Світовий гідроенергетичний потенціал річкового стоку
Гідроенергією (водної енергією) називають енергію, яку має вода, що рухається в потоках по земній поверхні. Існують три категорії гідроенергетичного потенціалу (гідроенергетичних ресурсів): теоретичний, технічний і економічний.
При визначенні теоретичного гідро-енергопотенціалу (його називають також потенційним і валовим) враховується повний поверхневий стік річок, який, як уже зазначено, становить 48 тис. км3/год. Якщо взяти середню висоту суші рівний 800 м, то теоретичний потенціал буде обчислюватися в 1000 млн кВт можливої потужності, що відповідає виробленню близько 35 трлн кВт “ч на рік. Втім, є й інші оцінки цього потенціалу, які коливаються в межах від 35 трлн до 40 трлн кВт-год.
Технічний гідроенергопотенціалу – це та частина теоретичного потенціалу, яка технічно може бути використана з урахуванням річних і сезонних коливань стоку в річках, наявності відповідних створів для спорудження ГЕС, а також втрат води внаслідок випаровування, фільтрації і т. д. Коефіцієнт перерахунку теоретичного потенціалу в технічний для різних регіонів Землі і країн не однаковий, але в середньому його зазвичай приймають рівним 0,5. Найчастіше світової технічний гідроенергопотенціалу оцінюється в 15 трлн кВт-год можливої виробітку.
Нарешті, економічний гідроенергопо-тенціал – це та частина технічного потенціалу, використання якої в даних конкретних умовах місця і часу можна вважати економічно виправданим. Він менше технічного потенціалу і, за оцінками, становить 8-10 трлн кВт-год на рік, що відповідає потужності в 2340 млн кВт. Можна додати, що цю цифру не можна розглядати як абсолютно стабільну. Наприклад, після світової енергетичної кризи середини 1970-х рр.. і зростання цін на паливо коефіцієнт перерахунку технічного потенціалу в економічний зріс до 70-80%, і його стали оцінювати вже в 15 трлн кВт-год на рік. Але потім цей коефіцієнт знову знизився.
Апріорі можна припустити, що розподіл гідроенергетичного потенціалу по території земної суші нерівномірно. І дійсно, згідно з наявними даними, за розмірами теоретичного потенціалу попереду стоїть Азія (42% світового), за якою слідують Африка (21), Північна і Південна Америка (по 12-13%), Європа (9) і Австралія і Океанія (3 %). За цими загальними цифрами географ звичайно ж бачить розміщення найбільших річкових систем світу.
Встановлено, що приблизно половина світового річкового стоку припадає на 50 найбільших річок, басейни яких покривають 40% земної суші. У тому числі 15 з них (9 в Азії, 3 в Південній, 2 в Північній Америці і 1 в Африці) мають середній витрата води в розмірі 10 тис. м3 / с або більше. Але цей показник сам по собі ще не визначає роль тієї чи іншої річки в гідропотенціалом. Наприклад, Амазонка виносить в океан в п’ять разів більше води, ніж друга за водоносність річка світу – Конго. Однак Конго завдяки топографічним і геологічним особливостям території, по якій вона протікає, має значно більший гідроенергетичний потенціал, ніж Амазонка.
Розподіл економічного гідроенер-гопотенціала по регіонах світу показано в таблиці 27.
Наведені в таблиці 27 дані дозволяють зробити кілька висновків. Про те, що великі регіони Землі за масштабами економічного гідропотенціалу “шикуються” наступним чином: Зарубіжна Азія, Латинська Америка, Африка і Північна Америка, СНД, зарубіжна Європа, Австралія і Океанія. Про те, що поки ще економічний гідропотенціал Землі використовується лише на 21% (це означає, що в принципі річне виробництво електроенергії на ГЕС можна збільшити приблизно в п’ять разів). Нарешті, про те, що ступінь освоєності гідроенергетичного потенціалу особливо велика в зарубіжній Європі, де для спорудження ГЕС використано вже більшість вигідних річкових створів, і в Північній Америці. Найбільш сприятливі ресурсні передумови для розвитку гідроенергетики мають Азія, Африка та Латинська Америка. Можна додати, що на країни, що розвиваються в цілому доводиться ще приблизно 2/3 всього неосвоєного світового гідроенергопотенціалу.
Серед країн за розмірами економічного гідроенергетичного потенціалу особливо виділяється перша п’ятірка в складі Китаю (1260 млрд кВт-год), Росії (850 млрд), Бразилії (765 млрд), Канади (540 млрд) і Індії (500 млрд кВт год), на частку якої припадає майже 1/2 всього цього потенціалу. Потім слідують ДР Конго (420 кВт-год), США (375), Таджикистан (265), Перу (260), Ефіопія (260), Норвегія (180), Туреччина (125), Японія (115 кВт – год). Ступінь використання цього потенціалу в країнах дуже різна. У Франції, в Швейцарії, Італії, Японії він використаний вже майже повністю, в США і Канаді на 38-40%, тоді як у Китаї – на 16, в Індії – на 15, в Перу – на 5, а в ДР Конго – на 1,5%.
Росія володіє дуже великими гідроенергетичними ресурсами. Її теоретичний потенціал оцінюється в 2900 млрд кВт-год, технічний – в 1670 млрд, а економічний, як уже зазначено, – в 850 млрд кВт год на рік. Але розподіляється він по країні вкрай нерівномірно: на європейську її частина припадає 15%, а на азіатську – 85%. Освоєно з нього поки лише 18% (у тому числі в європейській частині – 50%, в Сибіру – 19 і на Далекому Сході – 4%).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)