Степан ВАСИЛЬЧЕНКО

Народився Степан Васильченко (справжнє його прізвище Панасенко) на Чернігівщині у старовинному містечку Ічні в багатодітній родині. “Холодні зими, недоїдання, чад у хаті, брак чобіт. Пасіння чужих овець, батрацька праця на левадах і городах і перша гіркість зневаги до тієї бідності, – згадував Степан Васильченко. – … Батько мій, козак Василь Панасенко… теж був трохи грамотний, учився колись у дяка, любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту. Він зворушливо піклувався про нашу освіту, давши нам з цього боку навіть більше того, що міг давати з його злиднями”. Тож майбутній письменник вчився у п’ятирічній школі, Коростишівській учительській семінарії, Глухівському вчительському інституті. За участь у студентських заворушеннях 1905 р. був відрахований з інституту і переїхав на Донбас, де також зазнав переслідувань і відбував покарання у в’язниці. Там і з’явилися його перші твори.

Під час Першої світової війни Степан Васильченко командував саперною ротою, у 1920-ті роки працював завідувачем дитячого будинку, вчителем української мови і літератури. І писав…

Писав про те, що було йому близьким: мрії про землю, потяг простих людей до знань, жахи війни, шкільне життя. Чимало творів присвятив дітям, які після війни залишилися сиротами, жили в дитячих будинках чи були безпритульними. Однак письменник вважав, що неприродно малювати їхнє життя самими лише сумними фарбами – не слід навмисне гасити бадьорість і радість життя.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Степан ВАСИЛЬЧЕНКО