ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814 – 1861) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у кріпацькій родині. Про дитинство знаного у світі поета и художника ви знаєте з попередніх класів, тож тепер поведемо розмову про доросле життя митця.
У сімнадцятирічному віці Т. Шевченко прибув до м. Петербурга разом із челяддю пана Енгельгардта. Вирішивши мати кваліфікованого майстра та зваживши на невідступні Тарасові прохання, поміщик дозволив йому вчитися малювати. Учителем юнака був Василь Ширяєв, відомий майстер декоративних розписів.
У його майстерні Тарас пройшов певну малярську підготовку, брав участь у виконанні живописних робіт в урядових будинках, виготовленні декорацій для петербурзьких театрів. У вільний від роботи час і білими ночами юний художник у Літньому саду змальовував статуї. Вирішальне значення для нього мала зустріч із земляком – художником Іваном Сошенком, який увів Т. Шевченка в коло найвідоміших діячів української та російської культур, познайомив з Євгеном Гребінкою, Карлом Брюлловим, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським. Помітивши великий талант Тараса, вони вирішили викупити його з кріпацтва й дати змогу здобути класичну освіту.
Марно К. Брюллов і О. Венеціанов намагалися переконати пана Енгельгардта відпустити на волю талановитого кріпака: поміщик зажадав від них нечувану на той час суму – 2500 карбованців. Щоб дістати такі гроші, К. Брюллов написав портрет поета В. Жуковського, який служив при царському дворі.
Літній сад у Петербурзі. Сучасне фото
Картину розіграли в лотерею, і бажану суму грошей було зібрано. 22 квітня 1838 р. Енгельгардт усе ж таки підписав відпускну, а 25 квітня на квартирі К. Брюллова в Академії мистецтв В. Жуковський вручив її Т. Шевченку. Ось як І. Сошенко описує цей день: “Нараз до кімнати моєї через вікно плигає Тарас, мало мене не звалив з ніг, кидається мені на шию и гукає: “Воля! Воля!” – “Чи не здурів ти, кажу, Тарасе?” А він усе своє – підстрибує й гукає: “Воля! Воля!””
Тарас Шевченко став вільною людиною. Юнака зарахували до Академії мистецтв. Розпочався новий етан у його житті. У листі до брата Микити Тарас так пише про відчуття свободи: “Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окрім Бога, – велике щастя бути вільним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить”.
Навчання в Академії мистецтв, вивчення французької мови, відвідування музеїв і театрів, знайомство з відомими митцями – усе це формувало світогляд Т. Шевченка, сприяло зростанню його як митця.
К. Брюллов. Портрет В. Жуковського. р.
Проте Тарасові боліло серце за рідний край, братів і сестер. Про це, зокрема, свідчать уривки з цитованого вище його листа до брата Микити: “…як тільки отримаєш мого листа, зараз до мене напиши, щоб я знав… Нехай же я хоч через папір ночую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучно, що я всяку ніч тільки й бачу вві сні тебе, Кирилівку, та рідню, та бур’яни; весело стане, прокинусь, заплачу”.
Закінчивши Академію мистецтв, поет 1846 р. повернувся в Україну, улаштувався на роботу в Київській археологічній комісії, почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки. У Києві познайомився з викладачем історії Київського університету М. Костомаровим. Він загітував Т. Шевченка ввійти до Кирило-Мефодіївського братства, яке, діючи таємно, поширювало ідеї ліквідації кріпацтва, єднання слов’янських народів на засадах рівності й братерства. Саме ці погляди поділяв Т. Шевченко, за них же й постраждав.
Петербурзька академія мистецтв. Сучасне фото
5 квітня 1847 р. поета було заарештовано й відправлено до Петербурга. Його звинувачували не лише за участь у братстві, а передусім за написання революційних творів. В очікуванні вироку поет провів у казематі1 два місяці. Тут він написав більшість віршів, які ввійшли до циклу “В казематі” (один із них – “Садок вишневий коло хати…” – ви вивчали в 5 класі). Деякі твори циклу подано в цьому підручнику, прочитавши їх, ви дізнаєтеся, про що думав і що відчував митець у цей тяжкий для нього час.
З-поміж учасників Кирило-Мефодіївського братства найтяжче було покарано Т. Шевченка: “За створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів” він був засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом. Імператор Микола І власноруч зробив помітку на вироку: “Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”.
Т. Шевченко. Автопортрет. 1847 р.
У засланні поет провів 10 років. Перші три роки перебував в Орській фортеці, Оренбурзі й на Аралі в складі Аральської описової експедиції. Тут були люди, які його підтримували й намагалися полегшити умови заслання. У цей період Т. Шевченко написав низку віршів і поем, виконав майже двісті малярських робіт. На жаль, і така “воля” тривала недовго. За доносом прапорщика про те, що поет порушує царський наказ, поета заарештували й перевели на службу в Новопетровське укріплення. Прихильники попередили його про арешт заздалегідь, тому він устиг передати друзям деякі твори, а листи, які одержував від рідних і товаришів, спалив.
Умови в Новопетровському укріпленні були жахливими: навколо пустеля, пісок і солона вода, до найближчого культурного центру тисячі кілометрів, клімат такий шкідливий, що солдатів тут змінювали через два роки.
1Каземат – у дореволюційній Росії – одиночна камера для ув’язнення у фортеці.
Т. Шевченко. Новопетровське укріплення. 1856-1857рр.
Його ж протримали в цій глухомані майже сім років. На муштру він мусив ходити навіть хворим. За цей час Т. Шевченко не написав жодного вірша.
1857 р. поета було звільнено. Останні роки життя він провів у Петербурзі. 1860 р. Рада Академії мистецтв присвоїла Т. Шевченку звання академіка-гравера.
10 березня 1861 р. народний поет номер.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)