Світова транспортна система
Вище вже говорилося про роль транспорту як однієї з головних інфраструктурних галузей в нормальному, ритмічному функціонуванні світового господарства. Як чуйний барометр ходу розвитку цього господарства, транспорт відображає зміни, що відбуваються в географічному розподілі праці, у взаєминах виробників, покупців і продавців. Зазнавши радикальні зміни під впливом НТР (“транспортна революція”), транспорт в 80-90-х рр.. XX в. розвивався в цілому успішно, хоча і йому не вдалося уникнути кризових явищ на рубежі 1997-1998 рр.. Довготривалі тенденції розвитку світового транспорту свідчать про розширення світової транспортної мережі, про підвищення її завантаження, про поліпшення якісних показників, про розширення спільної діяльності різних видів транспорту та ін
Одне з найважливіших понять, пов’язаних з транспортом, – поняття про світовій транспортній системі, яке охоплює всі світові шляхи сполучення і всі транспортні засоби. Для характеристики світової транспортної системи зазвичай використовують три головних показника: 1) мережа шляхів сполучення; 2) роботу транспорту; 3) основні вантажо-і пасажиропотоки.
Світову транспортну мережу можна розглядати з різних точок зору. Цікаво, по-перше, простежити динаміку її розвитку і, по-друге, проаналізувати сучасний стан різних видів цієї мережі.
Динаміку розвитку окремих видів світового транспорту в другій половині XX в. демонструє таблиця 140.
З наведених у таблиці 140 даних з усією очевидністю випливає, що динаміка розвитку окремих видів транспортної мережі в останні десятиліття розрізняється досить сильно. З одного боку, довжина її старих видів – залізниць і внутрішніх водних шляхів – стабілізувалася. З іншого боку, протяжність більше нових видів транспортної мережі – автодоріг, трубопроводів і повітряних шляхів – продовжує досить швидко зростати. Графічно співвідношення окремих видів транспортної мережі в 2005 р. показано на малюнку 103.
Робота транспорту визначається розмірами і структурою перевезень вантажів і пасажирів.
Перевезення вантажів можна вимірювати двояко. По-перше, масою цих вантажів, яка в світі ще на початку 1990-х рр.. перевищила 100 млрд т на рік. По-друге, і це головне, вантажообігом, тобто вантажний перевізної роботою, яка враховує не тільки масу, але і дальність перевезення вантажів і вимірюваної в тонно-кілометрах (т / км). Ще на початку 1950-х рр.. світової вантажообіг становив близько 7 трлн т / км, а в 2000 р. він досяг вже 50 трлн т / км.
У міру зростання вантажообігу великі зміни відбувалися і в структурі. У 1950 р. залізниці забезпечували 31% світового вантажообігу, автомобільні – 7,5, внутрішні водні шляхи – 5,5, морські – 52 і трубопроводи 4%. Якщо порівняти ці дані з сучасними (рис. 104), то звертають на себе увагу зменшення в перевезеннях вантажів частки залізниць і внутрішніх водних шляхів та збільшення частки морського і трубопровідного транспорту. Це пояснюється тим, що саме морський транспорт, що володіє практично необмеженою пропускною здатністю морських шляхів і найбільшою вантажопідйомністю рухомого складу, бере на себе майже 80% міжнародних – насамперед міжконтинентальних – перевезень. Значне підвищення ролі рідкого і газоподібного палива і сировини, швидкий розвиток нафтохімічної промисловості сприяли підвищенню ролі трубопровідного транспорту. (Проте при цьому не можна забувати і про те, що насправді більше 80% всіх вантажів перевозить автомобільний транспорт, тоді як морський – лише 3,5%. Але оскільки середня дальність перевезень на автомобільному транспорті становить всього 30 км, а на морському 7 – 8 тис. км, вантажообіг останнього виявляється набагато більшим.)
Пасажирські перевезення вимірюють чисельністю перевезених пасажирів і пасажирооборотом. У наші дні всі види транспорту щорічно перевозять понад 1 трлн пасажирів. Що стосується пасажирообороту, то він збільшився з 2,5 трлн пасажиро-кілометрів в 1950 р. до більш ніж 20 трлн пасажиро-кілометрів в 2005 р. Це відображає помітно зрослу рухливість населення. У структурі пасажирообороту (рис. 104) позаконкурентних перше місце належить автомобільному транспорту; в тому числі 60% усіх перевезень здійснюється легковими автомобілями. Особлива роль автомобільного транспорту в пасажирських (та й у вантажних) перевезеннях пояснюється його повсюдним поширенням, гнучкістю і маневреністю. Мережа автомобільних доріг можна порівняти з кровоносною системою організму.
Основні транспортні вантажо-і пасажиропотоки підрозділяють на міжконтинентальні і внутрішньоконтинентальні. При цьому міжконтинентальні перевезення масових (наливних, газоподібних, насипних) вантажів здійснюють майже виключно морським транспортом. Прикладами їх можуть служити охарактеризовані вище транспортні “мости”, пов’язані з перевезеннями нафти, скрапленого природного газу, вугілля, залізних руд, бокситів і ін На морський транспорт припадає також основна частина міжконтинентальних перевезень генеральних (штучних) вантажів, наприклад автомобілів, машин. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях та вантажів, і пасажирів головну роль грають автомобільний і залізничний транспорт, а в перевезеннях нафти і природного газу – трубопровідний.
Перспективи розвитку світового транспорту на початку XXI в. залежать насамперед від темпів зростання світової економіки і світової торгівлі, а також від геополітичної ситуації в світі і його регіонах. Згідно з деякими прогнозами, в 2000-2015 рр.. можна очікувати відносно помірного зростання перевезень.
Світова транспортна система не є внутрішньо однорідною. Навіть при самому генералізованому підході її можна поділити на дві підсистеми – економічно розвинених країн і країн, що розрізняються дуже сильно.
Транспортна підсистема економічно розвинених країн відрізняється особливо великими розмірами. На неї припадає близько 80% загальної довжини транспортної мережі, більше 70% світового вантажообігу за масою і приблизно 80% за вартістю, а частка її у світовому пасажирообігу ще більше. В економічно розвинених країнах зосереджено більше 4/5 світового парку автомобілів, в них знаходяться майже 2/3 всіх портів світу, виконують 3/4 світового вантажообігу. У структурі вантажообігу цих країн на автомобільний транспорт падає 40%, на залізничний – 25, а на інші види транспорту – 35%.
Для цієї підсистеми характерні також: велика густота транспортної мережі, в першу чергу характеризує забезпеченість нею, високий технічний рівень транспортної мережі і транспортних засобів, широке поширення змішаних перевезень за участю різних видів транспорту. Останнім часом на перший план все більше виходять вимоги до якості транспортного обслуговування, до підвищення ефективності, регулярності, ритмічності пасажирських і вантажних перевезень, до збільшення їх швидкості, комфортності, до забезпечення безпеки. Все більшу частину пасажирських і вантажних перевезень у цих країнах здійснюють за принципом “точно в строк”??, що відображає зростаючі вимоги клієнтури.
Транспортна підсистема країн, що розвиваються має багато в чому інші параметри та якісні характеристики. Вона розташовує набагато більше 20% загальної світової довжини транспортної мережі, забезпечує (за вартістю) 20% світового вантажообігу. У цих країнах зосереджено 10% світового парку легкових і 20% вантажних автомобілів і автобусів. Густота транспортної мережі в більшості країн невелика, а технічний рівень транспорту (наприклад, парова тяга і вузька колія на залізницях) нижчий. Рухливість населення в цих країнах також у багато разів менше, ніж у розвинених.
Поряд з таким двочленним підрозділом світової транспортної системи, в ній прийнято виділяти і кілька регіональних транспортних систем, кожна з яких має свої особливості. Ці особливості відображають рівень розвитку продуктивних сил, галузеву і територіальну структуру господарства, щільність і характер розміщення населення, рівень географічного поділу праці та ступінь сформованості економічних районів, участь країн у міжнародних економічних зв’язках, а також особливості історичного розвитку, природних умов і транспортної політики окремих держав регіону.
Найбільш високого рівня досягла регіональна транспортна система Північної Америки. На неї припадає близько 1/3 загальної довжини всіх світових шляхів сполучення, а по протяжності автомобільних доріг, газопроводів ця частка ще більше. Північна Америка займає перше місце і по вантажообігу більшості видів транспорту. У структурі її внутрішнього вантажообігу 26% припадає на автомобільний транспорт, 28 – на залізничний, 18 – на водний (річковий і каботажний морської) і 28% – на трубопровідний. Але особливо показова структура внутрішнього пасажирообороту, який на 81% забезпечується легковим автотранспортом, на 16 – повітряним і тільки на 2 – автобусним і на 1% – залізничним. Хоча при цьому дуже великі розміри території та США і Канади призводять до того, що густота транспортної мережі в них порівняно невелика. Наприклад, для залізниць вона складає в США – 30, а в Канаді 5 км на 1000 км2 території.
Регіональна транспортна система зарубіжної Європи за багатьма показниками, насамперед по дальності перевезень, поступається системі Північної Америки, але зате набагато перевершує її за густотою мережі і частоті руху. Як і в Північній Америці, тут досягнутий високий рівень автомобілізації, великий розвиток отримали трубопровідний транспорт, повітряні перевезення, тоді як роль залізничного та внутрішнього водного транспорту зменшилася. У внутрішньому вантажообігу Західної Європи на частку автомобільного транспорту припадає 67%, залізничного – 19, водного – 8 і трубопровідного – 6%. У пасажирообігу також помітно переважає легковий автомобільний транспорт (54%), за яким слідують залізничний (21), автобусний (17) і повітряний (8%). А ось за густотою транспортної мережі Західна Європа займає перше місце у світі: у Німеччині, у Франції, у Великобританії, країнах Бенілюксу, Швеції, Данії вона коливається від 50 до 100 км на 1000 км2 території.
Транспортні відмінності в закордонній Азії настільки великі, що в її межах правильніше було б виділити кілька регіональних транспортних систем: наприклад, високорозвинену систему Японії, систему Китаю, систему Індії та Пакистану, систему країн Південно-Західної Азії. Те ж відноситься і до Африці, де чималі відмінності існують між Північною Африкою та Африкою на південь від Сахари, до Латинської Америки. В Австралії склалася своя регіональна транспортна система. Однак густота транспортної мережі у всіх цих регіональних системах значно менше, ніж у Європі та Північній Америці. Лише в деяких країнах вона знаходиться в межах від 1 до 5 км, а в більшості не досягає і 1 км на 1000 км2 території.
Єдина транспортна система СРСР певною мірою збереглася і в країнах СНД, утворюючи особливу регіональну систему. Хоча на неї припадає тільки 1/10 світової транспортної мережі, за розмірами вантажообігу ця система займає більш чільне місце, насамперед завдяки залізничному транспорту. Росія за загальними розмірами вантажообігу (4,5 трлн т / км) поступається у світі тільки США і Китаю. Однак у структурі цього вантажообігу дуже велика частка трубопровідного транспорту (55%), за яким слід залізничний (41%), тоді як на автомобільний транспорт припадає менше 1%. Якщо ж розглядати не вантажообіг, а перевезення вантажів, то співвідношення виявиться значною мірою іншим: на залізничний транспорт припадає 42%, трубопровідний – 36, автомобільний – 14%. У структурі пасажирообороту Росії 40% припадає на залізничний, 35% – на автомобільний транспорт і 20% – на повітряний. До цього треба додати, що в 1990-егг. і вантажообіг, і пасажирооборот транспорту країни дуже помітно скоротилися.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)