Світові водні ресурси

Поняття водні ресурси можна трактувати у двох сенсах – широкому і вузькому.
У широкому сенсі – це весь обсяг вод гідросфери, укладених в річках, озерах, льодовиках, морях і океанах, а також у підземних горизонтах і в атмосфері. До нього цілком застосовні визначення величезний, невичерпний, і це не дивно. Адже Світовий океан займає 361 млн км2 (близько 71% всієї площі планети), а на льодовики, озера, водосховища, болота, річки доводиться ще 20 млн км2 (15%). У результаті загальний обсяг гідросфери оцінюється в 1390 млн км3. Неважко розрахувати, що при такому загальному обсязі на одного жителя Землі нині припадає приблизно по 210 млн м3 води. Такої кількості вистачило б для постачання великого міста протягом цілого року!

Потрібно, однак, враховувати і можливості використання цих величезних ресурсів. Адже із загального обсягу міститься в гідросфері води 96,4% припадають на частку Світового океану, а з водних об’єктів суші найбільшу кількість води містять льодовики (1,86%) і підземні води (1,68%), використання яких можливе, але більшою частиною сильно утруднено.
Ось чому, коли говорять про водні ресурси у вузькому сенсі слова, то мають на увазі придатні для вживання прісні води, які становлять тільки 2,5% загального обсягу всіх вод гідросфери. Однак і в цей показник доводиться внести істотні корективи. Не можна не враховувати того, що майже всі ресурси прісних вод “законсервовані” або в льодовиках Антарктиди, Гренландії, гірських областей, в льодах Арктики, або у підземних водах і льодах, використання яких все-таки дуже обмежена. Набагато ширше використовуються озера і водосховища, але їх географічний розподіл аж ніяк не відрізняється повсюдно. Звідси випливає, що головним джерелом забезпечення потреб людства в прісній воді були і залишаються річкові (руслові) води, частка яких надзвичайно мала, а загальний обсяг складає всього 2100 км3.

Такої кількості прісних вод людям вже тепер бракувало б для життя. Однак завдяки тому, що тривалість умовного влагооборота для річок становить 16 діб, протягом року об’єм води в них поновлюється в середньому 23 рази і, отже, ресурси річкового стоку чисто арифметично можуть бути оцінені в 48 тис. км3/год. Однак у літературі переважає цифра 41 тис. км3/год. Вона і характеризує “водний пайок” планети, але тут також необхідні застереження. Не можна не враховувати, що більше половини руслових вод стікає в море, так що реально доступні для використання ресурси таких вод, за деякими оцінками, не перевищують 15 тис. км3.

Якщо розглянути, як повний річковий стік розподіляється між великими регіонами світу, то виявиться, що на зарубіжну Азію припадає 11 тис. км3, на Південну Америку – 10,5, на Північну Америку – 7, на країни СНД – 5,3, на Африку – 4,2, на Австралію й Океанію-1,6 і на зарубіжну Європу – 1,4 тис. км3. Зрозуміло, що за цими показниками стоять насамперед найбільші за розмірами стоку річкові системи: в Азії – Янцзи, Гангу і Брахмапутри, в Південній Америці – Амазонки, Оріноко, Парани, в Північній Америці – Міссісіпі, в СНД – Єнісей, Олени, в Африці – Конго, Замбезі. Це повною мірою відноситься не тільки до регіонів, а й до окремих країн (табл. 23).

Хоча за наведеними вище душовим показниками водозабезпеченості усього світу, окремих його регіонів і країн цілком можна уявити собі її загальну картину, все ж таку забезпеченість правильніше було б назвати потенційної. Щоб уявити собі реальну водозабезпеченість, потрібно враховувати розміри водозабору, водоспоживання.

Світове водоспоживання у ХХ ст. росло в такий спосіб (у км3): 1900 р. – 580, 1940 р. – 820, 1950 р. – 1100, 1960 р. – 1900, 1970 р. – 2520, 1980 р. – 3200, 1990 р. – 3580, 2005 р. – 6000. Ці загальні показники водоспоживання дуже важливі: вони свідчать про те, що протягом XX в. світове водоспоживання збільшилася в 6,8 разів. Вже зараз майже 1,2 млрд людей не мають доступу до чистої питної води. Згідно з прогнозом ООН, загальний доступ до такій воді вдається забезпечити: в Азії – до 2025 р., в Африці – до 2050 р. Не менш важлива й структура, тобто характер водоспоживання. У наші дні 70% прісної води споживає сільське господарство, 20% – промисловість, 10% йде на задоволення комунально-побутових потреб. Таке співвідношення цілком зрозуміло і закономірно, але з точки зору економії водних ресурсів досить невигідно, насамперед тому, що саме в сільському господарстві (особливо в зрошуваному землеробстві) дуже велике безповоротне водоспоживання. За наявними розрахунками, в 2000 р. безповоротне водоспоживання в сільському господарстві світу склало 2,5 тис. км3, тоді як у промисловості та комунальному господарстві, де ширше застосовується оборотне водопостачання, відповідно тільки 65 і 12 км3. З усього сказаного випливає, по-перше, що в наші дні людство використовує вже досить значну частину “водного пайка” планети (близько 1/10 загального і більше 1/4 реально доступного) і, по-друге, що безповоротні втрати води становлять понад 1/2 загального її споживання.

Не випадково найвищі показники душового водоспоживання характерні для країн з зрошуваним землеробством. Рекордсмен тут Туркменія (7000 м3 на людину в рік). За нею йдуть Узбекистан, Киргизія, Казахстан, Таджикистан, Азербайджан, Ірак, Пакистан та ін Всі ці країни вже відчувають значний дефіцит водних ресурсів.

У Росії сумарний річковий стік досягає 4,2 тис. км3/год, і, отже, забезпеченість ресурсами цього стоку з розрахунку на одного жителя становить 29 тис. м3/год; це не рекордний, але цілком високий показник. Сумарний забір свіжої води в другій половині 1990-х рр.. внаслідок економічної кризи мав тенденцію до деякого зменшення. У 2000 р. він дорівнював 80-85 км3.

Структура водоспоживання в Росії наступна: 56% йде на виробництво, 21% – на господарсько-питні потреби, 17% – на зрошення та сільськогосподарське водопостачання і 6% – на інші потреби. Неважко підрахувати, що в цілому по Росії сумарний водозабір складає всього 2% від загальних ресурсів річкового стоку. Однак це середній показник, а в окремих річкових басейнах він досягає 50-75% і більше. Те ж відноситься і до окремих економічних районах країни. Так, в Центральному, Центрально-Чорноземному і Поволзькому районах водозабезпеченість у розрахунку на одного жителя становить усього 3000-4000 м3/рік, а на Далекому Сході – 300 тис. м3.
Загальна ж тенденція для всього світу і окремих його регіонів полягає в поступовому зменшенні водозабезпеченості, тому ведуться пошуки різних шляхів економії водних ресурсів та нових шляхів водопостачання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Світові водні ресурси