Суспільні ідеї Просвітництва – коротко
Період історії між Англійської і Великої французької революціями називають епохою (століттям) Просвітництва. У цей час в Європі в середовищі освіченої частини суспільства панувала віра в людський розум, творче всесилля людини. Просвітителі вважали можливим домогтися зміни існуючого несправедливого громадського порядку шляхом боротьби з невіглаством, за допомогою поширення наукових знань. Вони вважали, що людина, озброєний знаннями, пізнавши істину, стане краще, вільніше, тому особливу роль відводили науці, ставлення до якої було у них те саме релігійної віри.
Носіями ідей Просвітництва ставали освічені люди – представники еліти, вузького кола інтелектуалів, з несхваленням дивилися на ідею поширення знань серед простого народу, призначенням якого вони вважали фізичну працю. Саме такої позиції дотримувався видатний діяч епохи Вольтер (1694-1778).
Центрами поширення ідей Просвітництва були Англія і Франція. В Англії, де культурний і освітній рівень населення був вищим, ніж у жителів інших європейських країн, Просвітництво спиралося на традиції парламентаризму. Серйозний вплив на дії влади надавало громадську думку, що призвело в результаті до появи ідеї походження держави в результаті суспільного договору, яку сформулював філософ Джон Локк (1632-1704). На його думку, держава не повинна робити замах на природні права кожної людини, ставати деспотичним. Вчений вважав, що народ в цілях захисту від держави, що стала деспотичним і порушив суспільний договір, має право підняти повстання. Ідеї Локка знайшли відображення в політичному ладі Англії, утверджений після “Славної революції”.
Погляди Локка отримали розвиток в роботах французького просвітителя Шарля Монтеск’є (1689-1755), який виступав за проведення глибоких перетворень у суспільстві. Мислитель віддавав перевагу конституційної монархії, при якій існує поділ влади. Законодавча, виконавча і судова влади повинні стримувати і контролювати один одного. Народ має право брати участь у формуванні судової та законодавчої влади, а виконавчу філософ припускав передати монарху.
Ці погляди лягли в основу конституціоналізму, який утвердився в період Нового часу в країнах Західної Європи. Поступово пануючими стали уявлення про те, що ідеальними є правова держава і громадянське суспільство, а взаємини між ними повинні регламентуватися правовими нормами. Відповідно до думки просвітителів, кожна людина, громадянин має невідчужувані права на життя, приватну власність та особисті свободи, гарантовані законом. У правовій державі повинно утвердитися верховенство закону, обов’язкового для всіх. Основним законом є конституція. У такій державі налагоджений механізм стримування влади від свавілля і зловживань, а громадянське суспільство здатне існувати без втручання державної влади. Таке суспільство зароджується і розвивається в міру становлення правової держави.
Економічні теорії Просвітництва знайшли відображення у працях шотландця Адама Сміта (1723-1790), основним з яких є книга “Багатство народів”. Сміт вважається апологетом (від грец. – Захищаю) товарно-грошових відносин. Він вважав, що, лише знаходячись один з одним у відносинах виробника і споживача, люди стають справедливіше. Поділ праці, на його думку, може стати загальною формою співпраці людей в інтересах “багатства народів”. Завдяки розподілу праці досягається швидке зростання виробництва. Головним мотивом господарської діяльності людей є самокорисливий інтерес, але, переслідуючи його, вони сприяють суспільній користі, оскільки вигоду можна отримати, тільки надаючи послуги іншим. За словами Сміта, людина “невидимою рукою направляється до мети, яка зовсім не входила в його наміри… Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дієвим чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне робити це”.
Величезний вплив на суспільну думку XVIII в. справила знаменита “Енциклопедія”, що видавалася з 1751 по 1772 французьким філософом Дені Дідро (1713-1784). У її статтях висвітлювалися найважливіші питання науки, суспільного життя, релігії. Співробітниками та авторами “Енциклопедії” були Гольбах (1723-1789), Руссо (1712-1778), Вольтер, Тюрго (1727-1781), Монтеск’є та інші просвітителі. Між французькими просвітителями і католицькою церквою виник гострий конфлікт. Гольбах, Дідро, Гельвецій (1715-1771) були атеїстами і матеріалістами, які не вірили в безсмертя душі і в створення світу Богом і вважають, що віра в Бога зникне, як тільки будуть пізнані всі таємниці природи. Просвітителів обурювало прагнення церкви підпорядкувати цензурі громадську думку. Навіть Вольтер, що залишався віруючою людиною, що вважали, що релігія необхідна як опора моралі, коли мова заходила про католицької церкви, не раз заявляв: “роздаючи гадину”.
Позиції просвітителів, незважаючи на весь їхній аристократизм, не знаходили підтримки у французької влади. Видання “Енциклопедії” не раз припинялося. Багато просвітителі впадали в немилість: Дідро був укладений у Венсенський замок, а Вольтер – у Бастилію.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)