Сюжет поеми “Реквієм”

Твір, як уже було сказано, автобіографічний. Воно оповідає про те, як Анна Андріївна приходила з передачами до сина, укладеним в тюремній фортеці. Лев був заарештований за те, що його батько був страчений через найнебезпечнішого вироку – контрреволюційна діяльність. За таку статтю знищували цілі сім’ї. Так і Гумільов-молодший пережив три арешту, один з яких, в 1938 році, закінчився засланням до Сибіру, ​​після чого, в 1944 році він воював в штрафному батальйоні, а після знову заарештований і посаджений у в’язницю. Його, як і мати, якій забороняли друкуватися, реабілітували лише після смерті Сталіна.

Спочатку, в пролозі, поетеса перебуває в теперішньому часі і повідомляє про вирок сину – засланні. Тепер вона одна, адже їй не дозволяється їхати за ним. З гіркотою від втрати вона бреде вулицями на самоті і згадує, як два роки чекала цього вироку в довгих чергах. Там же стояли сотні таких же жінок, яким вона присвячує “Реквієм”. У вступі вона занурюється в цей спогад. Далі вона розповідає, як стався арешт, як вона звикла до думки про нього, як жила в гіркому і осоружних самоті. Вона боїться і страждає від очікування кари цілих 17 місяців. Потім вона дізнається, що її дитини засудили на тюремний термін в Сибіру, ​​тому день вона називає “світлим”, адже боялася, що його розстріляють. Потім вона каже про який відбувся побаченні і про біль, що заподіює їй спогад про “страшних очах” сина. В епілозі вона оповідає про те, що ці черги зробили з жінками, які в’яли на очах. Героїня також зауважує, що якщо їй поставлять пам’ятник, то це необхідно зробити саме в тому місці, де її і сотні інших матерів і дружин тримали роками у відчутті повної невідомості. Нехай цей пам’ятник буде суворим нагадуванням про те, яка нелюдяність панувала в тому місці в той час.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Сюжет поеми “Реквієм”