Тарас Шевченко. Кирило-Мефодіївське братство

До кінця 1830-х відноситься і поява в Петербурзі молодого художника-кріпака, Тараса Шевченка, якого в 1838 викупили з неволі художник Карл Брюллов з поетом Василем Жуковським. У 1843-1847 Шевченко двічі побував на Україні і в Києві вступив у таємне братство – “Товариство Сполучених Слов’ян” під патронатом св. Кирила і Мефодія. Ініціатором цього товариства був викладач Київського університету Микола Костомаров.

Братчики (так називали себе члени суспільства) прагнули до створення федерації вільних слов’янських народів на основі рівноправності і незалежності. Однак, не встигнувши як слід сформуватися, братство було розсіяно, братчики заслані в тюрми і заслання. Костомаров – до Саратова на сім років під нагляд поліції, Куліш – під нагляд у Тулу на три роки, а Шевченко – до Оренбурга в солдати із забороною писати й малювати. Російські колеги ніяк на “київську катастрофу” не відреагували, порушивши, на думку українців, норми шляхетного поведінки.

У 50-ті літературне життя в Україні завмирає. Шевченка таємно пише на засланні “Маленьку (” захалявну “) книжечку” (в основному лірику в народнопісенної дусі), а також кілька російськомовних повістей (Княгиня, Художник, Близнюки) і щоденник. Пантелеймон Куліш на засланні намагається писати по-російськи автобіографічний роман Євгеній Онєгін нашого часу, починає роман Чорний рада – довгу викладку про державний нікчемність малоросів і необхідності для України перебувати в союзі з більш культурної Росією. Костомаров на засланні пише історичні роботи, здійснює етнографічні експедиції, знайомиться з розкольниками і сектантами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тарас Шевченко. Кирило-Мефодіївське братство