Східний фронт 1919-1920 рр

1919 р. виявився найнебезпечнішим для Радянської республіки. Говорити про координовану ударі по більшовикам зі Сходу та Півдня можна лише із застереженнями, хоча спроби координації були. Терміни і темпи наступу білих військ залежали разом з тим від безлічі факторів, як постійних, так і короткочасних, врахувати які заздалегідь було неможливо.

Найбільшу загрозу позиціям більшовиків таїло новий наступ Колчака, визнаного до того часу Верховним правителем Росії. Воно почалося 4-6 березня 1919 Захопивши ряд найважливіших міст, в тому числі Іжевськ і Уфу, колчаківцями проникли в Поволжі – одну з головних житниць країни. Шляхом жорстких мобілізаційних заходів радянському командуванню вдалося посилити в найкоротші терміни Східний фронт. Чотири армії її лівого флангу, очолювані М. В. Фрунзе, в квітні 1919 р. почали контрнаступ і в травні-червні 1919 р. позбавили Колчака плодів березневого успіху.

У червні 1919 р., зважаючи на наближення денікінських дивізій до Москви, Л. Д. Троцький спробував припинити наступ Східного фронту, з тим, щоб посилити Південний фронт. Його пропозиції були відкинуті, і до серпня 1919 армії Фрунзе змусили піти колчаківців з Уралу. З кінця літа 1919 р. почалося інтенсивне проникнення радянських загонів до Сибіру. Воно було підтримане численними партизанськими з’єднаннями, до яких, втім, примкнуло і чимало тих, хто побачив у жорстокій усобиці лише можливість наживи. Легендарні штурми партизанами сибірських міст нерідко кінчалися звичайним грабунком.

У жовтні 1919 р. радянські війська завдали потужного удару на Східному фронті. 14 листопада була захоплена “столиця” колчаківців Омськ. Червона армія встановила контроль над найбільшими сибірськими містами – Новомиколаївському і Красноярському. Відступ колчаківських дивізій незабаром переросло в безладну втечу. 4 січня 1920 Колчак склав з себе звання Верховного правителя Росії, передавши його Денікіну. Керівництво залишками своїх військ він доручив отаману Г. М. Семенову. Сам адмірал і глава його уряду В. Н. Пепеляєв стали розмінними фігурами у складній політичній грі, яку вели боролися за владу різні угруповання на Далекому Сході. Після багатоактного закулісного торгу вони опинилися в руках Іркутського військово-революційного комітету, за постановою якого і були розстріляні 7 лютого 1920


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Східний фронт 1919-1920 рр