Структура євровалютного ринку

Основними складовими євроринку є:

    Ринок єврокредитів в короткостроковому періоді, так званий єврогрошовий ринок; Ринок єврокредитів із середнім періодом обертання; Ринок європаперів, або європозик.

Найбільшу питому вагу в структурі єврокредитів мають міжнародні банківські “консорціуми” і “синдикати”.

Консорціум – це тривалий, але тимчасовий союз кількох, незалежних один від одного фірм, головне завдання яких полягає, найчастіше, в тому, щоб об’єднати свої сили для отримання замовлення на товар або послугу, і спільне його виконання.

Синдикати – це форма об’єднання підприємств, при якій всі її учасники повинні здійснювати постачання або збут одним підприємством.

Різні комісії і процентні ставки є невід’ємною частиною вартості єврокредиту. Процентні ставки характеризується тим, що не є фіксованими, а постійно (щокварталу, щорічно) коригуються на ринкову ставку. Для євроринку такою ставкою виступає міжбанківська ставка в Лондоні (LIBOR – London Interbank Offered Rate). За цією ставкою банки Лондона надають кредити до одного року (короткострокові), які нічим не забезпечених, в євровалюті банкам, які займають вищі щаблі рейтингу, розміщуючи при цьому у них свої депозити. Звичайно ж, додаючи до всього цього надбавку спред.

Спред – це винагорода банку за надані банківські послуги, рівень який дорівнює 0,75-3%.

На практиці, ставки по іноземним банківським кредитам вище ставок єврокредитів. Це стало наслідком того, що:

    Спостерігалася відсутність певних резервних вимог на євродепозити; Виріс рівень відсутність комісійних платежів за послуги, пов’язані зі страхуванням депозитів; Спостерігалася відсутність необхідності в кредитуванні за нижчими ставками, ніж ринкові, що, в свою чергу, збільшувало б дохід банку; Високий ступінь популярності багатьох позичальників на євроринку, яка послужила поштовхом для зниження рівня витрат збору інформації; Великі суми позик, які надавалися в євровалюті. Це дозволило банкам встановити низький рівень маржі і операційних витрат; Забезпечення еврокредитами філій євробанків, які задіяні в податковій сфері, що також дає їм можливість збільшити свої доходи.

Торги по єврооблігаціях стали щоденними з 1 жовтня 2002 року.

Угоди і контракти, пов’язані з єврооблігаціями полягає за всіма стандартами Московської міжбанківської валютної біржею, тобто з повним забезпеченням і без нього, терміни виконання яких коливаються в межах від одного до тридцяти календарний днів з дати укладення домовленостей на біржі.

Лоти номіналом в одну тисячу доларів США вважаються стандартними лотами по єврооблігаціях. Після проведення клірингу на Московській міжбанківській валютній біржі здійснюються розрахунки за результатами торгом, пов’язані з єврооблігаціями, при цьому, не менш важливим, є організація контролю за дотриманням принципу під назвою “поставка проти платежу”.

Доцільно зазначити, що існує безліч фінансових центрів, які за своєю структурою пов’язані з діяльністю множин фінансово-кредитних установ і організацій. Розвинені індустріальні країни і ті, що розвиваються, характеризуються тим, що в них зосереджені такі види ринків. До поширеним ринків такого типу відносяться: Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Токіо, Сінгапур, Сянган, а з 1980 року сформувалися нові ринки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Структура євровалютного ринку