Тарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі, заслання
Тема. Тарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі, заслання
Мета: повторити вивчене про поета в попередніх класах; розширити знання про його життя та творчість періоду викупу поета з неволі та заслання; допомогти учням усвідомити роль Т. Шевченка як духовного батька українців; розвивати образне та критичне мислення, навички роботи з підручником, із додатковими джерелами інформації; уміння виділяти головне, робити висновки, висловлювати свою позицію та аргументувати її; виховувати почуття поваги до геніїв, провідників духовності.
Теорія літератури: філософська лірика.
Обладнання: портрети Т. Шевченка різних періодів життя, видання творів, ілюстрації до біографії, живописні твори періоду викупу з кріпацтва та заслання.
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу (з елементами нетрадиційності – заочної екскурсії життєвими шляхами Шевченка).
Хід уроку
I. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ü Вступне слово вчителя.
“Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю”,- так писав про Т. Шевченка відомий український письменник Остап Вишня.
Хто ж він, Тарас Шевченко? Як він ріс, як формувався його характер, хто ті люди, що не дали згинути талантові в лабетах кріпацтва? Що живило непохитну віру юнака в те, що його працьовитий, співучий, колись відважний, а тепер покірний народ має бути вільним? Що примушувало боротися всіма доступними йому засобами, а насамперед словом, проти гноблення та приниження людської гідності? Зносити кару, мучитися, але не каятися? Над цими питаннями замислюється вже не одне покоління людей у всьому світі, працюють учені-шевченкознавці.
“Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком – і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.
Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в бога у зневіру і песимізм.
Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко”,- так писав про Т. Г. Шевченка Іван Франко у своїй “Присвяті”.
Про поета, якого вважають духовним батьком нашого народу, і йтиметься на сьогоднішньому уроці.
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ü Бесіда.
– Хто такий Тарас Григорович Шевченко? Що ви знаєте про час, у який він жив, про його дитинство?
– Які таланти й захоплення мав Тарас?
– Де навчався майбутній письменник?
– Як Шевченко опинився в Петербурзі, чим займався?
– Пригадайте випадок, коли Тарас малював уночі в петербурзькому домі пана Енгельгардта. – Які наслідки це мало для хлопця – негативні та позитивні?
– Що ви знаєте з уроків історії про громадсько-політичну діяльність Т. Г. Шевченка?
IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
ü Заочна екскурсія життєвими шляхами людини, що розбудила націю.
1. Літній сад біля царського палацу в Петербурзі.
Він міг би не помітити цього хлопця, що старанно перемальовував білої петербурзької ночі скульптури в Літньому саду. Міг байдуже пройти мимохідь, як десятки інших людей. Проте чомусь зупинився, зазирнув через плече й заговорив. Мабуть, доля цього разу прихильно поставилася до хлопця.
Із приємністю художник Іван Сошенко подумки відзначив, що юнак має гарний художній хист, та ще й виявився його земляком із любої України.
Але тут же засмутився: Тарас Шевченко (так звали його нового знайомого) був не вільною людиною, а кріпаком. Це вирок на довічне рабство, і треба великого дива, щоб навіть найталановитіший із них здобув людські права й зміг самореалізуватися. Сошенко вирішив зробити все, що міг, для Тараса. Він увів його в коло своїх друзів, познайомив із відомим художником Карлом Брюлловим, домовлявся за гроші з його майстром Ширяєвим про додаткові для нього вихідні. У цей час юнак почав відкривати для себе новий світ.
Коментар учителя.
Як не дивно, але за відносно короткий історичний час – двісті років – у біографії Т. Г. Шевченка накопичилося чимало “білих плям”.
Ця версія про знайомство Сошенка й Шевченка в Літньому саду є дискусійною й нез’ясованою. Про це говорить літературознавець Л. Смілянська. Сошенко розповідав Чалому, що перша зустріч відбулася в нього на квартирі.
На засіданні Комітету Товариства заохочення художників було показано малюнки Шевченка, і їх визнано “такими, що заслуговують на похвалу”.
“В. І. Григорович просив за нього В. А. Жуковського, а В. А. Жуковський, попередньо дізнавшись про ціну від поміщика, просив К. П. Брюллова написати його, В. А. Жуковського, портрет… з метою розіграти його в лотерею… Великий Брюллов охоче погодився. І ось портрет написано… В. А. Жуковський за допомогою графа Вільєгорського влаштував лотерею, за допомогою якої було зібрано 2500 карбованців асигнаціями”,- писав сам поет у “Автобіографії”. Такою ціною була викуплена свобода Т. Шевченка 22 квітня 1838 року. З того часу талановитий художник відвідує класи Петербурзької академії мистецтв і незабаром стає одним з улюблених учнів великого Карла Брюллова.
У листі до брата Микити 25-річний Шевченко писав: “…Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь… – велике щастя бути вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить”.
2. Петербург 30-х років XIX століття.
У тридцятих роках XIX століття в Петербурзі уже склалася українська громада. У домі поета Євгена Гребінки збиралися молоді поети, музиканти, художники, дискутували, читали свої твори, співали українських пісень. Коли Сошенко познайомив Гребінку із Шевченком, той став першим літературним учителем молодого Тараса – багато розмовляв, керував його самоосвітою. Саме завдяки Гребінці й вийшла знаменита збірка “Кобзар”. Цікаво, що друзі-художники часто картали Тараса за те, що він “займається дурницями” – пише вірші замість удосконалювати свою майстерність живописця.
Цей період у житті поета був, напевне, чи не найщасливішим. Улюблене малювання, занурення в науки – історію, географію, іноземні мови та світову літературу, навіть математику, палкі дискусії з друзями, літературні читання, відвідування театрів, музеїв, молодість з її мріями та сподіваннями, і свобода, свобода, свобода…
Уже через два роки після викупу з кріпацтва в найвищих колах Петербурга 26-літнього Шевченка знали як талановитого художника й письменника. Серед його нових знайомих – письменники, художники, музиканти, співаки, актори, журналісти, науковці, військові, чиновники високих рангів. Між ними чимало титулованої аристократії.
Роки навчання в Академії мистецтв минули швидко. За свої мистецькі праці Шевченко здобув три срібні медалі, а також став “пансіонером” (стипендіатом) Товариства заохочування художників.
Навчання закінчено. 1845 року Т. Шевченко отримує атестат на звання некласного художника і їде до Києва на роботу в археологічній комісії.
“Мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле – и тогда б она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий… Я, как член ее великого семейства, служу ей ежели не на существенную пользу, то, по крайней мере, на славу имени Украины. Обладая в мале искусством в живописи, предпринял я издание, названное мною “Живописная Украина””. (3 листа Т. Шевченка до П. Гессе від 1 жовтня 1844 року)
“Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то красотою прикметні, вдруге – як теперішній народ живе, втретє – як він колись жив і що виробляв…” (З листа Т. Шевченка до О. Бодянського від 29 червня 1844 року)
3. Україна І половини XIX століття.
Українська кріпосницька дійсність вражає Шевченка, перелаштовує з романтичного ладу на реалістичний, змушує шукати шляхів до покращення становища пригнобленого народу, кріпаків, серед яких були і його рідні. Так поет стає учасником таємного Кирило-Мефодієвського товариства, бере участь у складанні його маніфесту. Організацію викривають, усіх її учасників заарештовують, серед них і Шевченка. При обшукові в нього знаходять рукопис сатиричної поеми “Сон”, у якій поет у гострій критичній формі відгукується про самого царя та його чиновників, змальовує страшні картини підневільного життя українського селянства та народів царської Росії.
“Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и ужасное угнетение крестьян помещиками, посесорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства…” (Т. Шевченко. З відповіді на “Запитальні пункти III відділу” 21 квітня 1847 року)
“Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений” (Із царського указу)
4. У казематі Петропавлівської фортеці в Петербурзі.
Шевченко сидить у похмурому казематі в очікуванні присуду й пише… “Садок вишневий коло хати”.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Скільки в ньому оптимізму, віри у свій народ, журливої ніжності й навіть гумору! Чи можна здогадатися, коли та за яких обставин вилився з душі цей поетичний шедевр?
5. Казахські степи.
Пізніше, на далекому засланні, Шевченко запише в щоденнику: “Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачнее казни нельзя было бы придумать, как сослав меня в отдельный Оренбургский корпус солдатом. Вот где причина моих невыразимых страданий. И ко всему этому мне еще запрещено рисовать. Отнято благороднейшую часть моего бедного существования”.
10 років тяжкого солдатського життя… катування, побої, наруги над людиною… У Шевченка постійно роблять обшуки, відбирають вірші та малюнки, карають, відсилаючи все далі й далі в глушину. Експедиція на Кос-Арал, скупі киргизькі пейзажі, Новопетрівське укріплення, знайомство з родиною І. Ускова, турбота й підтримка друзів, звільнення. Усе це витримав Т. Шевченко, говорячи: “Караюсь, мучусь, але не каюсь!”. Та за допомогою друзів, бо світ не без добрих людей.
“До Вас, я думаю, не дошло сведение, где именно это Новопетровское укрепление, то я Вам расскажу. Это будет на северо – восточном берегу Каспийского моря, на полуострове Мангишлаке. Пустыня, совершенная пустыня, без всякой растительности, песок да камень, и саме нищие обитатели – это кочующие кой-где киргизы”. (3 листа Т. Шевченка до А. Лизогуба від 16 липня 1952 року)
6. Експедиція на Кос-Арал.
Т. Г. Шевченко відбував заслання в Середній Азії, на Аралі, на півострові Мангишлак. Спека неможлива, у тіні до +50 °С, одноманітні піщані ландшафти, спрага, тепла несмачна вода з Каспійського моря, скрипучий пісок на зубах від суховіїв, гарячий пісок, на який не можна стати босоніж, попалені на сонці обличчя, пошерхлі губи – ось далеко не повний перелік незручностей. Т. Г. Шевченко брав безпосередню участь в Аральській географічній експедиції 1848-1849 рр. та картографічній зйомці Аральського моря.
Організація експедиції була покладена на капітан-лейтенанта флоту Олексія Івановича Бутакова, який очолив її за рекомендацією всесвітньо відомого мореплавця Ф. Ф. Белінсгаузена. В Оренбурзі Бутаков звернувся до начальника Оренбурзького краю генерала В. А. Обручева з проханням включити до складу експедиції рядового Шевченка як художника, оскільки за відсутності фотографій успіх її залежав би від того, як вона наочно оформлена. Крім того, це б дозволило Шевченку малювати, писати й разом із тим позбавило б його труднощів солдатської служби. Вирішити це питання було не так просто, бо Тарас Григорович у солдати був відправлений із таким вироком: “Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать”.
Подорож до Раїма, почавшись 11 травня 1848 року, тривала 39 днів. За день караван завдовжки у дві версти долав 20-25 км. Тарас Шевченко йшов пішки в авангарді транспортної колони. На ніч йому давав притулок штабс-капітан Олексій Макшеєв, географ, відряджений із Петербурга для участі в експедиції. Пізніше Макшеєв згадував ті довгі переходи й свої вечірні розмови з Шевченком у джуламійці (наметі): “Увесь похід він [Тарас Шевченко] проробив пішки, окремо від роти… Він був веселий і, очевидно, дуже задоволений привіллям степу та переміною свого становища. Похідна обстановка його нітрохи не пригнічувала”.
Минуло п’ять тижнів – і шхуна “Константин” знялася з якоря. На невеличкому судні розмістився екіпаж у 27 осіб, причому шестеро з них, зокрема й Тарас Шевченко, поселилися в одній каюті з капітаном Бутаковим. І то були не найгірші місяці в історії десятирічного заслання поета. З капітаном йому просто-таки пощастило: Бутаков ставився до Шевченка з повагою.
Експедиція на Арал тривала 56 днів і завершилася наприкінці вересня. Капітан Бутаков вирішив перезимувати зі своєю командою на острові Кос-Арал (цього острова давно не існує – усихання моря призвело до того, що він став суходолом).
Чотири місяці суворої зими учасники експедиції провели в нашвидкуруч збудованому бараці на острові. Попри тяжкі обставини, для Тараса Шевченка то були часи активної мистецької та літературної творчості. Тут він написав такі поеми як “Царі”, “Марина”, “Сотник”, “Заступила чорна хмара”, “І золотої й дорогої…” та інші, усього близько 50 творів.
Настала весна – і експедиція знову вирушила у плавання. Її учасники, по суті, відкривали Аральське море, адже до Бутакова його ніхто не досліджував.
У Шевченковій пам’яті О. Бутаков завжди залишався людиною благородною й чесною. “Це мій друг, товариш і командир”,- писав поет Варварі Рєпніній в одному з листів.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
ü Бесіда.
– Який факт із життя Т. Шевченка вас вразив найбільше, чому?
– Чи можна вважати життя Т. Шевченка подвигом?
– Яка риса характеру Шевченка привабила особисто вас найбільше?
– Схарактеризуйте образ поета за біографією та його портретами.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Уміти розповідати про письменника, доповнивши інформацією з підручника та самостійно здобутими відомостями.
2. Індивідуальні завдання. Підготувати повідомлення, презентації: “Творчість Шевченка-живописця”, “Громадсько-політична діяльність Шевченка (участь у Кирило-Мефодіївському товаристві)”, “Друзі поета – М. Костомаров, П. Куліш та ін.”, “Шевченкові вірші, покладені на музику”, “Особисте життя поета”.
VII. ПІДСУМОК УРОКУ
ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Т. Шевченка знають і шанують у всьому світі, на мій погляд, тому, що…
(2 votes, average: 5.00 out of 5)