Суспільство і його структура
Важливе місце в філософії займає системний аналіз суспільства та історичного процесу в цілому. Філософія не може абстрагуватися від людини і від суспільства, яке розуміється як спосіб організації спільного буття людей. Філософський аналіз суспільства повинен проводитися з позицій виявлення загальних законів руху і розвитку суспільства, коли вихідним пунктом побудови теоретичної, ідеальної моделі соціуму є розгляд суспільства як особливої, специфічної підсистеми об’єктивної реальності.
Суспільство існує нероздільно з природою. Отже, і людина, і суспільство, вийшовши з природи, є її продовженням, її частиною. Суспільство виступає у вигляді штучно створеної природи.
Суспільство як особлива підсистема об’єктивної реальності, специфічна, соціальна форма руху матерії, виділяється роллю людського фактора. Суспільство характеризується просторово-часовими межами, чого не можна сказати про природу.
Модель виявляє і показує суть реального суспільства, індивідуалізованого, що постає у вигляді взаємозалежностей, які представлені в чистому вигляді без деталей і випадкових нашарувань. В якості підстави такої моделі в різних філософських навчаннях виступає один спільний момент – установка на вирішення питання про можливість громадського порядку, сформульованого Т. Гоббсом, який вважав, що “війна всіх проти всіх” є природним станом суспільства, що, у свою чергу, веде до самознищення людства. Перші схеми суспільства формуються в період виникнення просвітницьких концепцій.
Філософська методологія допомагає правильно поставити проблему і дає орієнтири в науковому пошуку її вирішення. Наприклад, якщо спробувати відповісти на питання, як співвідносяться матеріальна основа суспільства і свідомість, за вихідну позицію слід взяти свідомість, в якому можна угледіти кінцеву причину що відбувається. Якщо на противагу цій позиції будуть розглядатися насамперед матеріальні підвалини суспільства, то й результати аналізу, і передбачуваний відповідь на питання виявляться іншими.
Ідеалізована модель суспільства зазвичай застосовується для пошуку шляхів вирішення складних суспільних ситуацій.
Вироблення теоретичної моделі суспільства відбувається від найбільш загальних, абстрактних концепції до більш конкретних і багатим за змістом.
Так, суспільство, будучи певною цілісністю, є особливою підсистемою об’єктивної реальності, в основі якої знаходяться елементи, що відрізняються простотою і присутні у всіх її зрізах, виступаючи в якості структурних її блоків. Головним серед цих елементів є людина як суб’єкт історії, присутність якого можна простежити у всіх зрізах суспільства. Людина проявляє активне ставлення до світу у вигляді діяльності, яка постає в різних формах, які в ході історії стають більш різноманітними. Таким чином, другим елементом суспільства як системи стає діяльність. Третій елемент соціальної системи – суспільні відносини – складається на основі різноманітних соціально значущих видів діяльності, яка і об’єднує соціальні підструктури, перетворюючи суму індивідів в органічну цілісність, т. Е. В суспільство.
До суспільним відносинам відносять різноманітні зв’язки між членами суспільства, соціальними групами і всередині них, які виникають в результаті матеріально-виробничої, економічної, соціальної, політичної й духовного життя і діяльності.
В системі суспільних відносин наука виділяє первинні матеріальні (які не залежать від свідомості відносини) і вторинні (ідеологічні відносини, що виникають проходячи через свідомість на базі певних ідей і поглядів) рівні. До первинного рівня відносять виробничі, економічні, матеріальні, організаційно-технічні та соціально-побутові відносини, а до вторинного (людина, діяльність, суспільні відносини) – тріаду визначальних елементів суспільства як системи.
Резюмуючи, можна сказати, що суспільство складається із сукупності людей, включених в систему суспільних відносин, які, в свою чергу, складаються на основі соціально значущих видів діяльності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)