Сумнівні або поверхневі економічні аргументи
(А) Введення тарифів як відповідна міра на обмежувальні дії іншої країни. Загроза прийняття заходів у відповідь використовується, щоб змусити країну-партнера переглянути свою практику обмеження торгівлі політику. Так, на сесії ГАТТ 1992 р США погрожували ввести імпортні мита, якщо ЄС не скоротить величину субсидій, які видаються її підприємствам. Такий підхід може призвести до бажаного результату, але нерідко породжує ескалацію обмежувальних дій з обох сторін, від чого в кінцевому рахунку програють всі.
(Б) Підтримка рівня зайнятості всередині країни в період циклічного спаду. Іноді країни обмежують імпорт іноземних благ, щоб підтримати зайнятість у вітчизняній промисловості. На жаль, подібна практика, як правило, змушує країни-імпортери вдаватися до дій у відповідь, які передаються по всьому ланцюжку взаємодії, і вся світова торгівля скорочується. Для запобігання подібних проблем і була створена ГАТТ.
(В) Захист вітчизняних виробників від “нечесних” іноземних конкурентів. “Робочі місця британців повинні бути надійно захищені від витіснення дешевої і некваліфікованої іноземної робочої силою, зайнятої на підприємствах конкурентів.” При всій зовнішній переконливості ця теза навряд чи виправданий з економічної точки зору. (1) Він просунутий врозріз з тим принципом, що кожна країна повинна спеціалізуватися в тій області, в якій вона має переваги, – адже таким перевагою може бути і дешева робоча сила. (2) Низька заробітна плата не обов’язково означає низькі витрати використання праці. Заробітна плата може бути низькою і через те, що праця непродуктивна. Найбільш значний показник – це заробітна плата на одиницю продукції, що випускається. З цієї причини США можуть експортувати промислові товари в Великобританію незважаючи на те, що американські робітники отримують більше всіх в світі. Будь-яке підприємство, якому загрожує дешевизна робочої сили конкурентів, як контраргумент може підняти продуктивність праці своїх робітників, зменшивши тим самим величину заробітної плати, що припадає на одиницю випуску. (3) Введення мит на продукцію бідної країни зробить країну ще біднішими, а її робочу силу – ще дешевше. До зростанні ту вартості її робочої сили в цьому випадку швидше призведуть прямо протилежні дії – зростання попиту на її продукцію, який в кінцевому рахунку викличе підвищення її внутрішніх цін. Навпаки, якщо імпорт з бідних країн буде обмежений, то цим країнам доведеться допомагати якось інакше, наприклад, виділяючи прямі субсидії або прощаючи борги. (4) Введення обмежень на торгівлю з більш бідними країнами зменшує їхню купівельну спроможність щодо британських товарів. (5) Політика введення митних бар’єрів нерідко викликає відповідні дії або посилення конкуренції на світовому ринку, що ускладнює реалізацію продукції самої країни – ініціатора обмежень за кордоном. Захоплення Японією традиційних британських ринків виробів з бавовни був багато в чому викликаний тим, що Велика Британія обмежила продаж японських бавовняних виробів на своїх внутрішніх ринках. Нарешті, обмеження на імпорт продукції ефективних зарубіжних підприємств дозволять своїм менш ефективним компаніям підвищити ціни. Якщо за цим послідує зростання заробітної плати, то ціни можуть вирости по всій країні, що призведе до падіння експорту.
Поряд зі зниженням добробуту, обмеження зовнішньої торгівлі можуть мати і позитивні економічні, політичні та соціальні ефекти. Якщо працівники галузі, що знаходиться в кризі, не в змозі швидко змінити професію або місце роботи, то можуть допомогти протекціоністські заходи. Проте, економічна ефективність подібних заходів все одно залишається сумнівною, а політичний і соціальний ефект і зовсім не піддається виміру. Підведення балансу позитивних і негативних сторін кожного подібного рішення – справа політиків. Але приймаючи те чи інше рішення, не варто забувати, що протекціоністські заходи породжують цілком з’ясовне протистояння з боку зацікавлених осіб їх скасування в майбутньому.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)