що єдиним коли-небудь існуючим на землі надлюдиною був Ісус Христос, а люди ніколи не зможуть досягти його досконалості і їм залишається тільки поклонятися йому. Таку думку заперечує церковне уявлення про богоподібності людини.
Інструмент в руках фашистів
Природно початок такого течії в літературі як не можна до речі підходило фашистам, які почали поступово затверджуватися на світовій політичній арені.
Вони зуміли максимально просунути ідеї Ніцше в народні маси, тим самим переконавши народ Німеччини в тому, що кожен з них є надлюдиною і має право панування над іншими, більш нижчими у своєму розвитку націями.
Ідеї надлюдини в літературі змогли підготувати ідеальний грунт для впровадження планів Гітлера і фактично допомогли спровокувати розв’язку Другої Світової війни.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)