Сторони світу
Всім відомо: основні сторони світу – північ, південь, захід, схід. А які якості і явища ми зазвичай пов’язуємо з кожною з сторін світу?
Північ – це сильний холод і довга полярна зима, південь – спекотне літо, яке триває цілий рік, на сході сходить сонце (Японію недарма називають “Країною висхідного сонця”), а на заході воно сідає ввечері. Слова “схід” і “захід” досить часто використовуються не тільки як позначення сторін світу, але і як визначення системи поглядів і духовних цінностей. Зазвичай світогляду Сходу і Заходу розглядають як протилежності. Але важливо розібратися, чи так це?
Для західного світогляду головна цінність – особистість людини, її права і свободи, а для східного – інтереси якого колективу, груп людей, суспільства. Існує припущення, що формування певних поглядів у людей, що проживають в Європі та Азії, пов’язано з розмірами територій цих частин світу і держав, які в давнину виникли на цих територіях.
На світогляд Заходу, можливо, зробили великий вплив погляди стародавніх греків. Зараз дуже багато держав світу очолюють лідери, яких населення обирає на визначений термін. Так само населення обирає своїх представників до парламенту. Подібна система управління державою називається демократією.
Демократія виникла в Стародавній Греції. Греція складалася з невеликих держав – полісів. Це були міста з прилеглою до них територією. Всі громадяни мали право брати участь у суспільному житті. Зрозуміло, що участь в управлінні своєю батьківщиною вимагало від людей великої активності, вироблення власної думки і прагнення це думка відстояти. Закон розглядався як інструмент захисту особистих інтересів і прав. Юридична діяльність вважалася і в Греції, і в Римі дуже престижним заняттям.
На Сході було дещо інакше. Візьмемо, наприклад, Китай. Зараз це дуже велика держава, але і в давнину його розміри були досить значними. Щоб вибудувати Велику Китайську стіну, знадобилося залучити до роботи безліч людей. Не обійшлося без масового примусу. А його, звичайно, набагато простіше здійснити в державі, де законом є воля правителя.
Або, скажімо, Стародавній Єгипет. Для створення величезної зрошувальної системи потрібно було участь великого числа людей. Щоб змусити їх працювати, необхідно зосередити владу в одних руках, а уособлювати цю владу повинен глава держави, який сприймається всіма як божество. І якщо імператора Китаю називали “Сином Неба”, то єгипетських фараонів почитали земним втіленням одного з богів. Таким чином, в стародавніх державах Сходу прийняття державних рішень було справою правителя і невеликої групи його наближених. Від решти населення було потрібно лише покірне виконання волі повелителя.
У наш час відмінності в світогляді Сходу і Заходу і раніше залишаються. Так, східна філософія дао (“шлях”), в якій, як і в буддизмі, мета життя – це духовне досконалість шляхом відмови від бажань і цілеспрямованої активності, явно суперечить західному ідеалу – постійному руху вперед, при якому успіх визначається в першу чергу кількістю і якістю отриманих матеріальних благ.
Є і ще одна важлива відмінність в світоглядах. Для європейських казок (у тому числі і російських) характерно чіткий поділ героїв на позитивних і негативних. Світло і темрява, добро і зло – дві сторони, які перебувають у постійній боротьбі. У східному світогляді такого поділу немає. Тут існують два начала, інь і ян, але вони нероздільні, як дві сторони однієї медалі. Вони не борються – вони “співпрацюють”.
Однак у Сходу і Заходу є точки дотику. У східних віруваннях існує переконання, що після смерті душа втілюється в іншому тілі. Ця ж ідея в давнину побутувала й на Заході.
У переселення душ (реінкарнацію) вірив давньогрецький вчений Піфагор. Для кельтських племен це було незаперечним фактом: якщо їм траплялося брати щось у борг, вони цілком серйозно обіцяли повернути це в наступному житті.
Деякі дослідники вважають, що і в Біблії говориться саме про реінкарнацію – наприклад, в третьому розділі Євангелія від Іоанна сам Ісус заявляє: “Якщо хто не народиться знову, не може побачити Царства Божого”. Проте нас зараз цікавить не ідея реінкарнації, а погляд на неї людей Сходу і Заходу.
При тому, що саме поняття існувало і там і там, ставлення до переселення душі було дуже різним. Для буддиста або даоса постійні переродження – це болісний процес, від якого потрібно позбутися: лише опинившись в нірвані, тобто блаженному спокої, душа буде щаслива. А, скажімо, древнім кельтам віра в переселення душ, навпаки, надавала мужності і відваги – чи варто боятися смерті, якщо ти знову прийдеш у цей світ, нехай і в іншому вигляді?
Безсумнівно, що люди різних культур, західної та східної, дуже різні. І настільки ж очевидно, що при всіх своїх відмінностях вони можуть і повинні знаходити спільну мову. У сучасному світі вже йдуть процеси зближення культур.
Потрібно пам’ятати, що і в світогляді Заходу, і в світогляді Сходу присутні дуже корисні ідеї. Права особистості – найбільша цінність, проте їх здійснення не повинно порушувати права інших людей. Не можна заперечувати і цінність колективної взаємовиручки, адже всі ми живемо серед людей. Прагнення до успіху, рух вперед – звичайно, це прекрасно, але не можна забувати і про духовному самовдосконаленні.
Найголовніше – з повагою ставитися до поглядів і вірувань інших людей, як би ці погляди не відрізнялися від ваших власних. Виняток становлять лише ті випадки, коли чиїсь погляди і вчинки небезпечні для оточуючих.
Ще в древніх віруваннях чотири сторони світу пов’язували з шляхами внутрішнього самовдосконалення, а також з чотирма стихіями. Чотири стихії – це вода, повітря, земля і вогонь. Мудреці старовини сперечалися, яка з них послужила “основою” для виникнення світу. До єдиної думки вони так і не прийшли. Зате всі вважали, що з кожною стихією пов’язано певний прояв людського “я”. Вода означає людські емоції, повітря – розумову діяльність, вогонь – творче натхнення, а земля – фізичне тіло, а також народження і смерть. Чотири стихії стародавні європейські вчені співвідносили зі сторонами світла. Схід – повітря, північ – земля, захід – вода, південь – вогонь. Для того щоб зрозуміти, якими є духовні пошуки людини, його внутрішні дороги, символічно пов’язані з цими напрямами, спробуйте уявити собі властивості кожної стихії.
В давнину сторонах світу надавали містичне значення. Всі священні місця і споруди тоді були орієнтовані по сторонах світу. Великі єгипетські піраміди будували по осі південь-північ. Майя зводили свої храми і міста, також враховуючи сторони світу. Всі народи і племена в усьому світі використовували одні й ті ж принципи для влаштування свого життя. Однак і в такому одностайності є відмінності. Оскільки символіка кожної з сторін світу грунтується, головним чином, на кліматі та рух сонця, то відмінності ці більш помітні у Півдня і Півночі. У Заходу і Сходу все-таки частіше спостерігаються так звані “міжкультурні збіги”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)