СВІТЛО НЕБЕСНОЇ КНИГИ – Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури
Літературний багаж. Які священні книги людства утворили підгрунтя світових релігій? Яку роль вони відіграють у духовному житті людини?
Коран – головна священна книга ісламу, однієї з найпоширеніших релігій світу, у багатьох країнах проголошеної державною. Для немусульман він є чудовою пам’яткою арабської класичної літератури й середньовічної арабської мови, яка збереглася до нашого часу майже без змін.
Батьківщина Корану – спекотні напівпустелі й зелені оази Аравійського півострова, у давнину заселеного кочовими й осілими арабськими племенами. Назва священної книги мусульман походить від арабського слова “аль-куран” – “читання вголос, напам’ять”. Згідно з ісламом, це одкровення, прочитані пророку Мухаммаду янголом Джібрілом (у Біблії – Гавриїлом) з небесної Першокниги від імені Аллаха (Бога). Відбулося це в VII ст., зовсім недавно в порівнянні з іншими священними книгами людства: від Нового Заповіту Коран відділяє аж шістсот років, а від Вед – дванадцять століть.
Пророк Мухаммад (араб. той, кого хвалять) народився 570 р. в Мецці. Це велике торгове місто розташовувалося на перетині давніх караванних шляхів з Індії і Візантії до Африки та Європи, а тому жили в ньому люди різних віросповідань: язичники й буддисти, іудеї і християни. День народження Мухаммада збігається з днем його смерті. Такий символічний збіг дат, згідно з ісламом, наголошує на особливій місії останнього посланця і пророка Аллаха. Його життєпис, як і біографії інших засновників релігій, містить численні легенди й описи дивних подій. Наприклад, вважається, що під час народження Мухаммада на його матір з неба лилося чудесне сяйво; коли ж він з’явився на світ, у Мецці впали й розбилися язичницькі ідоли, а в головному храмі на північному заході Ірану згасло полум’я.
Відомо, що пророк рано осиротів і ним опікувався дядько Абу Таліб. Певний час Мухаммад пас кіз і овець, а коли йому виповнилося дванадцять років, разом з Абу Талібом вирушив у подорож до Сирії в складі торгового каравану. Імовірно, саме тоді Мухаммад уперше ознайомився з християнською, іудейською та іншими релігіями. Легенди розповідають, що в Сирії якийсь християнський аскет1 начебто впізнав у хлопчикові майбутнього пророка і провістив йому велике майбутнє.
Р. Пірес. Захід сонця в пустелі
У двадцять один рік Мухаммад уже мав у Мецці репутацію надійної, солідної людини і за рекомендацією дядька вступив на службу до багатої вдови Хадіджі, змушеної самотужки провадити караванну торгівлю.
Незабаром Мухаммад і Хадіджа покохали одне одного й одружилися, незважаючи на протести з боку родичів. Шлюб приніс Мухаммаду достаток. Відтак він дедалі частіше перебував у філософських роздумах, полюбив усамітнюватися на горі Хіра поблизу Мекки.
Близько 610 р. в Ніч могутності перед Мухаммадом з’явився янгол Джібріл із сувоєм, загорнутим у парчеве простирадло, і наказав: “Читай!”. Оговтавшись від потрясіння, Мухаммад відчув, що слова першого одкровення Аллаха ніби закарбовані в його серці, і почав проповідувати. Як і всі віщуни, він говорив пристрасно, інколи несамовито. Промови його, що складалися з коротких рубаних фраз зі своєрідним ритмом і римою, звучали як римована проза.
Спочатку в проповідях Мухаммада не було нічого нового в порівнянні з іншими віровченнями. Пророк сповіщав близькість Страшного Суду й обіцяв праведникам здійснення одвічної мрії мешканця пустелі – Рай з тінистими садами й прохолодними джерелами, а грішникам – вогненне пекло, жахливіше від розпечених пісків. Однак із часом Мухаммад закликав відкинути старих ідолів, визнати єдиного Бога – Аллаха й беззастережно скоритися його волі (“іслам” у перекладі з арабської означає “покірність”, “присвячення себе Богу”). Насправді це означало підкорення всіх правовірних (арабською “муслім”, звідси й друга назва ісламу – мусульманство) новому пророку. Це положення закріплювалося формулою: “Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад – пророк його”.
Щоправда, більшість аравійців вважала за краще й надалі поклонятися лише “своїм”, родоплемінним божествам, серед яких були небесні світила, джерела, дерева, скелі й навіть камені. Мухаммаду і його прихильникам довелося тікати до сусіднього міста Ясріб (пізніше Медіна – “місто пророка”). Переселення відбулося 622 р., і саме ця дата стала початком мусульманського літочислення.
Тут Мухаммаду поталанило більше: незабаром на його бік перейшли кочові племена і 630 р. владу пророка визнала практично вся Аравія. Щоб нову релігію прийняла і знать Мекки, Мухаммад оголосив тамтешній храм Каабу головним святилищем ісламу, а паломництво до нього (хадж) – обов’язковим для кожного мусульманина.
1Аскет – людина, що вкрай обмежує свої життєві потреби; християнський подвижник, який виснажує себе постом.
На той час книги Корану як такої ще не існувало. За життя Мухаммада послідовники записували його одкровення на пальмових листках, кістках тварин, каменях, але більшість, за арабською традицією, заучувала ці промови напам’ять. За рік після смерті пророка в запеклій битві загинуло чимало знатних мусульман, які знали Коран. Відтак за сприяння найближчого соратника й особистого секретаря Мухаммада Зейда було зроблено нові записи.
До Корану входять сто чотирнадцять фрагментів, які називаються сурами і складаються з віршів – аятів. У перекладі з арабської “аят” – “диво”, “знамення”, адже, за легендою, Мухаммад на доказ свого божественного пророчого дару продекламував саме коранічні вірші. Сури зазвичай поділяють на “мекканські” й “медінські” – відповідно до періодів перебування Мухаммада в Мецці та Медіні.
Не маючи змоги організувати текст за тематичним або хронологічним принципом, матеріал розмістили в порядку зменшення обсягу окремих сур: останні – найменші – складаються лишень з кількох рядків, тим – часом як перші – цілі трактати. Винятком є лише перша сура “Аль – Фатіха” (“Відкриваюча”) – хоч і невелика за обсягом, проте найголовніша для мусульман. Вважається, що весь Коран уміщено в цій сурі. А вона, своєю чергою, зосереджена в першій фразі, а ця фраза – у першій літері. Літера ж сконцентрована в крапці над нею, яка є першою краплею божественного чорнила, і ця крапля – прототип Усесвіту. Першу суру читають під час усіх мусульманських обрядів і часто використовують в оформленні храмів. Словами першого аяту “Аль-Фатіхи” – “Ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного!” – починається кожна наступна сура, окрім дев’ятої. За традицією так розпочинають і молитви, і листи, і навіть літературні твори.
Сури Корану вельми різноманітні за своїм змістом. Створюючи нову релігію, Мухаммад спирався на легенди арабських племен, перекази народів, що жили задовго до появи ісламу. У Корані є перекази біблійних сюжетів, притчі, клятви, погрози й застереження, описи історичних подій, міфологічні оповіді, роздуми про будову світу, правові міркування тощо.
Варто зазначити, що Коран з повагою оповідає про біблійних героїв: Адама, Авеля, Ноя (Нуха), Соломона (Сулеймана), Мойсея (Мусу), Йосифа (Йусуфа), Івана Хрестителя, Марію (Мар’ям), Ісуса (Icy) та інших. Наприклад, у сурі дев’ятнадцятій “Мар’ям” детально відтворено історію народження їси. Однак, на відміну від Нового Заповіту, для мусульман украй важливо, що Іса – людина і тільки людина, навіть якщо він дуже близький до Бога й народження його було незвичайним. Коран наголошує, що Іса – не Син Бога, а лише його посланець.
Мечеть пророка Мухаммада в Медіні
Найважливіші питання Коран, як і Біблія, викладає у формі притч, адже осягаючи знання в роздумах, людина сприймає їх як власні відкриття, а отже, – вважає найдостовірнішими. Саме тому повчання впливовіші за накази й заборони. Так само діють і стислі вислови з власного історією, застосовані як метафори: наприклад, образи слизької скелі, зернини, з якої виростає сім колосків, у другій сурі тощо. Уміння правильно тлумачити коранічні притчі на Сході вважають ознакою проникливості й глибоких знань. “Такі притчі Ми1 наводимо людям, але розуміють їх тільки ті, що знають”, – зазначено в сурі двадцять дев’ятій “Павук”.
З моменту виникнення Коран був тісно пов’язаний з арабською державою, яка саме зароджувалася, тож від самого початку поєднував релігійні, моральні, політичні й правові настанови. Сури Корану проголошують певні етичні заповіді (не убий, не кради, не обдури, будь чесним), навчають житейських правил (як молитися, поводитися з іновірцями, ділити військову здобич і успадковане майно, одружуватися й розлучатися). Велику увагу приділено обрядам ісламу: обов’язковими є п’ятикратна молитва у встановлені години, обмивання перед нею, сплата податку на користь бідних, щорічний піст, уже згадуване паломництво в Мекку тощо.
Мусульмани ставляться до Корану благоговійно. Відповідно до назви, священну книгу було призначено для читання вголос, і з часом це стало своєрідним мистецтвом. Читати Коран належало речитативом, співуче. Також кожен правовірний мав вивчити значну частину тексту напам’ять. Як і в минулому, сьогодні є люди, які знають напам’ять весь Коран. Священна книга мусульман відіграє важливу роль в освіті ісламських країн, інколи навіть виступає єдиним навчальним матеріалом.
Український мотив
За офіційними даними, в Україні мешкає понад півмільйона мусульман. Ознайомившись із Кораном, представники інших релігій можуть краще з ними порозумітися. Утім, ісламські богослови стверджують, що достеменно передати мудрість і художню витонченість священної книги ісламу неможливо жодною іноземною мовою. Найбільше це твердження стосується буквальних перекладів, тож найприйнятнішими вважають “переклади смислів”.
Першу спробу відтворити Коран сучасною українською мовою зробив видатний учений-сходознавець Агатангел Кримський; часткові переклади з мови оригіналу опублікували Ярема Полотнюк і Валерій Рибалкін. А 2013 р. побачив світ повний переклад святого письма мусульман, виконаний сходознавцем Михайлом Якубовичем. “Я дуже довго працював над ісламською релігійною лексикою, добирав такі поняття, які були б звичними для українського читача і водночас передавали суть оригіналу”, – зазначив перекладач. Рішення про оприлюднення цього перекладу схвалила спеціальна комісія експертів Центру імені короля Фагда, яка засвідчила, що українська версія Корану відповідає всім вимогам тлумачення священної книги.
1У Корані Бог говорить від першої особи однини або множини.
Перевірте себе
1. Як виник Коран? Що означає назва цієї священної книги?
2. Що розповідають про життя Мухаммада історичні джерела й легенди?
3. Схарактеризуйте особливості композиції Корану. Що таке сура та аят?
4. Чим схожі й чим відрізняються священні книги християн і мусульман? Яких біблійних героїв згадано в Корані?
5. Які царини людського життя відображено в Корані?
6. Яку роль відіграють у тексті Корану притчі?
7. У чому полягає проблема перекладу коранічних текстів? Хто з українських перекладачів працював над Кораном?
Перед читанням. Пригадайте біблійні оповіді про створення світу, вигнання з Раю, народження Ісуса. Порівняйте їх з коранічними текстами, визначте спільне й відмінне.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)