Структура тексту
Структура тексту – це його внутрішній устрій, зчленування його частин. Вона визначається обраним стилем і жанром. У сонетів одна структура, у федеральних законів – інша, у наукових статей – третя. На жаль, описати всі можливі види структур тексту не можна, тому ми поговоримо тільки про один найбільш поширений трьохчастинний вигляд структури, характерний для наукових, публіцистичних та деяких офіційно-ділових текстів.
Як випливає з назви, трьохчастинна структура передбачає, що текст складається з трьох частин, а саме: вступу, основної частини і висновку. Кожна частина по-своєму важлива і відсутність хоча б однієї з них робить текст неповноцінним. Щоб зрозуміти значення кожної з цих частин, уявіть текст у вигляді людського тіла:
- Голова – це введення; Тулуб – це основна частина; Кінцівки – це висновок.
Якщо позбавити людину якоїсь із цих частин, то вона або помре, або буде інвалідом, те ж саме відбувається і з текстом. Розглянемо докладніше функції кожної частини.
Введення
Вступ – дуже важлива частина тексту. Саме по введенню читач визначає, чи варто продовжити читання тексту чи ні. Тому написанню введення потрібно приділити особливу увагу. Як це не парадоксально звучить, написання вступу краще залишити наостанок. Справа в тому, що часто при роботі над текстом з’являються нові несподівані ідеї, зміщується фокус розгляду, змінюється спочатку задумана структура. Якщо написати введення в самому початку, то з великою ймовірністю його доведеться переписувати, а виконувати одну й ту ж роботу двічі недоцільно. Тому краще всього спочатку обмежитися невеликим тезовим планом введення, який просто допоможе вам структурувати ваші думки, а в кінці перетворити цей план в повноцінний текст.
Основна мета введення – зловити читача на гачок, зробити так, щоб він захотів читати ваш текст далі. Отже, у введенні необхідно показати, чому обрана вами тема важлива і варта ретельного розгляду, а ваші думки з її приводу цікаві й оригінальні. Виходячи з цих завдань, ви повинні включити у запровадження чотири компоненти: “фразу-приманку”, презентацію теми, її аналіз і пояснення проблеми, і, нарешті, план роботи. “Фраза-приманка” повинна привернути читача і допомогти ненав’язливо перейти до теми. Це може бути історичний факт, цитата, анекдот, поширена думка, стереотип і т. д. Цією фразою ви вводите читача в контекст вашої роботи. Далі ви повинні оголосити тему. Презентація теми не є просто повторенням заголовку. Потрібно так її перефразувати, щоб потім природно перейти до її аналізу. Аналіз теми повинен показати, чому тема проблематична, чому про неї варто писати і читати. Відповідно до виявленої проблеми розробляється план роботи. Коли ви анонсуєте план, не обов’язково говорити: “У першому розділі ми розглянемо те-то. У другому розділі ми проаналізуємо те-то”. Краще зробити анонс плану менш формальним: “Я почну розгляд з того-то, щоб на його основі перейти до аналізу того-то”.
Основна частина
В основній частині ви викладаєте основний матеріал, ваші думки, ідеї, аргументи, відповідаєте на можливу критику, проводите аналіз, робите проміжні висновки і т. д. Оскільки зміст основної частини залежить від вашої теми і жанру, дати якісь конкретні поради досить складно. Тому ми зупинимося лише на декількох формальних вимогах.
- По-перше, пам’ятайте, що основна частина – це велика частина роботи. Вона не може бути за обсягом менше вступу і висновку; По-друге, ідеально, якщо основна частина включає від двох до чотирьох глав.
Якщо основна частина злита в одну єдину довгу главу, це говорить про те, що автор погано розібрався з матеріалом і своїми думками і не може їх належним чином структурувати. Якщо глав більше чотирьох, це знову ж говорить про те, що автор погано попрацював з матеріалом і не зміг відокремити головне від другорядного. До того ж це створює ефект калейдоскопічності тексту, коли він розпадається на окремі незв’язані між собою частини. Безумовно, це правило не діє, якщо ви пишете підручник “Історія України. IX-XXI століття”. Тут навряд чи можна обмежитися чотирма головами. По-третє, намагайтеся, щоб голови були приблизно однаковими за обсягом. Грубо кажучи, якщо в одній главі двадцять сторінок, а в іншій всього лише п’ять, то матеріал структурований погано – такого дисбалансу бути не повинно. Нарешті, не забувайте, що глави можуть ділитися на параграфи і зобов’язані ділитися на абзаци. При цьому абзац, параграф і глава мають однакову структуру: спочатку ви заявляєте тему, потім проводите аналіз прикладів, аргументів і т. д., в кінці робите висновок і вставляєте “зв’язку”, яка допомагає перейти до наступної теми. При цьому дотримуйте правило “одна голова/параграф/абзац – один предмет/тема/ідея”. Це, з одного боку, допоможе уникнути повторень, а з іншого – перевантаженості окремих частин матеріалом.
Висновок
Висновок – це розділ тексту, в якому в першу чергу робляться висновки. Написанням укладення ні в якому разі не варто нехтувати, інакше текст буде здаватися незакінченим, а ваша позиція не буде до кінця ясна. Важливо, щоб в заключенні не з’являлося нової інформації і нового матеріалу. Його завдання полягає в тому, щоб просто підводити підсумки. Висновок складається з декількох етапів: спочатку необхідно резюмувати й узагальнити проміжні висновки, до яких ви прийшли в ваших розділах, на основі цього узагальнення зробити загальний висновок, який обов’язково повинен відповідати спочатку поставленій проблемі, потім від цього висновку перейти до деякого ширшого контексту та окреслити подальші можливі перспективи роздуму.
Назви та заголовки
Назви та заголовки – це теж повноцінна частина тексту, причому дуже значуща. Багато читачів при виборі книги орієнтуються саме на заголовок і назви глав. Відповідно, якщо назва є нудною або незрозумілою, а глави взагалі не мають назви, то великий шанс, що читач пройде мимо такого тексту. При складанні заголовків важливо пам’ятати, що вони повинні відображати основний зміст вашого тексту, глави або параграфа. Читачеві має бути зрозуміло, про що ви збираєтеся писати. Крім цього заголовки показують структуру тексту і логіку викладу. Вони дозволяють і самому автору, і читачеві оцінити, як частини тексту співвідносяться між собою, чи дотримуються вони одна з іншою чи ні.
Безумовно, придумати гарні заголовки складно. Хоча вони повинні бути досить повними і зрозумілими, погано, якщо вони є дуже довгими. Якщо ви не пишете дисертацію з лазерної фізики, де назва роботи цілком може займати три-чотири рядки, довгий заголовок буде виглядати громіздко. Тому потрібно намагатися зробити їх якомога більш лаконічними. Для цієї мети можна активно користуватися поєднанням заголовків і підзаголовків. Текст виглядає більш виграшно, якщо він має коротку, яскраву, запам’ятовуючу назву і трохи довший, описовий, роз’яснюючий підзаголовок. Так ви вб’єте двох зайців одним пострілом: Привернете читача і в той же час дасте йому знати, про що піде мова.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)