Стародавня Азія
Ассирія – наймогутніша держава Передньої Азії в VIII-VII ст. до н. е. Столицею його було місто Ніневія, який розташовувався на березі річки Тигр. Сучасники часто називали Ніневії “лігво левів”. Ассірійські царі мали велике добре озброєне військо, вели завойовницькі війни. Вони розширили межі своєї держави, приєднавши Месопотамію, Сирію, Фінікію і на деякий час Єгипет. Але постійні війни послабили могутність Ассирії.
Вавилон – стародавнє місто Месопотамії, столиця Вавилонії. Він розташовувався на річці Євфрат, недалеко від сучасного міста Багдада. У перекладі з стародавнього семітської мови Баб-илю означає “Врата бога”.
Хаммурапі – вавилонський правитель, царював з 1792 по 1750 до н. е. Вів завойовницькі війни. Став відомий також як законодавець, завдяки знахідці археологів, кам’яній стелі, на якій були записані закони.
Веди (veda – “знання”, санскр.) – Давньоіндійські священні тексти, які включали зборів священних гімнів, магічних формул (мантри), тлумачення значення різних обрядових дій, керівництва для шкіл жерців.
Давня Індія – найдавніші міста в Індії виникли в долині річки Інд в III тисячолітті до н. е. Археологічні розкопки свідчать, що вони з’являлися навколо фортець, де проживали правителі цих земель. Староіндійські ремісники не знали заліза, але вміли виготовляти з міді різні сплави з іншими металами, які за міцністю не поступалися залозу. З них виготовляли зброю і знаряддя праці. У II тисячолітті до н. е. в Індію з північного заходу вторглися племена кочівників аріїв. Вони були скотарями і поступово пересувалися зі своїми стадами і табунами коней в глиб території Індії. Арії в результаті поступово змішалися з місцевим населенням і освоїли землеробство, перейняли стародавню культуру землепашества і разом з цим і общинний лад індійців.
Високорозвинена культура сформувалася на північному заході Індії в кінці II тисячоліття до н. е. З того часу, як в Індії навчилися обробляти залізо, стало можливим освоєння джунглів в долині річки Ганг.
Хоча освоєння долини Гангу відбувалося дуже повільно. До початку нашої ери там не залишилося необжитих земель. Тут з’явилася велика кількість дрібних держав, між якими часто спалахували збройні конфлікти.
В IV ст. до н. е. в Північно-Західну Індію вторглися війська Олександра Македонського. У долині Інду вони змогли подолати опір місцевих племен, але незабаром македонські війська пішли, після чого під владою царів долини Гангу з династії Мауро виявилася майже вся Індія.
Стародавній Китай – був розташований на північний схід від Індії, за високими горами простягається на Східно-Китайській рівнині, в долині річок Хуанхе і Янцзи. Археологічні розкопки доводять, що берега Хуанхе були вже на початку II тисячоліття до н. е. густо заселені. Населення займалося тут землеробством і скотарством. У VI-V ст. до н. е. китайці навчилися обробляти залізо. Це дозволило їм покращити умови життя, насипати високі дамби для захисту полів, створювати нові зрошувальні канали. Залізні знаряддя праці давали можливість розорювати поля, які перебували на великій відстані від річок. Набагато пізніше була заселена долина річки Янцзи, яка була покрита непрохідними лісами.
У середині I тисячоліття до н. е. в Китаї вже виникло декілька самостійних рабовласницьких царств. Вони мали сильні армії, і раз у раз вступали в конфлікти між собою. У III в. до н. е. найсильнішим було царство Цинь. Поступово циньские правителі завоювали весь Китай.
У 209 р до н. е. циньска династія впала, і на її місце прийшли правителі з родини Хань. Вони управляли Китаєм до III в. н. е.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)