Теорії економічного зростання

Поняття економічного зростання

Економічне зростання – це збільшення обсягів випуску сукупного суспільного продукту в певному періоді, тобто зростання потенційного і реального ВВП, нарощування економічної могутності держави.

Під економічним зростанням розуміється, перш за все, збільшення кількості виробничих ресурсів, обсягів вироблених товарів, тобто приріст нових суспільних продуктів. При цьому перераховані вище кількісні зміни обумовлені якісними перетвореннями: вдосконалення особистого і речового факторів на основі НТП, вдосконалення форм господарювання, забезпечення регулюючої функції держави, дія інтеграційних процесів.

Якісні перетворення залежать не тільки від економічних факторів, а й від соціальних, політичних, демографічних, психологічних. Таким чином, кількісні зміни у виробництві не розглядаються окремо від визначальних якісних характеристик.

Економічному зростанню відводиться центральне місце в відтворювальних процесах країни. Це викликано тим, що економічне зростання відображає рівень розвитку економіки держави, рівень життя і ступінь задоволення споживчих переваг, визначає місце країни на світовому ринку, її конкурентоспроможність, ймовірний вплив на світові економічні і політичні процеси.

Необхідно розрізняти умови і результати економічного зростання. Умовами економічного зростання є: матеріально-технічна база, кваліфікація робочої сили, НТП і постійна модернізація виробництва, оптимальна виробнича структура, розвиненість інфраструктури, кооперація і спеціалізація, наявність природних ресурсів, економічна самостійність підприємств, державна економічна політика і т. д. Іншими словами, під умовами зростання економіки розуміються можливості, які має країна, а також її економічний потенціал.

Результати зростання економіки відображаються в рівні продуктивності, ступеня задоволення споживачів, темпах приросту ВНП і НД, рівні життя.

Економічне зростання – це головний показник розвитку економіки країни, що пояснюється наступним:

    Економічне зростання сприяє підвищенню обсягу матеріального продукту, збільшення рівня життя; Економічне зростання дозволяє найбільш ефективно вирішувати питання освіти, бідності, екології та інші, не знижуючи вже досягнутий рівень життя; Реальне зростання економіки говорить про те, що в суспільстві знижуються витрати виробництва і підвищується продуктивність праці.

У кожній країні на сучасному етапі вирішуються такі проблеми зростання економіки:

    Визначаються тенденції і джерела зростання; Забезпечується стійкість і економічне зростання в довгостроковій перспективі; Визначаються наслідки, які може мати держава при виборі того чи іншого варіанта технологічного розвитку; Визначаються темпи зростання, до яких слід прагнути для встановлення нової моделі народного господарства; Тип вимірювання конкретного дії факторів росту економіки і їх результативність.
Кейнсіанська теорія зростання економіки

Економічна наука містить два ключових напрямки теорії економічного зростання: кейнсіанський і неокласичний напрям. Кейнсіанський напрямок заснований на ідеях Дж. М. Кейнса, який розглядав відносну нестабільність капіталістичної економіки і макроекономічну рівновагу. Основа неокласичного напряму закладена поглядами А. Сміта про саморегулювання ринкової економічної системи, факторной теорією Ж.-Б. Сея, а також теорією граничної продуктивності факторів економіки Кларка.

Центральної макроекономічною проблемою в кейнсіанської теорії є чинники, які визначають рівень національного доходу і його динаміку, розподіл на споживання і заощадження. Кейнс пов’язував обсяги і зміна національного доходу саме з динамікою споживання.

Чим більше інвестиції, тим нижче споживання й сильніше умови його збільшення в найближчому майбутньому. Пошук оптимального співвідношення заощаджень та споживання є одним з перманентних протиріч зростання економіки і в той же час умовою вдосконалення виробництва, збільшення національного продукту.

У разі перевищення заощаджень над інвестиціями спостерігається неповна реалізація потенційного зростання економіки країни. Якщо ж попит на інвестиції перевищує обсяги заощаджень, то відбувається “перегрів” економіки, стимулюються інфляційне підвищення цін і позики за кордоном.

У всіх моделях кейнсіанського напряму простежується залежність заощаджень та інвестицій, а темп приросту національного доходу залежить від ефективності інвестицій і норми накопичення.

Неокейнсіанство і неокласичний напрям

Найбільш відомими неокейнсіанськими моделями економічного зростання є: модель, створена англійським економістом Р. Харрод, і модель, розроблена американським економістом Е. Домаром. Дані моделі дуже схожі, в них проводиться аналіз тривалого періоду стійкого зростання економіки, одна з ключових умов якого рівність заощаджень та інвестицій. При цьому в довгостроковому періоді сьогоднішні заощадження і завтрашні інвестиції розрізняються.

Центром неокласичного напряму є ідея рівноваги, яке засноване на оптимальній системі ринку, що розглядається в якості досконалого саморегульованого механізму, що дозволяє найкращим чином задіяти всі чинники виробництва не тільки окремим економічним суб’єктам, а й усій економіці.

У реальному житті така рівновага порушується, але моделювання рівноваги дає можливість визначити відхилення реальних процесів від ідеальних.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Теорії економічного зростання