СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН
СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН (псевд. – Данило Лозовський, Сєльський, Павло Свій, Павлин Стахурський, Sorjan; 1841, с. Варшиця, тепер у складі Калинівки Вінницької обл. – 12.09.1876, Львів) – український і польський письменник, громадсько-освітній діяч, актор, видавець, редактор, мовознавець, педагог.
Поляк за походженням, П. Свєнціцький пройнявся патріотичним почуттям до України і присвятив їй своє коротке життя. Навчався в Кам’янець-Подільській гімназії, студіював правничі науки і слов’янські мови в Київському університеті. Учасник хлопоманського руху і польського повстання 1863 р. Працював актором на українській сцені в Галичині та у львівських польських театрах. З 1869 р. – вчитель української словесності в академічній гімназії Львова.
П. Свєнціцький продовжив традиції “української школи” в польській літературі. Автор творів з українського життя польською мовою: “Гульнара”, “В степу”, “Отаманська могила”, “Покута”, “Подолянка”, повістей “Колись було”, “Соловійовка”, “Москаль”, “Тройка”, кількох збірок байок для дітей і дорослих, драм “Катерина” (за однойменною поемою Т. Шевченка), “Маруся” (за повістю Г. Квітки-Основ’яненка), “Святослав Ігоревич”, комедій “Міщанка”, “Гаврило Бамбула” (переробка з Мольєра) та перекладів українською мовою (“Цигани” Й. Корженьовського, перший акт “Гамлета” й “Макбет” В. Шекспіра). П. Свєнціцький – редактор і видавець українсько-польського часопису “Siolo” (“Село”, 1866- 1867), в якому друкував твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Ю. Федьковича. Редагував також польський тижневик “Nowiny” (1867 – 1869), гумористичний журнал “Дуля” (1869), педагогічний часопис “Szkola” (“Школа”).
Друкувався П. Свєнціцький у польських часописах “Dziennik literacki”, “Dziennik Lwowski” та інших виданнях. На сторінках львівського журналу “Нива” опублікував ряд нарисів (“Подорож до Кам’янця”, “Подорож по Україні”), низку ліричних поезій, повість “Колись було” тощо. Йому належать публіцистичні, науково-лінгвістичні та етнографічні праці, зокрема “Українська (руська) мовня граматика для учнів гімназій і шкіл реальних”, студія “Вік XIX в діях літератури української” (1871). Він дбав про взаємозближення культур польського та українського народів, боронив мову, літературу, мистецтво України, сам примножував їхні здобутки.
Літ.: Радзикевич В. Павлин Свєнціцький: Публіцистична, наукова та літературна його діяльність. Л., 1911; Возняк М. Павлин Свєнціцький (Павло Свій). Л., 1914; Пачовський К. І. Павлин Свєнціцький – популяризатор творчості Шевченка // 36. праць одинадцятої наук, шевч. конф. К., 1963; Франко І. Руський театр у Галичині // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1980. Т. 26; Дубина М. І. За правду слова Шевченка. К., 1989.
М. Дубина
Related posts:
- Перемишлянин “Перемишлянин” – календар-альманах, який, починаючи з 1850 до кінця 60-х, майже щорічно видавав директор Перемишльської друкарні Я. Досновський за редакцією А. Добрянського, Б. Дідицького та ін.. Перший випуск “П.” містив кілька уривків з “Истории Малороссии” М. Маркевича, статті М. Костомарова та ряду польських і німецьких авторів. Вважаючи, що видання призначене “для высшой классы русинов”, видавець […]...
- Українське слово “Українське слово” – громадсько-культурний двотижневик, орган української еміграції, які підтримували гетьмана П. Скоропадського. Виходив 1921-22 у Берліні. Мав своїм завданням об’єднання емігрантів у Німеччині навколо концепції Української держави, виробленої за часів Гетьманату, орієнтувався на підтримку українського національно-визвольного руху німецьким урядом. Публікував хроніку українського життя у Німеччині, діяльності державних установ, товариств в еміграції, інформував про події […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття 1. Розкажіть про історичні умови 40-60-х років XIX століття, які спричинили розвиток критичного реалізму в українській літературі. 2. Як боротьба за соціальне і національне визволення українського народу відбилась у творчості письменників 50-60-х років XIX століття? 3. Яке значення мало Кирило-Мефодіївське товариство в боротьбі за соціальне і національне визволення українського народу? 4. Хто з українських письменників […]...
- ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ (1810, Житомир – після 1860) – український і польський письменник. Народився в родині військового лікаря, що походив із польського шляхетного роду, віддавна пов’язаного з Волинню. Гейнчі мали в селі Гінчівка поблизу Житомира дідичний маєток. Батько письменника був одним із фундаторів двох масонських лож у Житомирі. К. А. Гейнч здобув медичну освіту, […]...
- МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ І. Написати есе за наступною тематикою (12 балів): 1. Поняття “нова українська література”. Історичні, суспільні та культурні умови становлення нової української літератури, її народоцентрична основа та національна самобутність. 2. “Енеїда” І. Котляревського як перший твір нової української літератури. 3. Ідейно-тематична та жанрова спадщина Т. Шевченка. 4. Медитативна лірика Т. Шевченка періоду заслання (1847 – 1857 […]...
- Зоря “Зоря” – літературно-мистецький журнал, що “виходив на початку 1906 у Москві українською мовою (редактор – І. Оппоков). Тут з’явилися публікації творів І. Франка, Христі Алчевської, О. Коваленка, П. Куліша, М. Старицького, стаття Б. Грінченка “Перелицьована “Енеїда” на селі”, початок “Практичного курсу для вивчення української мови” А. Кримського, українські народні легенди у записах В. Короленка, а […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – Т. ШЕВЧЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 9 КЛАС 1.Чим повчальне для нас життя Кобзаря? 2.Гортаючи сторінки “Кобзаря”… (твір-роздум). 3. “Сини мої, гайдамаки…” (Відображення повстання 1768. р. у поемі Т. Шевченка “Гайдамаки”.) 4.Якою б я хотів бачити обкладинку “Кобзаря”? 5.Образ України у поемі-містерії Т. Шевченка “Великий льох”. 6. Художня оцінка діяльності Б. Хмельницького у творах Т. Шевченка. 7.Образи українців у поемі “Сон” Т. Шевченка. […]...
- ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА (спр. нрізв. Церетелі; 1790, м. Хорол, тепер Полтавської обл. – 20.09.1869, м. Моршанськ, тепер Тамбовської обл.) – один із піонерів української фольклористики нової доби, видавець і дослідник народної поетичної творчості. Походив з грузинського князівського роду. Навчався в Харківському, потім у Московському університеті, який закінчив 1814 р. Вчителював на Полтавщині. У 1820- 1823 рр. […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття 1. Які історичні умови сприяли пожвавленню літературного процесу 70-90-х pp. XIX століття? 2. Розкажіть про нове піднесення реалізму в літературі та мистецтві 70-90-х pp. XIX століття. 3. Якими жанрами збагатилась література цього періоду? 4. У чому полягало тематичне розмаїття поетичних творів зазначеного періоду? 5. Розкажіть, як поява Нових жанрів у драматургії позначилась на розвиткові українського […]...
- АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. – 22.07.1902, Київ) – історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч. Брат М. О. Андрієвського. Народився в сім’ї вчителя Канівського повітового дворянського училища. Після закінчення Київської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де в той […]...
- Прокопович Феофан – Милость Божія – Зі скарбниці критичної думки “Милость Божія” – один із найвидатніших драматичних творів XVIII ст. за реалізмом у зображенні страждань, пережитих українським народом під владою панів польських”. П. Житецький “Орієнтація драматурга на прогресивні ідеї, проектування минулого на сучасність, плідне використання народнопоетичних елементів при висвітленні історичної теми надали драмі політичної значимості і художньої переконливості, завдяки чому вона посіла одне іа чільних […]...
- Історія русів “Історія русів” – найвизначніша пам’ятка української політичної думки кінця XVIII ст. (за іншими версіями – початку XIX ст.), своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII ст. Авторство не встановлено: приписувалося Г. Кониському, О. Безбородьку, Г. Полетиці та ін. Існує в кількох копіях, оригінал не зберігся. Написана російською мовою. Серед описаних […]...
- ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ЦЕГЛИНСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (псевд. – Григорієвич, 09.03.1853, м. Калуш, тепер Івано-Франківської обл. – 23.10.1912, Відень) – громадський діяч, педагог, письменник, критик, публіцист. По закінченні Віденського університету (1879) вчителював у Львові, працював редактором журналу “Зоря” (1887 – 1888), директором української гімназії в Перемишлі. Дебютував перекладом драми О. Розена “Виграв терно”. Організатор і театральний референт “Руської бесіди”, Цеглинський […]...
- БОГДАН ЛЕПКИЙ – Пейзажна лірика – ЛІРИКА – КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ БОГДАН ЛЕПКИЙ Богдан Лепкий (1872-1941) – поет, прозаїк, перекладач, літературознавець і видавець. Народився в освіченій родині. Перші знання майбутній письменник одержав у батьківському домі, знав напам’ять багато віршів Тараса Шевченка. Батько розповідав йому про письменників, художників, а від діда дізнався про давні часи, історичні події в Україні. Із шести років малий Богдан жив у Бережанах, […]...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- Проза – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) У більшості світових літератур проза з’явилася після поезії, і тільки потім – драматургія. У давній українській літературі не було художньої прози, на грунті якої могла б розвиватися нова проза, тому драматургія розвинулася раніше. Не останню роль у слабкому розвитку української літератури відіграла відсутність можливостей для друкування. Тому значна частина творів, які були написані у 20-30-х […]...
- ІВАН ФРАНКО – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Івана Франка називають розумом і серцем українського народу, українським Каменярем. Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині (тепер Львівська область). Його батько був ковалем. У кузні завжди збиралося багато людей. Вони розповідали різні історії про своє життя, які так любив Слухати маленький Ясь – у майбутньому великий український […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- ЛАСТІВКА “ЛАСТІВКА” – перший літературний альманах у новому українському письменстві, підготовлений Є. Гребінкою і виданий В. Поляковим у травні – червні 1841 р. Альманах виник на грунті зібраних матеріалів для українського періодичного видання “Литературные прибавления до ж. “Отечественные записки”, у підготовці якого брав активну участь Т. Шевченко. Не діставши від цензури дозволу на таке видання, Є. […]...
- ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ (псевд. – Вітер, Василь Потребитель, Звенигородець, Колодянин, Колодянський; 19.03.1877, с. Колодисте, тепер Тальнівського р-ну Черкаської обл. – 11.09.1910, м. Аркашон у Франції, похований у с. Колодистому) – письменник, учений-філолог, історик, бібліограф, фольклорист, етнограф, археолог, перекладач, редактор, видавець. Народився в сім’ї священика. Навчався в київській гімназії, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1900). Вчителював. Працював […]...
- Розвага “Розвага” – “часопис для полонених українців-воїнів” царської армії, які перебували в австрійському військовому таборі у Фрайштаті. Виходив у 1915-17. Видавець – гурток прихильників “Союзу визволення України”. Часопис передруковував твори Т. Шевченка (“Заповіт”), Ю. Федьковича (“Дезертир”), О. Колесси (“Смерть гетьмана Павлюка”), Б. Лепкого (“На святвечір”), В. Самійленка (“На печі”) та ін. Номер за 15 серпня 1916 […]...
- Запитання для самоконтролю – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. За що, по-вашому, В. Бєлінський так різко негативно і лайливо оцінив Шевченкові поеми “Сон” і “Гайдамаки”? 2. У чому полягала ідеологічна заангажованість трактування творчості Т. Шевченка в роки радянського тоталітаризму? 3. Як ставився Т. Шевченко до ідей Кирило – Мефодіївського братства? 4. Який період і чому в житті поета став часом його прозріння (“… […]...
- Київ “Київ” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал, орган СПУ і Київської письменницької організації. Виходить із січня 1983 у Києві. Головним редактором був В. Дрозд, з 1986 – П. Перебийніс. Популяризує твори вітчизняної літератури, друкує публіцистичні, критичні, культурно-мистецькі матеріали, статті з народознавства, історії України і Києва, української культури, хроніку з життя української діаспори. На сторінках журналу у […]...
- КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА (Катерина Федорівна Глянько-Попова) (1902-1995) КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА Катерина Перелісна – українська поетеса і письменниця, авторка численних творів для дітей. Народилась Катерина 1902 року у Харкові. Батько її, Федір Глянько (1879-1955), був одним із піонерів українського руху серед харківського робітництва, з 1900 активний член Української Робітничої Громади в Харкові, шо була керована Гнатом Хоткевичем. Також Федір був […]...
- КЛИМКОВИЧ КСЕНОФОНТ КЛИМКОВИЧ КСЕНОФОНТ (псевд – Іван Хмара, Галичанин русин, Ксенофонт, ін., 12.02.1835, с. Хотимир, тепер Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. – 07.05.1881, Львів) – письменник, журналіст, видавець, громадсько-культурний діяч. Походив із родини священика. Здобув гімназіальну освіту в м. Станіславові (тепер Івано-Франківськ), служив чиновником. У 1862 р. переїхав до Львова. Невдовзі прилучився до народовського руху, став одним із […]...
- ПРОСВІТА “ПРОСВІТА” – масова культурно-освітня організація в Україні, яка відіграла велику роль у пробудженні національної свідомості українського народу. Виникла 1868 р. у Львові як українська народовська науково-просвітницька організація, метою якої було поширення освіти й культури серед народу через задоволення попиту простих людей на друковану продукцію. Першим її головою був професор академічної гімназії Анатоль Вахнянин. Відкриття читань, […]...
- Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні погляди виявилися суголосними романтично-екзистенціальному менталітету українства, сприяли теоретичному осмисленню та практичному застосуванню засад романтичної естетики в українській літературі, перегляду міметичних […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- Тести для самоконтролю – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. Хто із дослідників творчості Т. Шевченка вперше поставив поета на один рівень із Пушкіним і Міцкевичем та відзначив його народність: А) П. Куліш; Б) М. Костомаров; В) І. Франко; Г) М. Драгоманов? 2. Хто із науковців довгий час очолював Наукове товариство імені Т. Шевченка і започаткував видання “Записок наукового товариства ім. Т. Шевченка”: А) […]...
- ПОГЛЯДИ І. ФРАНКА НА ФОЛЬКЛОРИСТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ОСКАРА КОЛЬБЕРГА В українську народознавчу науку не одну сторінку вписали вчені інших країн, зокрема Польщі. Серед польських фольклористів та етнографів, які вивчали культуру і побут українського народу у другій половині XIX ст., чільне місце належить дослідникові із світовим іменем Оскару Кольбергу (1814-1890). Наукова спадщина вченого складає 80 томів, значну частину яких становлять праці, присвячені українцям. Цікавими і […]...
- ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК “ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК” – серійне видання Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Виходило з 1895 р., після заснування Етнографічної комісії НТШ (1898) видавалося під її егідою. Призначене для публікації фольклорних та етнографічних матеріалів з усієї етнічної території України і місць поселення українців поза її межами. Але з об’єктивних причин цю засаду не завжди можна було реалізувати, […]...
- Забіла Віктор Миколайович (1808 – 1869) Віктор Забіла Забіла Віктор Миколайович (крипт. – Ол-др.) – український поет. Народився 1808р. на хуторі Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської області, в сім’ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду. Навчався в 1822 – 1825 рр. в Ніжинській гімназії вищих наук. В 1825 – 1834 рр. служив у війську. Вийшов у […]...
- МІФОЛОГІЯ, ФОЛЬКЛОР ТА ЕТНОГРАФІЯ ЯК ОСНОВА РАННІХ ТВОРІВ М. В. ГОГОЛЯ – Тези робіт Чумак Валерія Станіславівна Учениця 9 класу Комсомольської гімназії ім. В. О. Нижниченка Полтавської області Гоголь сьогодні є ключовою, смисловою і багато де в чому знаковою постаттю, спадщина якого майже заново переосмислюється у теперішній, по-гоголівськи фантасмагоричній, суспільно – культурній ситуації. – У своїх творах письменник відображав не лише мотиви, образи і стильові засоби українських пісень, дум, […]...
- БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН (1870, Львів – р. см. невід., Соловки) – громадський і політичний діяч, журналіст. Походив зі священицької родини. Світогляд формувався під впливом польського позитивізму й соціального демократизму. В історію української суспільно-політичної думки ввійшов 1896 р. працею “Ukraina Irredenta” (“Незалежна Україна”), в якій із соціал-демократичних позицій проаналізував галицьку дійсність і сформулював висновок про необхідність вибороти […]...
- Українська література в Польщі та Росії Поява української літератури викликало інтерес в сусідніх країнах – Польщі та Росії. У польській літературі в 20-ті XIX ст. утворилося коло письменників так званої “української школи”(Мальчевський, Богдан Залеський, Гощинський, Олізарівська, Гроза, Грабовський, Чайковський та ін) Приблизно в цей же час дехто з поляків, що живуть на Україні, починає писати тексти по-українськи (Падура, Шашкевич, Ценглевич). Пізніше […]...
- ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН (друга половина XVI ст. – 20-ті роки XVII ст.) – українсько-польський поет, перекладач. Походив із родини українських шляхтичів, деякий час служив при дворах польських магнатів. Центральне місце в його творчості посідає тема героїчної боротьби українського козацтва з турецько-татарськими загарбниками. Автор численних польськомовних поетичних книг: “Допомога сарматської Беллони шляхетному рицарству Дмитра Івановича, великого царя […]...
- ТОБІЛЕВИЧ СОФІЯ ТОБІЛЕВИЧ СОФІЯ (15.10.1860, с. Новоселиця, тепер Жмеринського р-ну Вінницької обл. -07.10.1953) – актриса, письменниця, перекладач, фольклорист. Народилася в родині поляка В. Дітковського. Рано зосталася сиротою. Мати (українка) була освіченою жінкою, вихованою на демократичних ідеалах, які прищеплювала й дітям. Початкову освіту дістала вдома, вивчила німецьку й французьку мови. 1882 р. переїхала до Києва, працювала гувернанткою. У […]...
- ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ ЄВГЕН ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ ЄВГЕН (24.12.1844, с. Хишевичі, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 18.02.1885, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ) – мовознавець, фольклорист, педагог і громадський діяч. Народився в сім’ї греко-католицького священика. Середню освіту здобув у гімназії м. Бережани на Тернопільщині, вищу – на філософському факультеті Львівського університету (1869). У 1870 – 1871 рр. обіймав посаду суплента (помічника вчителя), […]...
- Народовці “Народовці” – представники галицької, буковинської та закарпатської інтелігенції, які орієнтувалися на народ, обстоювали його інтереси, дбали про формування національної свідомості українців. “Народовський” рух виник у Галичині на поч. 60-х XIX ст. на противагу “москвофільському” і для розв’язання українських культурно-освітніх, а згодом політичних проблем. Діяльність “Н.” зосереджувалася навколо видань “Вечорниці”, “Мета”, “Нива”, “Русалка” і спрямовувалась на […]...
- Слово Кобзаря – гостра зброя в руках народу (за поезією “На роковини Шевченка”) – І варіант – 8 клас – ЛЕСЯ УКРАЇНКА І варіант Леся Українка рано почала займатися літературою. Писала вона завжди українською мовою, любила українські пісні. Як відомо, великий вплив на неї мала і творчість Т. Шевченка. Тому не дивно, що Леся Українка присвятила геніальному Кобзареві вірш, в якому яскраво зображено вплив Шевченка на всю українську літературу та на розвиток української духовності. Леся Українка вважала […]...