Старовіцькі вірші – ІГОР КАЛИНЕЦЬ

*

Сидиш одна у білій вежі

До наших покликів німа.

Вирують пристрастей пожежі,

А ти сидиш у білій вежі,

Немає на лиці збентежень

Та й радості також нема.

Сидиш одна у білій вежі

До наших покликів німа.

*

В пивницях цідим давній мед,

Пісні складаєм для розваги:

П’янить любовний тріолет,

Як у пивницях давній мед.

А в чадну ніч лише стилет

Утаємничений у зраді.

В пивницях цідим давній мед,

Пісні складаєм для розваги.

*

Гарцюють нетерпляче коні –

Розпочинається турнір!

Цвітуть китайчані попони –

Гарцюють нетерпляче коні.

А князь на злоченім ослоні

До всіх прихильно зводить зір.

Гарцюють нетерпляче коні –

Розпочинається турнір.

Збудись князівно, і ожий,

Бо нам потрібні ідеали,

Без них мечі немов у ржі –

Збудись, князівно, і ожий!

Серед вогненних вітражів

Кричу, відкинувши забрало:

Збудись князівно, і ожий,

Бо нам потрібні ідеали!

*

У герці вибитий з сідла,

Лечу під ковані копита,

Заслала світ червона мла –

Я в герці вибитий з сідла.

Та з вежі промінець тепла

Ще вічі встиг мої прикрити,

У герці вибитий з сідла,

Лечу під ковані копита.

1970


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Старовіцькі вірші – ІГОР КАЛИНЕЦЬ