Home ⇒ 👍Література ⇒ Таким – бува – народжується вірш – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ
Таким – бува – народжується вірш – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ
* * *
Таким – бува – народжується вірш,
Де кожне слово знак, а не лише ознака.
Поглянеш ранком і очам не віриш:
Вохріє на деревах вересневий накип.
І пошум верховіть не той, що був колись,
Зелений порив не вихриться вгору –
Додолу падає завилькуватий лист,
На травнику гаптуючи узори.
Ще тиждень-два і мотлохом сумним
Впадуть з дерев киреї вересневі,
І чорні віти, мов офіри дим,
Провозвістять зими близької невість.
А ти, що замкнений у коло звиклих змін,
Відчуєш знову до нового гін –
Тобі у мареві жовтавім верховіття
Уявляться плоди прийдешнього поліття.
І певний, ти молитимешся, щоб
Собою буть, позбувшись всіх оздоб.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Відгриміло. Тільки ваговито – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ * * * Відгриміло. Тільки ваговито Та старанно в шиби стука дощ, І зелено-серпанкові віти Розгойдались над асфальтом площ. Тільки, бач, не мерехтливим дивом, Із якого злива пил змела, – Глянцюватим темним негативом Врода кленів на асфальт лягла. Подивлюсь – і відплива тривога З серця, що змирилось поготів З тим, що щастя, видно, нетривкого Ще […]...
- Біля нагробка Євгена Маланюка – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Біля нагробка Євгена Маланюка Двоякісне перо – стилет і стилос – Навіки випало з поета мертвих рук. Невже ж цим звершилось і завершилось – Могила, нагробок і тихий Баунд Брук? Й остання пільга і остання ласка Для душ небагатьох, що спиняться отут,- Посмертна і чужа до непізнання маска Управлена різцем у нагробка плиту? Ні! Вірш […]...
- Прощання – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Прощання Я знаю – спинимось на тій гіркій межі, Що так непорівно розділить наше горе. Чому ж мовчати і вагатися? Скажи Останнє слово – тихе і суворе. Ти кажеш: все мине, як ніч минула ця, Зів’яне все, як брості ці ясмінні, А я бажав, щоб назавжди серця Були як зорі – світлі і незмінні. Та […]...
- Ранок після бою – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Ранок після бою Кіннотникам армії УНР присвячую І Пригадай, як чіткими четвірками Шикувалася сотня наскоро, Як назустріч летів нам Того вітру тривожного спів – Не пахким чебрецем, До нудоти їдким йодоформом Був напоєний подих Розлогих південних степів. Пригадай, як лічили копита Ніким не раховані милі… Знаю, друже, Ми згадуєм завжди про них І про те, […]...
- Поміж зустріччю і розлукою – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Поміж зустріччю і розлукою Вже і серця свого не слухаю, І розлуки витримую піст, Поміж зустріччю і розлукою Календарний будую міст. Спершу тижні лічу, потому дні – Ніч за ніччю і день за днем – Поки стужені і потомлені У обійми знову впадем, І зіниці в зіницях втопимо, Замішаєм цілунків сіль Із сльозами світлими схопимо […]...
- Вже світає, а ти ще не спав – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ * * * Вже світає, а ти ще не спав, Не заплющив безсонням роз’ятрені очі, Прислухаєшся: горлиця в лузі туркоче, Й кряче зграя прожерливих ´ав. За вікном неба синій квадрат – На погожу, як видно, займається днину, Час вставати і теплу лишати перину І не слухать про спокій порад. Час гаряче лице остудить, Проковтнути якийсь […]...
- БІЛИЙ ВІРШ. ВОЛОДИМИР ЛУЧУК “БІЛИЙ ВІРШ” – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ – IІ семестр Мета: ознайомити учнів з поняттям “білий вірш”; вчити розуміти прочитане, виділяти в ньому головне; розвивати образне мислення; розширювати уявлення учнів про навколишній світ; виховувати любов до прекрасного. Хід уроку І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою На шафі – шапка, у шафі – шуба. У Соні – шашки, у Саші – шишки. […]...
- Ранок – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Ранок Його зозуля на крилі принесла І птаство будить у гаї “ку-ку”, Рибалка-вітер променисті весла Занурює у повінь гомінку Густих ланів, росистих, колосистих Висвистуючи пісеньку на жарт. Вклоняється тополя дзвінколиста Березам лагідно, а маки сиплять жар. І линуть, линуть хмари звідусюди, І сонце крила золоті звело. Мале хлоп’я (і з нього будуть люди!) Біжить стрічати […]...
- Мати – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Мати В далеку путь ідуть її сини, Зa тридев’ять земель чужих і невідомих, І їм услід, прадавній і сумний, Її руки трикратний хресний помах. О, руки матірні, і ніжні й шкарубкі, До вас вернутися лише на мить єдину! В далеку путь рушають парубки, Ідуть на подвиг у ясну годину. Відвага прадідів у грудях вироста, І […]...
- Матері – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Матері За сполохами, за громами, За вибухами, за димами, За дорогами, за роками, За сторіками, стоморями Голосу твого не почути, Образу твого не забути, Бо мова твоя затихла, А врода твоя застигла: Теплі руки, пропахлі тістом, Біла шия з разком намиста, Ніжні губи, усміхнені тихо, Мудрі очі, що бачили лихо Розлуки, наповнені горем, Вже прощальним […]...
- Провесна – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Провесна Вихрує десь хурделиця лиха. Та вже стернею й талим снігом пахне – То дужий вітер з-над лиманів тягне Й грудьми гарячими на землю наляга. І гуси й пісня: Ой, гиля-гиля! Сподівана, знайома, березнева. Тужавіє і струнчиться гілля, Випростуються заспані дерева Й ажурними безлистими лісами Зростають хмари високо в зеніт. Пора цвітіння молодечих літ Твоїми, […]...
- П. В. Одарченкові – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ П. В. Одарченкові У Вас і прізвище, нівроку, наче дар – О, дарче! – перш звучить мені у ньому, І тільки згодом згадую свідомо, Що це ж жіночий рід йому початок дав… У нашій мові є жіночі сила і краса, Того ж самого роду й українська мова, І все величне в ній – від правди […]...
- Осіннє – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Осіннє Лементує мева над лиманом – Чуєш, наче ридма птах рида. Вересневим вже кінець оманам, Глянь – рідіє осока руда На заплавних прибережних багнах, Вже на пальцях полічити дні, Як індійське літо сонцем пахне, Те, що бабиним було мені. Тут над плавнями не лине павутиння І огудини не палить дітвора – Все ж мені найкращою […]...
- Спогад – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Спогад Це, певно, старість все частіше Мене в минуле порива… Світанку тополина тиша Й молитви матері слова. Хвилююче й незрозуміле Оте: “…распнийся же за ни…” Так серце солодко щеміло, Як чув: ” ще позорюй, засни…” Її цілунку шепіт-дотик, На чілці лагода долонь І в колисковій сірий котик Муркітливо нагонить сон… Прокинься! Це ж миттєвий спалах […]...
- Настроєве – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Навала хмар на овиді й в зеніті, Дощу диханням виповнена вщерть, Неквапно сунеться… Густі набряклі ниті Розмотує небесна круговерть. І ми в таку неблагосну годину Лишаєм затишок домашнього тепла, Рушаючи в мандрівку несходиму, Що нас так довго у житті вела… Уже й не знати – звідки і куди ми Отак задумано бредемо навмання – Рівниною […]...
- Напис на книжці – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Напис на книжці А. Л. Далекий друже, Леготе Андрію, Прийміть поетові поета дар. Я часто згадую й постійно мрію Про хати Вашої гостинний чар. Читаєм вірші – Ви і Ваші гості. Ваш вірш мене у ранню юнь веде, Яскріє дотеп Гіммельрейха Костя, Блищать каскади Олександра Де. І яблуні у Вашому подвір’ї У надвечір’я нам дарують […]...
- Івану Багряному – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Івану Багряному ( в сьому річницю смерти ) Ні, не вінків – сердець було б замало! Могила – трав’янисте покривало, Плита стоїть надгробна прямокутна Й лиця подоба до плити прикута. Рясні дощі полощуть мертвий камінь, Живу траву напоюють струмками, А ранні роси пестять ніжні квіти, Що їх дружина посадила й діти. Це сьомий рік. Зійшлись, […]...
- Андрію Леготу – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Андрію Леготу З якого краю і з яких сторін Причувся цей прибій морської хвилі? Немов не він шурує втерту рінь, А шерехтять лани уже доспілі. Чи це чиясь, а не моя стопа Заклякла на гарячому камінні, Куди прибій уперто підступа У ритмі колихання і кипіння? Сахнеться хвиля й хутко відпливе З гарячого окрайця суходолу Й […]...
- Чуже місто – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Чуже місто Під сонцем вечірнім багряняться шиби, У стрижених парках виблискує листя, На гаснучім небі, мов мертві риби, Гойдаються хмари свинцево-сріблисті. Дай руку, кохана. Ми разом ітимем, Втікатимем хутко, немов від погоні, З провулків, отруєних злістю і димом, Від хат, де лише на вузьких підвіконнях Старанно підливані квітнуть герані – Нудного життя дешевенька окраса, Де […]...
- Доньці Аллі – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Доньці Аллі З покривлених покрівель рине в ринви злива, Змиває спеку й пил з просмолених дахів, Води дзюрчання й бляхи дзвін щасливо В один у серці поєдналися мотив. В хвилини ці я, хвилювання повен, Готов, штанята закасавши до колін, Струмком пускати паперовий човен Й за ним босоніж бігти навздогін. І є таке бажання те нестримне […]...
- Інша зима – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Інша зима Склистий сніг, так схожий на сіль, І не сіється він, а січе, Інших зим незагоєний біль Не зникає з моїх очей. Не забути до скону тих зим – Не таких як оця зима. Сніговії морозяний дим Степ увесь до небес підійма. Канонад вогнепальний вир Батареї б’ють навісні Й свіжі ями гарматних вирв Пахнуть […]...
- Миколі Француженкові – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ ( з нагоди 70-річчя ) Всі круглі дати і усі нулі Нехай вже не бентежать Вас ніколи – Вони такі ж бо немічні й малі, А Ви, мій друже, вірний мій Миколо, З когорти, що в юнацтві обіруч, Як кажуть, узяло життя за роги Й серед воєнних бур й житейських круч Не збилося із світлої […]...
- На смерть Галини Журби – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ На смерть Галини Журби Навік завмерли брови в спогаді суворім, Руці вже не виводить дивне дійство слів, Ми вже ніколи з Вами більш не поговорим Про Київ рідний і такий же рідний Львів. Вже Вам не спалахнути дотепом яскравим І жартом не сипнуть, щоб сіллю очі пік, Що це й робили Ви безоглядно, по праву, […]...
- Сніг у великому місті – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Сніг у великому місті Ляга обметицею на асфальт первинок, Уже бульвар поволі сполотнів І береста обчімханого віник Змітає білу інсуляцію з дротів. Гойдаються перед очима витирачки – Гумові маятники, гострі і тугі, А на обочинах обачні навкарачки Вже накладають на опони ланцюги. Передбачаючи зимову невигоду В години “пік” – світань і вечорів,- Крізь зуби пошепки […]...
- На могилі Симона Петлюри – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ На могилі Симона Петлюри Вузькі алеї й нагробки – впритул. Старого цвинтаря планована тіснота. За мурами не чути міста гул, А тут лише одна дошкульна нота Бринить на серці, наче на струні, І крає душу похоронним ритмом – Чому у цій байдужій стороні Ти смерть прийняв з лицем відкритим? Ти впав, як личить лицарям, в […]...
- Я не просив осінньої обнови – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ * * * Я не просив осінньої обнови Як хліба нашого насущного в Отця. Вона ж явилася – чудесна і чудова – Негадано, неждано мить оця! Я не вимолював натхнення миті І не настроював себе на творчий лад, В якому образи палкі і сумовиті Займуться й згаснуть, як осінній сад. Я зовсім не благав на […]...
- Либонь усе життя на перехрестях – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ * * * Либонь усе життя на перехрестях, У пам’яті – стежки, шляхи, путі, А серце вперто знов таки береться Лихою звабою – світ за очі піти! Туди, де, стрінувшись негадано-неждано, Нам знов судилось навмання іти Алеями, де з лагідних каштанів Злітало квіття на твої й мої сліди, Де у мінливім надвечірнім світлі Пелюстки пролітали […]...
- Скорочено – ЦЕ ТИ СТВОРИВ МЕНЕ ТАКИМ… (ПОКАЯННІ ПСАЛМИ, IX) – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – 11 КЛАС Це Ти створив мене таким – Неподужанним і слабким, Невільником, хоч без ярма, Немудрим з ясністю ума, Хитким, неначе терези, Веселим з усміхом сльози, Сліпцем, що ходить навмання З жагучим зором пізнання! Чи це приємно так Тобі, Що тяжко падаю в журбі, Що дух мій ламлеться, як скло, І рветься плоть, як барахло? Скажи, навіщо […]...
- Хто в рідному краї тепло здобуває – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Хто в рідному краї тепло здобуває З пластів у підземнім бою, Хто в полі ростить все нові урожаї, Той любить Вітчизну свою. Хто молодість нашу і світ ясновидий Леліє у ріднім краю, Хто ворога серцем усім ненавидить, Той любить Вітчизну свою. Тому вона рідна, тому вона мила Й миліша за інші краї. […]...
- Люблю весну, та хто її не любить – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить […]...
- Лиш праця світ таким, як е, створила. Лиш в праці варто і для праці жить (І. Франко) – ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Я повністю погоджуюся зі словами видатного українського письменника, літературознавця, перекладача Івана Яковича Франка про те, що світ таким, як він є, створила лиш праця, що лише в праці і для праці людині варто жити. Протягом усієї історії розвитку цивілізації люди шукають смисл життя, мріють про щастя, достаток. У легендах щастя асоціюється із Синім птахом: поки […]...
- Де народжується ураган, смерч Ураган і смерч об’єднує те, що вони є атмосферними вихорами. Але утворюються і живуть вони зовсім по-різному. Під час урагану виникає дуже сильний вітер, а смерч зароджується в грозових хмарах і по спіралі спускається на поверхню землі або води. Ураган Ураган може зародитися під час шторму і відрізняється від нього силою вітру. Швидкість ураганного вітру […]...
- Як народжується економіка? Познайомившись з тим, що являє собою суспільство, перейдемо до розгляду окремих сфер його життя. Почнемо з розповіді про економіку. Чому саме з неї? На це питання вам належить відповісти самим після того, як ви вивчіть всю тему до кінця. Слово “економіка” походить від давньогрецького “ойкос” – будинок, господарство і “номос” – закон. Словом “економіка” сьогодні […]...
- ДО БРАТА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
- Легенди нашої землі – “СЛОВО НАЧЕ ПТАХ, НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАМИ”: УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Легенда – це переказ про події давно минулих часів та про героїв цих подій. В легендах чимало перебільшень, фантастичних перетворень і вигадок, але здебільшого легенди спираються на реальні історичні факти. Брат і сестра На нашу рідну землю було нашестя турків та яничар*. Знущались вони з беззахисного люду. Забирали вони молодих гарних дівчат та й гнали […]...
- Замок Шверін. Там, де народжується романтика Єдність краси природи та архітектури, здається, нерукотворне витонченість величезного парку і велич замку Шверін заворожує з першого погляду. Дивовижна резиденція герцога Мекленбуржского притулилася на невеликому романтичному острові посеред Шверинского озера. Замок на воді, оточений величезним парком по право належить до шедеврів світової архітектури. Це велична будівля справжнє втілення замків зі сторінок лицарських романів. Шверін, оточений […]...
- ЛЮБЛЮ ВЕСНУ – Володимир Сосюра – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – КРАСА РІДНОГО КРАЮ Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
- Андрій Малишко – відомий український поет і його пісні. Вірш “Приходять предки”. Художні засоби донесення до читача історичної пам’яті Мета. Донести до учнів основні відомості про поета та його пісні, вчити коментувати роль художніх засобів; розвивати навички узагальнення, а також уяву; виховувати почуття обов’язку перед предками, розуміння проблеми історичної пам’яті народу, любов до рідного слова. Обладнання: портрети композиторів П. Майбороди, Г. Майбороди, О. Білаша, П. Козицького, А. Ревуцького та ін., збірки творів. Міжпредметні зв’язки: […]...
- Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить (І. Франко)(твір-роздум на морально-етичну тему) – ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ – 9 КЛАС Праця – це процес, у якому людина своєю діяльністю регулює і контролює своє життя. Люди працювали завжди, але ставлення до праці в різний час було різним. Здається, неможливо об’єднати два таких різних явища – рабство і творчість, але обидва вони можуть співвідноситися зі словом “праця”: рабська праця творча праця. Деякі люди з презирством ставляться до […]...
- ДВА ВОЛОДЬКИ (уривок) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА …Вісім весен і зим, Вісім осен і літ, То тривога, то гніт, Люті чорної дим Налітали круками на мене, Рвали образів листя зелене, Потрясали кістки Ці безумні круки, І за те, що з собою на герці Я виснажував марно всі сили Не первий, Рвали нерви І жили І серце… Скільки раз я хотів За нестриманий […]...