Ставлення до творчості Пушкіна

Твори О. С. Пушкіна займають гідне місце не тільки в російській літературі, а й у досягненнях світової культури в цілому. Тому важливо кожній культурній людині знати спадщину цього великого поета, і висловлюючи своє ставлення до його творчості, не забувати про дбайливе ставлення до надбань культури.

Ставлення до творчості Пушкіна

Моє ставлення до творчості О. С. Пушкіна може бути тільки співзвучним з думкою маститих критиків, які написали величезну кількість праць, що підтверджують глибину, філософську та естетичну наповненість творчості великого класика літератури.

Відображення естетичної та філософської концепції письменника у творчості О. С. Пушкіна можна простежити на ряді його творів, які відносяться до філософської лірики:

    “Згасло денне світило…”; “Елегія”; “Наслідування Корану”; “Свободи сіяч пустельний…”; “Знову я відвідав…”; ” Пам’ятник”
Філософська лірика

У своїй філософській ліриці поет відходить від поетики “тези”, де автор в основі твору використовував готову закінчену думку, яку прикрашав “епізодами”, і показав, що зміст твору не в однозначності, а в глибині вираженні думки.

Михайло Лунін чудово висловився з цього приводу:

“Одні твори повідомляють думки, інші змушують замислюватись”.

Філософська лірика Пушкіна має в своїй основі:

    Конфлікт життя і смерті; Таємницю сенсу буття.

Це погляд, кинутий в глибину, надає їй сенс (“сенс я в тобі шукаю” стає як би епіграфом пушкінського ставлення до життя).

В образах руху і застигання явно простежується боротьба життя і смерті, яка відображається у вічному конфлікті текучого і нерухомого. Це яскраво виражають протилежні образи:

    Мертвого руху (“тупіт блідого коня”); Стійкості життя (“ні, весь я не помру”).

Про вплив божественного прояву на свою творчість поет висловився цілком виразно:

“Велінням Боже, о муза, будь слухняна…”

Естетична концепція

Естетична концепція поета для його сучасників займала високе положення, він говорив про те, що творці його часу:

“відчули, що мета мистецтва є ідеал, а не мораль”.

До свого найвищого рівня розвитку ідеал приходить в мистецтві християнського світу, він отримав визначення в той час, як “романтичний” .

Суть романтичного мистецтва виражалася в повному злитті божественного з людською суб’єктивністю, яка відчутна реально і разом з тим існуюча в зовнішній і тілесній формі.

У пошуках виразних засобів, які виражають ідеал, Пушкін говорив, що слово невичерпне, як і людський розум:

“Якщо все вже сказано, навіщо ж ви пишете? Щоб сказати красиво те, що вже було сказано? Жалюгідне заняття! Ні, не будемо обмовляти розуму людського, невичерпного в міркуваннях понять, як мова невичерпна у міркуванні”.

Своє дбайливе ставлення до мови, як до джерела його натхнення поет висловив словами:

“… Все готовий зберегти я, хоч весь словник”

Кожен читає Пушкіна відчуває, як кожне слово співвідноситься з усією мовою, тому відчуття “безодні простору”, за висловом Гоголя, стоїть за кожним його Словом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ставлення до творчості Пушкіна