Суть і історія факторингу
В основному факторинг використовують зараз для усунення касових розривів, коли постачальник (наприклад, у великі торговельні мережі) отримує гроші за товар тільки через місяць або навіть два. Але він же не може сидіти без грошей весь цей час – так недовго і розоритися.
Тому постачальник продає “борг торгової мережі йому” такому гравцеві на ринку, як фактор (банку або спеціальної організації), отримує більшу частину суми боргу від нього на свій рахунок і успішно продовжує бізнес.
Фактор же (юр. Особа придбала борг) отримує гроші від боржника в повному обсязі (через час) і заробляє на свої послуги відсоток від суми (його виплачує в даному випадку постачальник товарів в торговельну мережу). Це дуже схоже на кредит, але вам ніхто не дасть кредит під товар в розмірі 90% від його вартості (максимум 50%).
У СНД бізнес родинний факторингу прийшов в 1985 році (у вигляді продажу боргів по кредитах). Активно розвиваються “Промстройбанк” і “Жилсоцбанк” відчували гостру нестачу оборотних коштів. Тоді вони застосували невідому доти зарубіжну практику коллекторства:
- У зв’язку “банк – кредитованим особа” запрошується третя сторона, представник колекторської компанії. Колектор негайно виплачує банку 80-90 відсотків від заборгованості клієнта, після чого банк передає права на стягнення заборгованості цього самого колектора. Колектор займається стягненням боргу. Він діє інтенсивніше, ніж банк, але ніколи не виходить за рамки закону. Отримавши гроші, колектор виплачує власнику залишок боргу, за винятком раніше обговорених відсотків і комісії.
У разі факторингу схема дуже схожа, але борги викуповуються не по кредитах, а за поставлені товари. Хоча без підготовки таке уявити складно, тому розберемо кілька практичних прикладів.
Цікаво: перші згадки про такого роду угодах (переуступку боргу) зустрічаються ще в месопотамської рукописах, яким більше 2000 років.
Приклади факторингу
Перед поглибленням в тему я відразу наведу кілька конкретних прикладів, щоб точніше пояснити, як працює факторинг.
Всі назви вигадані, будь-які збіги з реальністю випадкові.
Невеликий завод “Рибні Консерви” уклав договір на поставку продукції з великим продуктовим супермаркетом. Після поставки представник “Рибні консерви” отримує на руки накладну, що підтверджує факт угоди. З цієї накладної супермаркет розрахується за товар протягом шістдесяти днів.
Невеликий завод не може дозволити собі чекати такий час, так як йому потрібні обігові кошти. Тоді він звертається до фактору і “продає йому борг”. “Продаж” полягає в тому, що факторингова компанія відразу виплачує “Рибні консерви” 90 відсотків від суми боргу супермаркету.
При цьому супермаркет буде повинен вже не заводу, а факторингової компанії. Отримавши-таки гроші, посередник виплачує решту десять відсотків, за винятком власної комісії.
В результаті всі задоволені: компанія реалізувала продукцію і отримала оборотні кошти, супермаркет розраховувався протягом зручного для себе терміну, факторингова компанія зробила свою роботу і отримала за неї гроші.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)