Структура Чумацького Шляху
Структура Чумацького Шляху представлена гало, диском, ядром і рукавами.
Галактика включає кілька вузлових підсистем, вкладених одна в іншу і гравітаційно взаємопов’язаних.
Перша іменується сферичної – гало, її зірки зосереджені по центру галактики, а концентрація речовини, висока по центру галактики, досить стрімко знижується з віддаленням від нього.
Центральний, самий щільний сегмент гало на проміжку декількох тисяч світлових років від центру Галактики позначається як балдж.
Друга підсистема – це громіздкий зоряний диск. Його образно можна представити як пару складених краями блюдець. У диску зосередження зірок істотно вище, ніж в гало. Зірки усередині диска пересуваються по кругових траєкторіях близько центру Галактики. У зоряному диску між спіральними рукавами розміщується Сонце.
Зірки галактичного диска прийнято відносити населенням I типу, зірки гало – населенням II типу. До диску, плоскої складової Галактики, належать зірки ранніх спектральних класів О і В, зірки розсіяних скупчень, темні пилові туманності. Гало, навпаки, сформовано об’єктами, що утворилися на ранніх стадіях еволюції Галактики: зірки кульових скупчень, зорі типу RR Ліри.
Області між зірками насичені розрідженим речовиною, випромінюванням і магнітним полем. У міжзоряному середовищі зафіксовані колосальні холодні ділянки (молекулярні хмари) з температурою 5 – 50 До і газ з феноменально високою температурою 106 К – корональний газ.
Центральний, самий стислий ділянку Галактики, званий ядром, розміщений в напрямку сузір’я Стрільця. В ядрі безмірний конгломерат зірок: на кожному кубічному парсеке розташовується до тисячі зірок. Ближче до центру фіксуються ділянки іонізованого водню і множинні джерела інфрачервоного випромінювання, що демонструють протікає там зореутворення. У самому центрі Галактики підозрюють наявність чорної діри масою приблизно мільйон мас Сонця. На кільцевому відрізку галактичного диска (3 – 7 кпк) представлено практично всі молекулярне речовина міжзоряного середовища; там розташоване максимальна кількість пульсарів, залишків наднових і джерел інфрачервоного випромінювання. Видиме випромінювання центральних областей Галактики повністю приховано від спостерігачів масивними шарами поглинаючої матерії. Цим пояснюється той факт, що дослідження стартували лише після впровадження приймачів інфрачервоного і радіовипромінювання, що поглинаються в меншій мірі.
Одними з найбільш заслуговують на увагу і зберігають безліч таємниць є спіральні гілки (або рукави). Уздовж рукавів в основному представлені найбільш молоді зірки, численні розрізнені зоряні скупчення, а також низка щільних хмар міжзоряного газу, в яких все ще формуються зірки. Різниця між гало і рукавами полягає в тому, що в гало будь рецидиви зоряної активності досить нечасті явища, а в гілках тривають активні процеси, зумовлені безперервний трансформацією речовини з міжзоряного простору в зірки і в протилежному напрямку.
За поточними гіпотез, спіральні рукави узгоджені з хвилями стиснення, що поширюються по диску галактики. Слідуючи через ділянки стиснення, речовина диска ущільнюється, а утворення зірок з газу істотно посилюється. Фактори, що вплинули на народження в дисках спіральних галактик, настільки специфічною хвильової структури на сьогодні не знайдено.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)