ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ВІРШ ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст

√ У Вірші-посланні (належить до громадянської лірики, написаний чотиристопним хореем) відтворюються спогади поета про старожитню Україну, запорожців, славу рідного краю, яка була колись.

√ Ідея – пробудження національної свідомості, висловлення прохання до Г. Квітки-Основ’яненка звертатися у своїх творах до минулого Батьківщини, Запорізької Січі.

√ Композиція:

– експозиція: про знищення Запорізької Січі;

– зав’язка: розмірковування над здобутою козаками-захисниками славою;

– кульмінація: звертання до Г. Основ’яненка, аби той уславив героїчне минуле, варте шани і пам’яті;

– розв’язка: сум поета за батьківщиною під час перебування на чужині.

√ Художні засоби:

– метафори: “місяць сходить”, “очерети питають у Дніпра”, “сонце гріє, вітер віє”, “могили стоять та сумують”, “тирса шуміла”, “жита похилились”, “не покриють Україну червоні жупани!”, “слава не поляже, а розкаже”, “наша дума, наша пісня не вмре, не загине…”;

– епітети: “мова хитра”, “лихо тяжке”, “слава козацькая” тощо;

– гіпербола: “кров ляха, татарина морем червоніла” тощо;

– повтори: “сходить… сходить”; “Вернітеся!”, “Не вернуться!”; “правда… правда”;

– порівняння: Мова… голосна та правдива, як Господа слово” тощо;

– анафори: “Де…”, “Без…”, “За що…” тощо;

– звертання, риторичні оклики і запитання.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ВІРШ ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст