Суб’єкти правовідносин
Суб’єктами правовідносин називаються суб’єкти права, які суспільні відносини, врегульовані правовими нормами, носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.
Суб’єктами права можуть бути фізичні особи і організації (юридичні особи). Здатність бути суб’єктами правовідносин, тобто носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, називається правосуб’єктністю. Правосуб’єктність і правовий статус – різні поняття. Головне в правосуб’єктності – не відповідні права або обов’язки, а принципова можливість їх мати і здійснювати. Правосуб’єктність як юридична якість включає в себе два елементи: правоздатність і дієздатність.
Правоздатність – це визнана правовими нормами здатність особи мати суб’єктивні юридичні права і обов’язки.
Дієздатність – це здатність особи особисто, своїми діями набувати суб’єктивні права та юридичні обов’язки, здійснювати їх, відмовлятися від них.
Різновидами дієздатності є сделкоспособность і деліктоздатність.
Сделкоспособность – здатність особи вступати в цивільно-правові угоди, набувати відповідні права і нести обов’язки.
Деліктоздатність – здатність особи розуміти протиправність своєї поведінки та свідомо перетерплювати заходи юридичної відповідальності за вчинене правопорушення.
Розмежування правоздатності і дієздатності характерно тільки для фізичних осіб. До останніх належать громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства. На території конкретної держави найбільш повним обсягом правоздатності володіють її громадяни. Іноземці та особи без громадянства можуть бути суб’єктами різних правовідносин, але їх правовий статус обмежений, насамперед, у сфері політичних прав, нерозривно пов’язаних з інститутом громадянства.
Правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження і припиняється з його смертю. Всі громадяни Республіки Білорусь мають рівну і повну за обсягом правоздатність. Таким чином, малолітні та неповнолітні діти визнаються правоспособными і мають основні особисті та деякі майнові права (право на житло, спадщину, особисті речі). Їх інтереси представляють і захищають законні представники – батьки та опікуни.
Дієздатність фізичних осіб виникає з досягненням певного віку, коли людина набуває здатність усвідомлювати значення своїх вчинків і керувати своїми діями. Повна дієздатність зв’язується з поняттям “повноліття” і настає в Республіці Білорусь з 18 років. Однак часткова правоздатність може наступати і в більш ранньому віці, який конкретизується в законодавстві залежно від галузі правовідносин. У цивільному праві неповнолітні у віці до 14 років вправі самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Обсяг цивільно-правової дієздатності дещо зростає в період від 14 до 18 років (ст. 25 ЦК Республіки Білорусь). Законодавством Республіки Білорусь допускається також емансипація – ситуація, при якій неповнолітній, який досяг шістнадцяти років, може бути оголошений повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором або за згодою батьків, усиновителів або піклувальників займається підприємницькою діяльністю (ст. 26 ЦК Республіки Білорусь). Крім того, повна дієздатність набувається і в разі вступу неповнолітнього в шлюб (ст. 20 ГК Республіки Білорусь).
Громадянин, який внаслідок психічного розладу (душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Від імені громадянина, визнаного недієздатним, угоди робить його опікун (ст. 29 ГК Республіки Білорусь).
Дієздатність фізичної особи може бути обмежена судом у разі зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або психотропними речовинами, якщо такими діями громадянин ставить свою сім’ю в тяжке матеріальне становище (ст. 30 ГК Республіки Білорусь).
Не допускається позасудовий порядок визнання недієздатності або обмеження дієздатності громадянина.
Вік деліктоздатності фізичної особи також вказується в нормах відповідного законодавства. Так, загальним суб’єктом кримінальної та адміністративної відповідальності є особа, яка досягла 16 років. Однак за окремі види правопорушень людина може бути притягнутий до юридичної відповідальності вже з 14 років (ч. 2 ст. 27 КК Республіки Білорусь). За деякі види правопорушень, навпаки, відповідальність може наступати лише по досягненні 18 років. З моменту досягнення цього віку людина стає повнолітнім і володіє повною правосуб’єктністю.
Правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникає одночасно і утворює єдине якість правосуб’єктності.
Юридичною особою визнається організація, яка має у власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно, несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, виступати позивачем і відповідачем у суді. Юридичні особи повинні мати самостійний баланс або кошторис. Правосуб’єктність юридичної особи виникає в момент його реєстрації державним органом і припиняється в момент завершення його ліквідації.
До колективним суб’єктам права належать також органи державної влади і управління. Будучи створеними для вирішення конкретних завдань, вони наділяються тільки такими правами та обов’язками, які необхідні для їх нормального функціонування. Сукупність закріплених у законодавстві прав і обов’язків, якими наділяються державні органи, іменується їх компетенцією. Посадові особи органів державної влади і управління також наділяються законом певним правовим статусом у межах своєї компетенції і зобов’язані діяти в його межах.
В якості особливих суб’єктів правовідносин можуть виступати соціальні спільності, такі, як народ, нація, професійна група, трудовий колектив, а також держава в цілому (в міжнародно-правових відносинах).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)