СТАРИЙ ЗАВІТ – Герасим’юк Василь

Володимиру Забаштанському

Мій тато у тифозному бараці

Читав Старий Завіт.

А поруч труп

Лежав. Іще вчорашній. Наче зруб,

Зіяв барак. Не винесли і вранці,

І тато книгу між собою й ним

Поклав. Заплющив очі і розплющив.

Бо вимовить не міг. А зір подужчав.

Здіймавсь барак, мов полонинський дим.

Ще мертво спали і живі. Тому

Почув мій тато кроки.

Руку потай

Поклав на книгу. І побачив постать

В бараці – наближалась у диму,

Нагадуючи здалеку Чугайстра:

Звисала вовна з нього, борода,

Як вовна, сива, лісова хода,

А поглядом барак, мов дебрю, – наскрізь.

Перехрестився тато –

Той не зник.

І вдруге, втретє, але той не здимів:

Вистукував копитами своїми,

Немовби він зайшов у пастівник.

В літа пастуші тато мій не раз

Його стрічав у світанковій мряці,

Та вперше у тифозному бараці

Цей добрий дух, як смертний страх, потряс.

Ніхто й не ворухнувся.

Мов не сплять,

А вимерли усі, як дід, що поряд.

Про що ці люди думають, говорять,

Виходячи з бараків, як з багать?..

Не вимовити слова.

Мертвий крик

Підкрався збоку, душить по-злодійськи…

Все вище дим, все вище полонинський!

І плаче полонинський чоловік

В тифозному бараці. Кличе він…

Вона жива. Вона жива ще, мати.

В якій би книзі смерть свою сховати?

Хто хвойний дим підніме із колін?

А-а-а, добрий дух? Ти вовною трясеш,

Копитами вистукуєш в бараці.

Ти ще закрутиш у своєму танці,

Але на цвинтар ти не віднесеш,

Бо яма там на всіх одна.

Вона

Чекає нас. Вона щороку глибша.

Скликає полонських духів тиша

З бараків наших. Теж – на всіх одна.

Вони приходять, коли мертво ми

Спимо.

І КНИГА захищає ложе.

І добрі, й злі. Ніхто з них не поможе,

Коли вже нам несила буть людьми.

Вони приходять у вечірній млі,

Вони приходять у ранковій мряці.

Мій тато у тифозному бараці

Побачив їхні ратиці в золі.

…Мій присмерковий полонинський дим.

Кого він в піднебессі не вколише!

Мій тато вчасно розминувся з ним

В ранковій тиші.

Стало ще тихіше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

СТАРИЙ ЗАВІТ – Герасим’юк Василь