Стародавня флора і фауна
Останки багатющою тропічної флори і фауни знаходять по всій планеті, в тому числі і на полюсах, що свідчить про значно більш теплому кліматі в минулому. Деякі тварини і рослини досягали величезних розмірів, серед них зустрічалися і сучасні види. Видове різноманіття серед вимерлих організмів було в 1,2-4 рази більше, ніж серед сучасних. Клас ссавців поділений на 20 сучасних і 17 вимерлих загонів, а в класі плазунів – копалин загонів в 3,5 рази більше.
Згідно з науковими даними, кількість СО2 в атмосфері могло перевищувати сучасний зміст (0,03%) в 5-10 разів. Вуглекислий газ здатний викликати парниковий ефект. Будучи прозорим у видимій частині спектру і пропускаючи сонячне світло до поверхні Землі, він поглинає испускаемое нею теплове випромінювання – зберігає тепло як своєрідна шуба. За розрахунками вчених, збільшення кількості СО2 в десять разів у сучасній атмосфері призвело б до збільшення середньорічної температури на екваторі на 6-8 С, а в полярній зоні вона стала б навіть позитивною. Чому так нерівномірно? Екваторіальна атмосфера насичена водяними парами, а полярна їх майже не містить. Підвищення середньої температури в північних широтах призводить до різкого збільшення в атмосфері кількості водяної пари, які також володіють парниковим ефектом.
У сучасній полярної атмосфері парів майже немає, вона настільки прозора, що полярним днем потік сонячного світла на полюсах втричі потужніша, ніж на екваторі. Все це випромінювання йде в космос унаслідок прозорості повітря і вдвічі меншої товщини тропосфери (8-10 км, а на екваторі 16-18 км).
У сучасних умовах 30% сонячного світла відбивається назад в космос, 20% поглинається атмосферою і 50% – грунтом і океаном. При сталості середньорічної температури вся отримувана від Сонця енергія випромінюється назад у світовий простір в тепловому діапазоні. У давнину задерживаемое тепло йшло на підтримку досить теплого клімату від екватора до полюсів. Планета нагадувала великий парник.
Як оповідає Біблійна Книга Буття, перші люди жили по 800-900 років. Спробуємо розібратися, чи підтверджують які-небудь наукові факти ці цифри.
Якщо перші люди жили настільки довго, то, ймовірно, і інші організми жили довше. Тривалої життям можна пояснити, наприклад, величезні розміри динозаврів, адже плазуни ростуть все своє життя! Якщо тривалості життя стародавніх людей нанести на координатну площину, то вийде наочний графік швидкого їх скорочення після потопу. Приблизно за чотири покоління тривалість життя поступово скоротилася втричі. З чим це могло бути пов’язано?
Згідно з припущенням академіка Ю. П. Алтухова, така тривала життя забезпечувалася тим, що практично всі гени у перших людей були представлені домінантними алелями (згадаємо, що рецесивні аллели є мутантними формами нормально функціонуючих домінантних алелів, с. 124). З цією гіпотезою узгоджуються результати досліджень 77 видів тварин і 30 видів рослин. Зі збільшенням гетерози-готності по генам, що кодує ферменти, організми швидше дозрівають і швидше старіють. Довголіття людей збільшується з падінням гетерозиготности в ряду: азіатські ескімоси, олені чукчі, евени Чукотки (в цивілізованих популяціях тривалість життя збільшується завдяки медичному обслуговуванню). Відомо також, що в Абхазії, де високий відсоток довгожителів, темпи росту і дозрівання уповільнені. З тексту Книги Буття випливає, що стародавні люди до листопада народжували первістків у віці близько 200 років, т. Е. Досягали статевої зрілості пізніше. Розрахунок показує, що тривалість життя людей перевищувала період росту і дозрівання до потопу приблизно в 5,35 рази, після потопу – в 7,68. Академік Ю. П. Алтухов вказує на дивовижну кореляцію цих чисел із сучасними науковими даними за різними групами організмів (середнє перевищення становить 6 разів).
Відповідь на питання про причини довголіття є і в богословському спадщині. “У міру того як ми просуваємося з вершини на вершину знання, раптово виявляється, що кожну з них давним-давно освоїли богослови”, – писав відкривач електрона Дж. Томсон. Після гріхопадіння близькість смерті стала необхідною людині для очищення власної душі, вона протвережує, допомагає стати краще (добрішими і терплячіший ставитися до людей, ретельніше дотримуватися заповіді Божі), багато хто знайомий з цим на власному досвіді. Якщо ми, сучасні люди, багато хворіємо і рано помираємо, але все ж забуваємо про життя вічне, то наскільки ми жили б легковажні, якби мали міцним здоров’ям і тисячолітньою життям, а тим більше безсмертям? Тимчасова смерть нашого тіла – перешкода гріха, захист від вічної смерті душі. “Благодійним встановлена смерть”, – сказав святитель Іоанн Златоуст. Згрішив перша людина – і став смертним; примножилися гріхи в допотопному людстві – і тривалість життя після потопу скорочена Творцем вдесятеро. А життя оточуючих людини істот поставлена Творцем у залежність від життя царя-людини. Згрішив Адам – і все створіння стала смертної і гине; загрузло в гріхах допотопне людство – і скоротилися терміни життя і фізична міць як людини, так і інших живих організмів.
Чому ж сучасна планета так разюче відрізняється від стародавньої? Якщо організми осадових відкладень від кембрію до кайнозою (ці породи сформувалися, згідно креаційної катастрофічної моделі, в основному під час Потопу) жили не надто давно, чому вони так відрізняються від сучасних?
З волі Творця з’явився цей світ, з Його волі з’явився на світ Адам, по Його ж волі потоп знищив стародавній світ, змінивши флору і фауну планети. Деякі причини цих змін, можливо, полягають у наступному. Потоп і супроводжували його тривалі дощі, згідно з науковими даними, могли викликати значне вимивання СО2 з атмосфери, а значить, ослаблення парникового ефекту і зниження середньої температури, особливо в північних широтах. До змін загальнопланетарного клімату могли навести й інші великі катастрофи, що вплинули на рослинний і тваринний світ.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)