Судово-медична стоматологія

Судово-медична експертиза – галузь практичної медицини, що проводить дослідження об’єктів з використанням знань з біології та медицини для розв’язання питань, які ставить слідство та суд у разі протиправних дій відносно життя і здоров’я людини.

Судова стоматологія – це галузь судової медицини, яка відповідно до потреб правоохоронних органів і судочинства займається судово-медичною розробкою питань стоматологічного характеру.

До розділів судової стоматології відносять: організаційно-процесуальні засади судово-медичної експертизи об’єктів стоматологічного походження, судово-стоматологічну танатологію, травматологію, токсикологію, експертизу речових доказів судово-стоматологічного походження, судово-стоматологічну ідентифікацію невідомої особи, професійно-посадові правопорушення стоматологічних працівників.

Об’єктами судово-медичної експертизи є живі особи, трупи (відомих або невідомих осіб), зубні протези, речові докази, що відносяться до організму людини, і медичні документи. Інструкції щодо проведення судово-медичної експертизи встановлюють, що судово-слідчі органи можуть притягти до виконання державної функції судово-медичних експертів лікарів, які мають кваліфікацію будь-якого фаху.

Судово-стоматологічна експертиза призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом. Відмова або уникнення лікаря від виконання обов’язків експерта, а також неявка без поважних причин або надання наперед неправдивого висновку підлягають кримінальному покаранню.

До переліку основних питань судової стоматології відносять такі:

– експертиза якості лікування та протезування зубів особи;

– зв’язок негативних наслідків лікування у стоматолога із загальним станом здоров’я, психологічним станом особи;

– судово-медична експертиза пошкоджень м’яких тканин обличчя, щелепно-лицевих кісток і зубів у разі механічної травми, вогнепальних пошкоджень, дії граничних температур та електричного струму, радіаційних та інших уражень;

– судово-медична експертиза пошкоджень, спричинених зубами;

– ідентифікація особи, віку, статі, фаху, місця протезування за стоматологічним статусом.

У судово-медичній стоматологічній експертизі йдеться переважно про експертизу живих осіб для встановлення характеру пошкодження, його давності, механізму виникнення і визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень або втрати працездатності при травмах м’яких тканин обличчя, кісток лицевого черепа, зубів, а також при пошкодженнях, які нанесені зубами людини, та ін. Утім, ідентифікація особи є більш складною і важливою.

У роботі з пацієнтами лікарі-стоматологи практично при кожному відвідуванні мають справу з оцінкою, реєстрацією та зміною стоматологічного статусу. При первинному відвідуванні лікар описує стан зубів, зубо-щелепної системи й порожнини рота в цілому, який змінюється в процесі лікування пацієнта. На прийомі в терапевта-стоматолога й хірурга-стоматолога стоматологічний статус може змінюватися дуже швидко й часто, тому що лікарі пломбують каріозні порожнини, кореневі канали, видаляють зуби тощо. На прийомі в ортопеда-стоматолога, ортодонта, стоматологічний статус змінюється не так швидко, тому що для завершення лікування потрібно від 2-3 відвідувань до кількох місяців (в ортодонта). При першому огляді хворого отримані дані стану пацієнта заносять у стандартну медичну стоматологічну карту, а в щоденник відвідувань – проведені процедури.

Для запису інформації використовують стандартні знаки-символи: С – карієс зубів, Р – пульпіт, Pt – періодонтит, П – пломба, R – корінь зуба, 0- відсутність зуба, А – ступінь атрофії кістки альвеолярного відростка в ділянці даного зуба, К – штучна коронка, И – штучний зуб. Визначають також прикус, особливості зубних дуг, стан слизової оболонки й пародонта, наявність і конструкцію протеза, термін користування, дані рентгенографічного й спеціальних досліджень. Усього для опису статусу використовують до 15-20 стандартних показників і знаків-символів. Після закінчення лікування стоматологічний статус, що змінився, фіксувати не передбачено.

Донедавна така стандартна форма документації в стоматології влаштовувала практичну охорону здоров’я. Однак, із зростанням вимог до якості лікування, розвитком мережі приватних стоматологічних клінік потрібно детальніше й точніше описувати стоматологічний статус пацієнта, що допоможе лікарям, юристам і криміналістам правильно вирішувати різні численні питання.

Лікар при проведенні судово-стоматологічної експертизи повинен дати у висновку відповіді на питання, поставлені органами дізнання, слідчим або судом. Закон передбачає: якщо в результаті проведеної експертизи можна розширити коло питань, які мають значення для справи, і вони знаходяться в межах його компетенції, то експерт має право дати на них відповіді у висновку.

У практиці нерідко доводиться досліджувати трупи невідомих осіб, тому важливим є ідентифікація особи за стоматологічним статусом. Якщо в країнах СНД для ідентифікації тіла використовують чітко наявні ознаки і ознаки, які збігаються (відсутність фаланги пальця, татуювання у відомому місці, наявність при загиблому документів, шрамів після перенесених операцій, травм і т. д.), то за міжнародними нормами цього недостатньо. Так, відповідно до міжнародних норм є потрібним перед – і посмертне вивчення:

    Даних “генної дактилоскопії” (вивчення будови ДНК та порівняння її з прижиттєвими даними або ДНК родичів); Даних стоматологічного статусу; Даних дактилоскопії.

При збігові 2 із цих 3 показників вважається, що ідентифікація особи або тіла відбулася. Однак в Україні і в країнах СНД, ряді інших країн в більшості населення не існує прижиттєвих даних дактилоскопії, бо її проводять тільки особливим контингентам населення (тим, яких затримували органи захисту правопорядку), що підвищує значимість стоматологічної експертизи при ідентифікації особи.

При описанні тіла складають “Упізнавальну карту”, в яку вносять дані про всі факти і загальні особливості знайденого тіла: антропологічний тип, основні антропометричні показники, можливий вік, статуру, характерні прикмети, наявні татуювання, рубці та інші індивідувальні особливості на тілі і на шкірі, фотографії обличчя, порожнини рота та інше. Встановлюють причинний зв’язок між пошкодженнями і настанням смерті.

Для фіксації стоматологічного статусу використовують спеціальні розділи загальної упізнавальної карти, а інколи – спеціальні форми (341). Записують зубну формулу, роблять рентгенограми зубів, за потреби – томорентгенограми щелеп і тотальні рентгенограми скелета та травмованих кісток, отримують відбитки зубів і твердого піднебіння, інколи вилучають щелепи або весь лицевий череп для ідентифікації за особи прижиттєвими фотографіями. Бажано, щоб прижиттєві фотографії давали повне уявлення про будову обличчя в необхідних проекціях, а інші – про стан зубів, прикуси (при посмішці).

Існує також затверджена міжнародною поліцейською організацією “Інтерпол” спеціальна форма для запису інформації щодо конкретної зниклої особи (аркуші форми мають жовтий колір) або невідомого знайденого тіла (аркуші форми червоного кольору), в якій можна ретельно описати всі особливості, які мають значення для ідентифікації невідомої особи.

У схемі ідентифікації Інтерполу головним є запис стоматологічного статусу (стор. F1 і F2), а також прижиттєві фотографії загиблих, бажано з посмішкою, на яких були б видимі зуби. На стор. F1 (жовта) вказують паспортні дані зниклої особи, інформацію про обставини зникнення, стан зубів, адреси, телефони й прізвища лікарів і лікувальних закладів, від яких отримана інформація (п. п. 76-82), адреса й підпис експерта, що заповнив стор. F1. стор. F2 (жовта) – також паспортні дані зниклої особи, а потім – детальний опис усіх зубів (тимчасових і постійних), графічне зображення зубних рі (без коренів), з усіма поверхнями коронки зуба, графи для інформації про зубні протези, оклюзію, стертості зубів, аномалії, статус періодонта, ознак паління, опис рентгенографічних знімків тощо. На стор. Е1 (червона) вказують паспортні дані, дані про подію, про знайдене тіло, місце й дату дослідження, загальну інформацію про наявність цілих щелеп, їх фрагментів, окремих зубів і т. д. Окрема графа – адреса й підпис одонтолога, що заповнив форму. На стор. Е2 (червона) – схема для запису інформації, ідентична зі стор. Е2 (жовта).

Усього для опису статусу зубів і зубо-щелепної системи в карті використано близько 57 ознак, у тому числі: локалізація пломб на поверхнях зуба, наявність діастем і трем, опис якості пломбування каналів, протезів і пломб, пародонтальний статус та ін. Є можливість для запису більш детальної інформації про статус шляхом використання вікон розширення інформації при введенні даних у комп’ютер, яку вводять у схему-малюнок зубних рядів, графічні символи, схеми зображення пломб, коронок, протезів, втрачених зубів і фрагментів щелепи тощо. Ці дані мають скорочені символи (абревіатуру), які виставляються під час опису кожного конкретного зуба. Надалі шляхом порівняння вітальних і посмертних даних, візуально й у комп’ютері, визначають збіги або розбіжності стоматологічного статусу.

Речовими доказами, які можуть стати об’єктами судово-стоматологічної експертизи, є також відбитки і сліди дії зубів на тілі людини (виявлені під час дослідження трупа) і на інших об’єктах (харчові продукти, цигарки тощо), зуби та зубні протези, рентгенограми зубів і щелеп, черепа, фотографії обличчя, на яких видно передні зуби і прикус, форму голови й обличчя, інші ознаки. Їх використовують для ідентифікації особи, встановлення віку, статі, фаху і т. п.

Під час експертизи травматичного пошкодження обличчя вказують: локалізацію та анатомічну ділянку пошкодження, вид тілесного пошкодження (м’яких тканин, зубів або кісток лицевого черепа), кількість пошкоджень, їх форму, глибину і розміри, орієнтацію пошкодження, характер країв рани, напрямок ранового каналу, стан прилеглих тканин, вхідний і вихідний отвори після вогнепальних пошкоджень, ранові канали, дефекти тканин, переломи кісток, дію згоряння пороху тощо.

Дія високих температур на м’які тканини спричинює опіки, у тому числі опіки слизової оболонки порожнини рота та верхніх дихальних шляхів. Рівень температури зумовлює зміни кісток обличчя і зубів – від їх часткового руйнування і розпадання черепа на окремі кістки (за температури 200-400 °С) до повного згоряння їх біологічної частини (за температури 800 °С і вище). При цьому зубні пломби можуть зберігатися, а пластмасові протези згоряють. Дія низьких температур, навпаки, не призводить до ушкодження зубів та кісток, а прижиттєві зміни м’яких тканин є типовими.

Інколи судові стоматологи мають визначити дію іонізуючого опромінювання на зуби, м’які тканини та кістки обличчя (гостре або хронічне променеве ураження), дію лазерного опромінювання, хімічних факторів тощо, які мають свої ознаки.

Медичні документи вивчають, головним чином, при судово-медичній експертизі помилок і ускладнень лікування, Професійних правопорушень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Судово-медична стоматологія