Сучасні погляди на типологію організації
Загальне поняття типології організацій
У будь-якій країні існує велика кількість організацій: комерційні і некомерційні, державні та недержавні, виробничі і невиробничі. Ефективність діяльності організації визначається загальним потенціалом, який складається з ресурсів різного типу (фінансові, людські, матеріальні, технологічні, і т. д.). При цьому управління ресурсами набуває особливої важливості, раціональне використання ресурсів та впровадження ресурсозберігаючих технологій часто визначають життєву витривалість організації.
Організацію можна аналізувати з точки зору різних теорій і юридичних підстав. Для будь-якої організації характерна наявність внутрішньої структури, визначеної чисельності, своїх організаційних відносин. Незважаючи велику кількість організацій, кожну можна аналізувати і розглядати як складну, саморозвивається, відкриту систему. Класифікацій організацій існує багато, в їх основі можуть лежати різні ознаки: правовий статус, характер діяльності, галузева приналежність, тривалість існування і т. д. Будь-яка класифікація починається з визначення ознаки класифікації, який був би загальним для всіх організацій. Але кількість ознак дуже велике і залежить від методів аналізу, завдань типології і особистих якостей самого дослідника. Тому типологія організацій дуже специфічна.
Найбільш простий тип класифікації – на основі законів і організаційно-правової форми.
Соціальна типологія організацій
Маючи на увазі під організацією освіти на нижньому соціальному рівні, можна розділити організації на два типи: ділові і союзні.
Ділові організації з’являються в результаті дій колективних підприємців, держави, місцевих органів влади, партій, акціонерних товариств і т. д. Мають форму підприємств і установ. Бувають державними, приватними, державними. Участь в цих організаціях приносить дохід, засновникам приносить прибуток. Організації існують за рахунок внутрішньої саморегуляції, в основі якої – документально закріплений розпорядок роботи, принципи єдиноначальності, доцільності, виконання завдань, функціональності.
Союзні організації (громадські) з’являються в результаті узагальнення зусиль індивідуальних учасників. Цілі виробляються зсередини. Регулювання відбувається на основі статуту, принципів виборності, доцільності. Керівництво тут залежить від інших учасників. Організації цього типу не створюються з метою отримання прибутку, вони задовольняють потреби іншого порядку: політичні, соціальні, культурні, творчі.
Організаційні освіти не є організаціями в повному розумінні слова, але мають ознаки загальної структури та розпорядку. Це асоціативні організації, поселення. У них є свої лідери, розподіл ролей між учасниками, рішення приймаються теж спільно. Але рівень формалізації відносин низький, вони будуються на задоволенні інтересів, тобто, учасниками не керує загальна мета, а мета кожного є засобом задоволення потреб інших учасників. Прикордонні форми організацій багато в чому схожі з власне організаціями.
Організаційні форми пов’язані один з одним, перетинаються в процесі формування та існування, іноді зливаються в більш великі організації. Більші організації – холдинги, відомства, і т. д. – можна назвати надорганізаціі, так як вони є вторинними системами зі своїм власним апаратом управління і регламентом. Надорганізаціі виникають в результаті зміцнилися міжустановних відносин.
Формальні і неформальні організації
Ще один з видів критеріїв типології організацій – це порядок побудови всередині неї, особливості функціонування, наявність строго задокументованих відносин всередині, ієрархічної структури.
За цими ознаками традиційно виділяють два типи організацій: формальні і неформальні.
Формальні організації чітко прописують свою роботу, в них існує система нормативів, правил, принципів діяльності, які регламентують більшість процесів, що відбуваються в організації. У ній існує набір стандартів поведінки. Такі організації реєструються юридично. Головна ознака таких організацій – визначеність дій, наявність норм, заданості, запрограмованості основних процесів. Організація визначається своєї формальної складової, але відносини всередині не обмежуються формальними рамками.
Неформальні організації представляють собою набір соціальних ролей, прийнятих в певному колу осіб. Вони містять у собі набір санкцій за відхилення від норми поведінки, набір еталонів, звичаїв і традицій, які склалися в повсякденному спілкуванні. Неформальні організації не реєструються юридично. Вони з’являються на основі спільних інтересів, побуту, культурної спадщини. Неформальні групи існують в рамках формальних організацій, іноді сильно впливають на хід роботи. Вони важливі для діяльності будь-якої організації. Особливо помітно їх вплив в великих підприємницьких колах, державних органах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)