Сучасний стан мовознавчих досліджень з мікенології
Мікенологія – комплексна наукова дисципліна, що вивчає пам’ятки писемності другої половини ІІ тисячоліття до н. е., що написані найдавнішим діалектом давньогрецької мови – “мікенським” – і виконані лінійним письмом В (складове письмо, в якому застосовувалися силабограми та ідеограми), яке було дешифроване М. Вентрісом у 1952 році. Прочитання та інтерпретація крито-мікенських написів надали нам багато важливих даних про архаїчний стан грецької мови. Вивчення текстів лінійного В має велике значення для давньогрецької діалектології, етимологіїї та історичної граматики, для вивчення писемностей егейського кола і взагалі для індоєвропейського мовознавства. Тут ми вкажемо на питання і проблеми, що були вирішені останнім часом або очікують на своє вирішення.
Лінійне письмо В і звукова будова мікенського діалекту. Досі залишається недешифрованим ряд силабограм та ідеограм. Нещодавно К. Вітчак висловив гіпотезу про існування дзвінкої b-серії, до якої відніс знаки серії p2. Серед його аргументів – тенденція до протиставлення дзвінких та глухих шумних, тісний зв’язок із дзвінкою d-серією, свідоцтва теонімів і топонімів, а також те, що глухий [p] та придиховий [ph] вже представлені у p-серіях. Співвідношення між графікою та звуковою будовою “мікенського” найбільш досконало пояснено концепцією Й. М. Тронського про передачу на письмі тільки сильнопочаткових приголосних.
Словозміна. Крім класичних відмінків, у мікенському діалекті виділено інструменталіс, що формально й функціонально був відмінний від синкретичного давально-місцевого, з яким пізніше злився. Визначені ті ж типи основ, що у мові класичного періоду, а також основи на – qu та – m, які в ній не збереглися; в імен з основою на – s відмічено відсутність розширювача основи – t-. Дієслівна словозміна представлена фрагментарно, і є думки щодо істотної відмінності мікенського дієслова від класичного грецького як у морфологічному, так і в синтаксичному плані. Основна особливість її – переважна відсутність авгменту.
Синтаксис. Визначені істотні відмінності мікенського синтаксису, що стосуються синтаксису відмінків. Структурні синтаксичні дослідження ускладнені через інвентарний характер написів та одноманітність текстів.
Інтерпретація мікенської лексики. Нові можливості в цьому плані відкриває залучення матеріалу палеобалканських (особливо фригійської) мов, а також “Лексикону” Гесихія Александрійського.
Місце в діалектній структурі. Дослідники вважають “мікенський” або діалектом, що належав до єдиного південногрецького ареалу разом із іонійським та аркадо-кипрським (Е. Ріш, Дж. Чедуік), або наддіалектною формою, своєрідним койне (Й. М. Тронський, Н. С. Грінбаум, Ю. В. Откупщиков), або взагалі вважають його передуючим діалектному членуванню і не шукають йому місця серед діалектів класичного періоду (С. Я. Шарипкін).
Отже, існує певний ряд питань для дослідження. Дані, що надаються мікенологами, широко використовуються у дослідженнях з діалектології, етимології та порівняльного індоєвропейського мовознавства.
Витчак К. К проблеме существования *b в микенском греческом // Вопросы языкознания.- 1996.- №1.- С. 108-115.
Лурье С. Я. Язык и культура микенской Греции.- М., Л., 1957.- 402 с.
Молчанов А. А., Нерознак В. П., Шарыпкин С. Я. Памятники древнейшей греческой письменности (введение в микенологию).- М., 1988.- 192 с.
Молчанов А. А., Нерознак В. П. Древнегреческая этимология в свете данных крито-микенских надписей // Вестник др. ист.- 1994.- №4.- С. 118-122.
Откупщиков Ю. В. Догреческий субстрат. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1988.- 262 с.
Предметно-понятийный словарь греческого языка. Крито-микенский период // Сост.: В. П. Казанскене, Н. Н. Казанский. Л.: Наука, 1986.- 201 с.
Тронский И. М. Вопросы языкового развития в античном обществе. Л.: Наука, 1973.- 204 с.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)