Тема поета і поезії: “Пророк”, “Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний”
Тема поета і поезії у творчості Пушкіна зводиться до усвідомлення ним ролі поета (тобто себе самого) і завдань створюваної ним поезії – хто є поет, чого він повинен цьому світу? Це найголовніша тема у всій творчості Пушкіна.
Тема поета в ранні роки Пушкіна
У ранні роки (в 1820-ті) Пушкін вважав обов’язком поета роль пророка, вислів непорушних істин. Пізніше він стає оратором, завдання якого – повідомити своїм сучасникам про те, як їм слід жити і яких принципів дотримуватися.
З вірша Пророк (1826) видно, що Пушкін вважає поета посланником бога на землі (… Виконати волею моєї і, обходячи моря і землі, дієсловом пали серця людей). Згідно цього вірша, у поета є борг – перед суспільством і перед богом. Жанр цього вірша – духовна ода, тобто ода самому богу.
Причому ранні пророцтва Пушкіна – це пророцтва політичні. Він вчить царів правити мудро і грамотно, пояснює їм (наприклад, в оді Вільність), що може послідувати у разі невиконання законів.
Переосмислення поглядів на поезію
До кінця 1820-х років погляди Пушкіна переосмисляются. У 1828 році він створює вірш Поет і натовп, що є полемікою з самим собою, з Пророком. Тут видно, що Пушкін розуміє – від публічних виступів поета толку буде мало, народ все одно не зрозуміє сенсу його творчості, або зрозуміє його перекручено (І тлумачила чернь тупа: Навіщо так звучно він співає?). Пушкін жене таку юрбу геть і формулює Кодекс чистого мистецтва, згідно з яким поезія – це тільки джерело насолоди, а не користь суспільству. З цього приводу він пише вірш Поетові (Поет, що не дорожче любов’ю народної…), де пояснює, що поет повинен залежати лише від себе самого.
Втіленням принципів, викладених там, є вірш З Піндемонті. Довгий час вважали, що це переклад якогось італійського поета, але насправді – це самостійний твір Пушкіна, присвячене свободі поета від народу і політики (Інша, краща, потребна мені свобода). Тут ми можемо спостерігати зв’язок з темою свободи у творчості Пушкіна: поет повинен бути незалежним у своїй творчості, його не повинен хвилювати ні цар, ні суспільство, ні якісь вигадані вимоги. Однак у вірші Поет він також зауважує, що поетові дозволено вважати себе Поетом лише в хвилини творчості (Ще не вимагає поета до священної жертви Апполон…). Коли він пише, він великий. У всі решту часу – така ж чернь, як і всі інші.
Комерційна поезія і Пушкін
Не варто забувати і про те, що Пушкін стояв біля витоків комерційної журналістики і літератури в Росії. Він першим прийшов до висновку, що не продається натхнення, але можна рукопис продати (у вірші Розмова книгаря з поетом, 1824 рік), тобто до того, що літературою як ремеслом можна заробляти на життя, і це не соромно. Раніше письменникам подібне в голову не приходило, літературу розуміли лише як захоплення. Сам же Пушкін практично не друкувався безкоштовно.
Пушкін про поета і поезії: підсумок
У підсумку, Пушкін приходить до думки, що головна його заслуга в творчості – це саме оспівування свободи, як творчої, так і політичної. Він пише сам себе вірш Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний, за аналогією з Пам’ятником Горація. Він вважає, що може пишатися тим, що його творчість була вільним, незважаючи на непросту ситуацію в країні. І саме за це його і повинні запам’ятати і сучасники, і нащадки. Пушкін живе з думкою, що він – літературний геній Росії, але в той же час він вірить, що справжня його слава почнеться лише після його фізичної смерті.
Це вірш – свого роду лебедина пісня Пушкіна, в якій він сам підводить підсумки своєї творчості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)