Схиляння перед красою – Микола ВОРОНИЙ (1871-1938) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст
“Інфанта” увійшла до поетичного циклу “Лілеї й рубіни”. Датуючи цей вірш, автор уточнив: “Накидано 1907 р. – викінчено 1922 р.”.
Твір написаний у дусі символізму – це ліричний роздум, позбавлений життєвої конкретики. Не випадковим є й прийом сну (“Різьблю свій сон…”), який дозволяє відтворити в уяві риси ідеального жіночого образу та навіяні ним враження. З окремих деталей вимальовується реальна зустріч: осінній вечір і жіночий силуетна “туманному обрії”. Жінка постає немов загадкова й велична інфанта (принцеса), а “дух сполоханий” і серце ліричного героя відгукуються на жіночу красу почуттям “побожної хвали”.
“Яснозоряна” усмішка незвично поєднана з “холодним полиском очей”, які вражають душу героя: “І я схилився упокорено, / Діткнутий лезом двох мечей”. У жіночому образі поєдналися краса й недоступність ідеалу. Герой відчуває захват і схиляння перед красою (“Освячений, в солодкій муці я / Був по той бік добра і зла…”), і навіть революція в момент піднесеного переживання краси здається йому чимось другорядним та несуттєвим.
1 Блават – шовкова тканина блакитного кольору.
2 Камея – прикраса з каменю або черепашки з рельєфним художнім різьбленням.
3 Гротеск – тип художньої образності з використанням фантастики, гіперболи, сміху; заснований на деформаціях, контрастах фантастичного і реального, трагічного і комічного, правдоподібного і карикатурного, прекрасного і потворного.
Авторську позицію допомагає пояснити відомий ще з античних часів крилатий вислів “Vitabrevis, arsІоngа”, що перекладається як “Життя коротке, мистецтво вічне”. У поезії символіста М. Вороного революційні перетворення втрачають свій пріоритет і поступаються вічній красі.
Авторські неологізми сприяють підтриманню характерної для символізму загадкової художньої “атмосфери” твору (“акордами про міннострунними”, “килимами вогнелунними”, “у завивалі мрійнотканому”). Поет сміливо експериментує зі словом, витворюючи яскраві й свіжі образи.
Читацький практикум
Прочитайте вірш. Виконайте завдання.
Інфанта
Різьблю свій сон… От ніби вчора ми
Зійшлись, – і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.
У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечінь, –
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою1
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас – мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.
Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей, –
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
1922
Виявляємо літературну компетентність
1. До якого поетичного циклу належить вірш “Інфанта”?
2. Які почуття переживає ліричний герой?
Запрошуємо до дискусії
3. Якого значення набуває у творі образ революції?
Виявляємо творчі здібності
4. Напишіть есе “Микола Вороний…”, у якому висловте своє розуміння творів
Поета.
1Сильвета – силует.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)