СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО. ТАЛАНТ – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст
√ Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище – Панасенко, 8 січня 1879 р., Ічня, тепер Чернігівська обл. – 11 серпня 1932 р., Київ) – письменник, славу якому принесли новели, педагог.
√ Особливості творчості С. Васильченка:
– проза правдива, поетична, з почуттям поваги до людської особистості;
– народна етика – критерій вибору естетичних принципів для письменника;
– орієнтувався на літературні традиції, утверджені І. Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним;
– прислухався до новаторських шукань М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Кобилянської; поєднав у творчості оповідну традицію старої школи і поглиблення психологізму нової;
– герої творів – селяни, їхні діти, вчителі;
– орієнтація на народного читача;
– працював над стилем, новаторствуючи лише у сфері художньої форми;
– новий підхід до теми талантів з народу:
“На хуторі”, “На розкоші”, “У панів”, “Широкий шлях”, “Талант”;
– герої – романтики від природи, чесні, відверті;
– уявний світ героїв, які вже усвідомили себе як особистість, не відповідає дійсності;
– із жанрів надавав перевагу “малим формам”:
Був переконаний, що “напхати мішок всяким, яке попаде під руку, ганчір’ям, аби був товстіший мішок, далеко легше, ніж написати гнучку й різьблену новелу…”.
– Соціально-побутова Повість “Талант” (1912, опублікована в 1924 р.) – один із роздумів про долю обдарованих людей.
√ Тема – зображення трагічної долі талановитих людей з народу, зокрема вчителів, життя сільської інтелігенції.
√ Автор порушує Проблеми: мрій і реальності, підтвердження таланту і його ролі в житті, життя і смерті, добра і зла, закоханості, громадянської свідомості.
√ Дві сюжетні лінії переплетені між собою: життя молодих сільських учителів (оповідача й Андрія Марковича) і показ трагедії талановитої селянки-співачки Тетяни, яку піп і пани довели до самогубства.
√ Композиція: 15 розділів, схожих на окремі новели, хоч і пов’язані спільним сюжетом. Коротка розв’язка – смерть героїні – подається уже в першому розділі. Розв’язка (смерть і поховання талановитої співачки) подається на початку повісті, перші шість розділів – експозиція, зав’язка – приїзд до панського маєтку гостей з міста; кульмінація — сутичка героїні з попом у церкві.
! Діалог відіграє значну композиційну роль.
√ Епіграф, взятий з “газетної хроніки”, допомагає чіткіше окреслити тему, створити мінорний настрій. Проте трагедія співачки в повісті більш соціально вмотивована, аніж у газетній хроніці.
√ Роль пейзажу, яким закільцьовано твір: початок і кінець – осінній пейзаж, функції яких не однакові; на початку – злегка сумний настрій, що відповідає переживанням учителя-оповідача, потім – тяжкі роздуми письменника, символ важкої долі народних талантів у суспільстві.
√ Роль пісні у повісті – значна, вона – постійний супутник героїв, що гармонує з настроєм героїв, слугує ліричним супроводом.
! Портретні характеристики подаються у повісті майстерно.
√ Образи повісті:
– Вчитель-оповідач, Андрій Маркович – авторський Ідеал працьовитих і наполегливих, небайдужих до чужого горя людей;
– Оповідач – поетична натура, чесна людина, щира;
– Образ Андрія Марковича – втілення занадто практичної і ретельно акуратної людини на перший погляд; згодом розкривається як кмітливий, життєрадісний, з гумором, співучий;
– Образ Тетяни – втілення життєрадісної, енергійної, закоханої в пісню людини;
– Образ дяка – епізодичний, але виконує важливу роль у характеристиці попа; обдарована натура, яка не знаходить у собі сили волі розвиватися;
– Негативні персонажі: Отець Василь – лицемірний, грубо ставиться до людей, розпусний, боягузливий; Панич-студент – зрадив довіру Тетяни; Пані – не дотримала свого слова допомогти влаштуватися на навчання.
! Цитатна характеристика головної героїні.
– Портретна характеристика: “На мене пильно дивилися цікаві очі. Великі, довірливі, карі. Ці очі зразу викликали в мене якесь хвилювання…”. Вона “мов квітка, розцвіт – ла”, “висока, ставна, коса біляста”, у неї “на диво сильний, чарівного тембру голос”.
– Тетяна про свій талант: “Як би вже там не було, а коли у мене є той талант, то не продам же його ні за гроші, ані за тую славу!”.
– “Дано мені малісіньку іскорку святую… Малісіньку-малісіньку… І освітила вона моє життя біднеє, щастям нагріла моє серце… То хай же погасне краще іскра в мені свята і хай буде марне моє життя й темної темніше ночі, коли оддам її в наругу чи в болото втопчу”.
– “Тетяна, здавалось, росла. Ніби почувши свою владу над людьми, вона виступила з ряду наперед, стала в гордій, незалежній позі, запишалася. Одчувалася сила. Сила нова, непокійна, жагуча, сила грізна, що од неї торохтіло сухе дерево й чорніла стара позолота в церкві, осипалася, як од вітру. Ось-ось, здавалось, розступляться темні стіни, стане видна далечінь зелена, синє небо та ясне сонце”.
√ Повість насичена Гумором і Сатирою. Часто подібний ефект створюють фразеологізми та інші засоби: метонімії (“чоботища перелазять через поріг”), порівняння (“чоботи, як гринджоли”); синоніми, імітація дитячої мови (“Гелман Вашильович”) тощо.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)