Світовий морський флот
Морський торговельний флот зазвичай характеризують двома головними показниками: кількістю експлуатованих судів та їх тоннажем, який визначають або по вантажомісткості, [66] або за вантажопідйомністю. [67]
Відомості про число суден дуже сильно розрізняються залежно від того, які за величиною суду враховують. Згідно Регістру Ллойда – найбільш авторитетної англійської компанії, що відає цими питаннями, в 1950 р. в світі нараховувалася 31 тис. морських суден, а на початку 1990-х рр.. їх кількість перевищила 80 тис. Однак якщо враховувати тільки судна вантажопідйомністю понад 300 т, то їх загальне число складе приблизно 40 тис. Сумарне водотоннажність суден світового торговельного флоту в 2005 р. досягло приблизно 600 млн брт, а їх вантажопідйомність – 900 млн ДВТ.
Розвиток морського флоту, як і морського судноплавства в цілому, чуйно відображає зміни, що відбуваються в світовій економіці. Про це свідчать дані таблиці 148.
Аналіз таблиці 148 дозволяє зробити головний висновок про те, що в другій половині XX в. валова місткість світового морського флоту збільшилася в 5 разів (а з початку століття вона зросла в 20 разів). Однак це зростання не був рівномірним. До початку 1980-х рр.. тоннаж морського флоа зростав досить швидко, але потім почалося навіть його скорочення, викликане загальним зменшенням світової торгівлі і особливо перевезень нафти в результаті енергетичної кризи. Природно, що в найбільшій мірі скорочення тоннажу торкнулося нафтоналивний флот: десятки супертанкерів були продані на злам або поставлені на прикол.
Тільки в самому кінці 1980-х рр.., Коли у світовій торгівлі знову настало пожвавлення, тоннаж морського флоту знову став зростати, причому це зростання тривав і в 1990-і рр.. Він пояснюється, з одного боку, збільшенням попиту на морські перевезення, а з іншого – технічним вдосконаленням самого флоту, наприклад збільшенням швидкості руху суден, скороченням часу їх стоянки в портах, впровадженням комп’ютеризації. Одночасно відбулося і оновлення тоннажу морського флоту: наприкінці 1990-х рр.. щорічне його збільшення завдяки новим судам становило приблизно 35 млн ДВТ (при виведенні з експлуатації 25 млн ДВТ).
Протягом другої половини XX в. істотні зміни відбулися й у складі світової морського флоту, пов’язані в першу чергу зі змінами в структурі міжнародної торгівлі.
До початку світової енергетичної кризи середини 1970-х рр.. приблизно половину всього тоннажу світового морського флоту становили танкери для перевезення нафти. При цьому серед них переважали супертанкери дедвейтом 200-500 тис. т (найбільшим з них вважали плавав під грецьким прапором танкер “Хелос Фолс” дедвейтом 535 тис. т). Суда-балкери для перевезення суховантажів, суду для транспортування генеральних вантажів значно поступалися танкерам по тоннажу. Але після енергетичної кризи складу світового флоту почав досить швидко змінюватися: і число танкерів, і їх частка в тоннажі стали зменшуватися, а показники інших типів суден, навпаки, зростатиме.
Одночасно у складі балкерного флоту став відбуватися перехід від універсальних до спеціалізованим судам – вуглевоз, рудовозів, лісовозів, автомобілевоз, банановоза та ін Стало збільшуватися число контейнеровозів. Це викликало до життя абсолютно новий тип судів, де вантаження і вивантаження виробляють не традиційним вертикальним (за допомогою лебідок і кранів), а горизонтальним способом; їх називають судами “Ро-Ро” (від англ. “Ролл-он” – “Ролл-оф”). У складі торгового флоту з’явилися також комбіновані судна: танкери-рудовози, танкери-зерновози, зерновози-автомобілевози та ін, танкери-метановози для транспортування скрапленого природного газу.
В результаті до кінця 1990-х рр.. склад світового флоту був вже іншим. Із загального числа судів близько 40 тис. 17, 5 тис. були судами для перевезення генеральних вантажів, 6,9 тис. – нафтоналивними танкерами, 5,9 тис. – балкерами, 3,5 тис. – пасажирськими суднами, 2,2 тис. – контейнеровозами, 1 тис. – танкерами-метановозами і 3 тис. – судами інших типів (не рахуючи рибальських). Частка їх у світовому тоннажі показана на малюнку 107. До речі, звертає на себе увагу те, що за кількістю судів танкерний флот сильно поступається флоту судів для перевезення генеральних вантажів, а по тоннажу набагато перевищує його. Отже, у складі танкерного флоту як і раніше переважають дуже великі судна, супертанкери. Можна відзначити і те, що майже 3/4 усього тоннажу морського флоту нині припадають на массовогрузние суду (танкери і балкери).
Різке зменшення кількості та тоннажу пасажирських суден пояснюється не менш різким скороченням морських пасажирських перевезень. У більшості випадків пасажирські судна нині використовуються не для обслуговування регулярних рейсів, а для морських туристичних круїзів. У порівнянні з гігантськими пасажирськими лайнерами першої половини XX в., Такими, як “Куїн Елізабет” (83,6 тис. брт), “Куїн Мері”, “Нормандія” (79,3 тис. брт), “Юнайтед Стейтс” і ін, і тоннаж їх став менше.
Знаменитий англійський лайнер-гігант “Куїн Елізабет” був побудований на верфях Глазго в 1938 р. і названий так на честь англійської королеви (королеви-матері, яка померла в 2002 р. у віці 102 років). До появи супертанкерів цей лайнер був не тільки найбільшим пасажирським судном, а й взагалі найбільшим судном світового морського флоту. “Куїн Елізабет” мала 14 палуб, з яких чотири – спортивна, сонячна, шлюпочная і прогулянкова – розташовувалися в надбудові. На шести верхніх палубах розміщувалися всі каюти для пасажирів і більшість приміщень громадського призначення. Палуби були з’єднані між собою 35 ліфтами. Кермо лайнера важив 140 т. Діаметр димових труб був таким, що через кожну з них можна було б пропустити три йдуть паралельно залізничних складу. Під час Другої світової війни “Куїн Елізабет” використовували як військового транспорту. У 1944 р. вона встановила свого роду рекорд, прийнявши на борт найбільша кількість людей за всю історію мореплавання – 15 200 військовослужбовців. Після війни вона перевозила на батьківщину американські війська з Європи. Але подальша доля цього знаменитого лайнера склалася досить трагічно. Спочатку його купила одна американська компанія, потім на аукціоні його перекупив якийсь мільйонер з Гонконгу, який заплатив за нього 3,1 млн дол Він же переобладнав судно в плавучий університет, і вже була оголошена дата його першого рейсу, коли в січні 1972 р. на “Куїн Елізабет” спалахнула пожежа. Так загинув найбільший у світі пасажирський корабель, шедевр англійської суднобудування. Тільки в 1996 р. на італійській верфі було спущено на воду пасажирське судно тоннажем в 101 тис. т, Перевершивши рекорд “Куїн Елізабет”. Його побудували на замовлення американської фірми для круїзних плавань по Карибському морю.
В цілому прогнози, що стосуються майбутнього світового морського флоту, виглядають відносно оптимістично. У всякому разі, на початку XXI ст. тоннаж світового морського флоту щорічно збільшується на 1-2%. Зростання флоту відбувається завдяки збільшенню тоннажу як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються, частка яких збільшилася з 10% в 1980 р. до більш ніж 20% в кінці 1990-х рр.., А в абсолютних показниках – до 150 млн ДВТ. Тоннаж морського флоту країн Центрально-Східної Європи за цей же час скоротився до 4% від світового.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)