СВОЄРІДНІСТЬ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ КИТАЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. КИТАЙСЬКИЙ ЛІРИК ЛІ БО. ОСНОВНІ ТЕМИ І МОТИВИ ТВОРЧОСТІ ПОЕТА. СВОЄРІДНІСТЬ ПЕЙЗАЖІВ У ВІРШАХ “ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ГАНКУ”, “СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ” – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Мета: ознайомити учнів із особливостями середньовічної китайської літератури, даними про життя і творчість Лі Бо, проаналізувати вірші Лі Бо “Печаль на яшмовому ганку”, “Сосна біля південної галереї”, віднайти в них вплив даосизму; розвивати навички виразного читання, аналізу ліричного твору, усне мовлення; виховувати естетичний смак, повагу до культури інших народів.
Обладнання: хрестоматія, фотографії Великої китайської стіни, пекінського Імператорського палацу, теракотової армії, репродукції зразків традиційного китайського мистецтва каліграфії, портрет Лі Бо.
Перебіг уроку
I. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
– Слово вчителя
У VIII-XII ст. на Сході (у Китаї, Ірані, Середнії! Азії) відбувся культурний злет, який нерідко порівнюють із добою Відродження в Європі. Східна середньовічна культура подарувала світові плеяду енциклопедично освічених, усебічно розвинених велетнів думки: філософа і лікаря Абу Алі ібн Сіну (Авіценну), астронома і математика Абу Рейхана Мухаммеда Аль-Біруні, засновника алгебри Аль-Хорезмі, філософа, математика, поета Омара Хайяма.
Золотою сторінкою світової літератури стала східна література Середньовіччя. Найголовніше, що об’єднує східних митців доби Середньовіччя,- це палка зацікавленість людиною, її життям, почуттями, проблемами, знаннями, духовними пошуками. Проте кожній національній східній літературі притаманні оригінальні риси, пов’язані з національними особливостями народів, релігією, яку вони сповідували. Сьогодні ми дізнаємося про китайську літературу Середньовіччя та її видатного представника Лі Бо.
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
– Повідомлення учнів
(Тексти повідомлень “географів”, “істориків”, “культурологів” та “мовознавців” див. на сайті interactive. ranok. com. ua)
– Вікторина “Що ти знаєш про Китай?”
1. Титул китайських правителів у давнину. (Імператор.)
2. Назва шляху, який поєднував Китай із Центральною та Південною Азією і простягався аж до Риму. (Великий шовковий шлях.)
3. Назва грандіозної споруди, що захищала Китай від нападу кочовиків. (Велика китайська стіна.)
4. Знак китайського письма. (Ієрогліф.)
5. Напрям письма в китайській традиції, що існував донедавна. (Згори донизу.)
6. Квітка – один із символів країни. (Півонія.)
7. Показник, за яким Китай є світовим лідером. (Кількість населення.)
8. Матеріал, із якого китайці раніше робили папір. (Кора дерев.)
9. Видатний китайський мислитель, чиє вчення справило великий вплив на життя всієї Східної Азії. (Конфуцій.)
10. Фантастична істота, символ добра в китайській міфології, “родич” казкового Змія-Горинича слов’ян. (Дракон.)
– Слово вчителя
Китайська література – одна з найдавніших літератур світу. Її унікальною особливістю є тісний зв’язок із філософією конфуціанства, що зародилася в VI ст. до н. е. та носить ім’я свого засновника – мислителя Конфуція, а також даосизмом – філософсько-релігійним ученням, що сформувалося в IV-II ст. до. н. е.
Протягом століть китайці вважали, що мистецтво слова має наслідувати давні зразки й дотримуватися традицій конфуціанства.
За конфуціанським ученням, небо наділило людину певними етичними якостями, і кожен повинен діяти згідно з ними, з моральним законом (дао), вдосконалюватися постійним навчанням. Мета вдосконалення – досягти рівня шляхетної особистості, справедливої до нижчих та шанобливої до вищих і старших. Центральне місце у вченні Конфуція посідає закон ідеальних взаємин між людьми в сім’ї, суспільстві та державі. Такі взаємини повинні відповідати принципу “чого не бажаєш собі, того не роби й іншим”.
Послідовники даосизму сповідували природний шлях морального самовдосконалення, шукали безсмертя, відкидали світ і його почесті, стверджували, що істину можна знайти лише усамітнившись серед дикої природи.
Отже, для конфуціанців людина – насамперед суспільне створіння, тому вони звертали увагу на її зовнішні відносини; натомість даоси (послідовники даосизму) намагалися зазирнути у внутрішній світ людини.
Основною формою китайської літератури завжди була поезія. Знання літератури перевіряли на іспитах, що давали право посісти державну посаду; літературу створювали представники різних станів, у тому числі правителі країни.
Поезія Китаю досягла свого розквіту за часів правління династії Тан (618-907). Об’єднавши окремі князівства, правителі династії утворили могутню Танську державу, де розвивались освіта, наука, культура, література.
У V-VI ст. поезія була яскравою та складною за формою, але порожньою за змістом. У добу династії Тан лірики досягли виразної простоти форми та глибини поетичної думки. Поезія почала рухатися від узагальнення до конкретики.
Видатними поетами цієї доби були Ван Вей, Лі Бо, Ду Фу та Бо Цзюй-і.
Лі Бо народився 701 р. в провінції Сичуань. Із ранньої юності він мріяв допомагати людям, тому й обрав шлях досить дивний для його покоління: відмовився бути чиновником, покинув дім і вирушив у мандри. Жив відлюдно.
Коли поетові було 40 років, його викликали до двору імператора Сюань-цзуна, який був покровителем мистецтв, і удостоїли найвищого вченого звання. Деякий час Лі Бо був придворним поетом, імператор високо цінував його знання даоських книг. Проте митець зберіг незалежність переконань і вчинків, що не узгоджувалися з чиношануванням. Тому через три роки він покинув життя в розкошах і знову вирушив блукати світом. У мандрах познайомився з поетом Ду Фу, і деякий час майстри подорожували разом.
Під час повстання воєначальника Ань Лушаня (756) проти імператора Лі Бо вступив на службу до принца Лі Ліня, сина правителя Сюань-цзуна. Оскільки принц теж виступив на боці заколотників, поета, як його прихильника, кинули до в’язниці. Через деякий час Лі Бо заслали на три роки в далекий Елан, але повернули, коли він був ще в дорозі.
Лі Бо оселився в будинку свого родича Лі Ян-біна, де й помер 762 р. Лі Ян-бін зібрав вірші поета в окрему збірку. До нашого часу збереглося більше ніж 900 поезій Лі Бо.
Старший сучасник Лі Бо, поет Хе Чжичжан так сказав про нього: “Безсмертний, скинутий з небес”.
Разом із Ду Фу Лі Бо створив нову форму вірша – з п’яти і семи слів, що змінила стару чотирислівну форму і стала головною на тисячу років. Основні мотиви лірики поета – оспівування природи та дружби.
– Виразне читання художнього твору
Учень читає за хрестоматією вірш Лі Бo “Печаль на яшмовому ганку”.
– Бесіда
1. Яке враження справив на вас вірш “Печаль на яшмовому ганку”? Завдяки чому він здався вам незвичайним?
2. Який настрій передає твір?
3. До якого тематичного різновиду лірики (інтимна, громадянська, пейзажна тощо) належить вірш?
4. За допомогою яких образів поет створив печальну картину природи?
5. Яку роль у творі відіграє згадування панчіх? Для чого така “низька” побутова деталь поєднана з величними картинами природи?
– Виразне читання художнього твору
Учень читає за хрестоматією вірш Лі Бo “Сосна біля південної галереї”.
– Бесіда
1. У чому полягає своєрідність пейзажу, змальованого поетом у вірші “Сосна біля південної галереї”?
2. Який душевний стан спостерігача за природою передано у творі?
3. Як ви вважаєте, чому вірш завершується риторичним питанням?
4. Які зображальні художні засоби використав перекладач у перекладі вірша?
5. Лі Бо був прихильником даосизму – вчення, що грунтувалося на культі природності. Даоси вважали, що людина – істота природна, тому вона не повинна порушувати законів дао, за якими живе природа. Згідно зі світоглядом даосизму, не варто заважати природному перебігу подій, потрібно виявити ці закони й дотримуватися їх. Як принципи даосизму відобразились у творі? (Поет із зацікавленням спостерігає
За природою, намагаючись відкрити її загадки, пізнати природний закон дао.)
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
– Підсумкова бесіда
1. Назвіть характерні особливості китайської літератури.
2. Що ви дізналися про життя поета Лі Бо?
3. Яка тема об’єднує розглянуті на уроці вірші Лі Бо?
4. У чому особливість художньої форми віршів Лі Бо?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Письмово проаналізувати один із віршів Лі Бо (тексти віршів див. на сайті interactive. ranok. com. ua) за планом:
1. Тема, головна думка твору.
2. Основний настрій вірша.
3. Образ ліричного героя (тієї людини, чиї думки, почуття та настрій передає вірш).
4. Художні засоби, використані автором (перекладачем) для розкриття теми вірша.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)