Структури управління проектами
Історія питання
В кінці 50-х років в США для здійснення програми дослідних і конструкторських робіт зі створення ракети “Поларіс” вперше був використаний метод планування та управління. Метод був заснований на ідеї визначення, оцінки ймовірних термінів і контролю так званого “критичного шляху” всього комплексу робіт.
Метод дав дуже хороший результат: зменшилася кількість збоїв в роботі через неузгодженість використовуваних ресурсів, скоротилася загальна тривалість виконання всього комплексу робіт, зменшилася загальна вартість програми.
Після виконання програми “Поларіс” цей метод отримав широке застосування в повсякденній практиці управління і зумовив появу спеціальної науково-прикладної дисципліни – управління проектами.
У центрі уваги цієї дисципліни знаходяться:
- – питання планування, організації, контролю та регулювання ходу виконання проектів; – організації матеріально-технічного, фінансового та кадрового забезпечення проектів; – оцінки інвестиційної привабливості різних варіантів реалізації проектів.
Функціональні структури
Залежно від характеру проекту в одній і тій же організації можуть одночасно існувати різні види структур управління проектами.
Так, в Україні найбільш поширені функціональні структури управління проектами.
Ці структури добре пристосовані для управління налагодженим виробництвом, де здійснюються так звані рутинні проекти, до яких відносяться всі види планових робіт або роботи, обмежені рамками одного підрозділу.
У функціональних структурах завдання членам команди проекту видаються тільки через керівників відповідних підрозділів, які займаються координацією роботи своїх співробітників, а персонал групується за своєю спеціалізацією (відділи маркетингу, капітального будівництва, плановий, фінансовий і т. Д.).
Але функціональні структури не відповідають вимогам складних проектів, виконання яких вимагає участі декількох підрозділів. Вони також не застосовуються, якщо проект не має аналогів в історії цієї організації, тому що при функціональній структурі управління приділяється недостатньо уваги тим аспектам проекту, які не пов’язані безпосередньо з конкретною функціональною зоною.
Проектні структури
Для управління унікальними для організації або мають велике значення або великий бюджет проектами використовуються проектні структури.
Такі структури зазвичай використовуються проектно-орієнтованими організаціями, які виконують проекти для інших, – наприклад, консалтинговими компаніями.
При проектній структурі управління:
- – Працює самостійна група фахівців. – Менеджер проекту отримує всі повноваження, пов’язані з його реалізацією. – Члени групи звітують перед одним керівником. – Процедура обміну думками значно скорочується, в результаті чого рішення приймаються досить швидко.
Однак при такій організаційній структурі обладнання та персонал неможливо використовувати в інших проектах.
Крім того, ігноруються організаційні цілі і політика підприємства, оскільки члени груп часто переміщаються з одного підрозділу в інший. Внаслідок послаблення зв’язку між функціональними підрозділами організація не завжди встигає освоювати нові технології.
Члени проектних груп не мають “рідний” функціональної зони, тому їх турбує те, що вони будуть робити після завершення проекту. Це часто призводить до затягування термінів виконання проекту.
Правила вибору оптимальної структури управління проектами
Останнім часом все більшої популярності набувають матричні структури управління проектами, які зазвичай використовуються, коли проекти повторюються, але не є рутинними.
Вибираючи оптимальну організаційну структуру для управління конкретним проектом необхідно враховувати наступні фактори:
- Використовувані технології; Тривалість проекту; Важливість проекту для компанії; Взаємозв’язку між функціональними підрозділами, які будуть працювати над проектом; Кількість задіяних в здійсненні проекту співробітників; Терміни виконання проекту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)