СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА(КІНЕЦЬ ХVIII – ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ ст.)
Особливості історично-культурної ситуації на західноукраїнських землях
На 30-50-ті рр. ХІХ ст. припадає доба національного відродження і становлення нової літератури на західноукраїнських землях. Більша частина Західної України – Східна Галичина – з 1340 р. була під польською окупацією, та після поділу Польщі наприкінці ХVІІІ ст. ці землі опинилися під владою Австро-Угорської монархії. Унаслідок просвітницьких реформ українці Галичини одержали певні освітні можливості: у Відні при університеті було засновано Богословський інститут для молоді з Галичини й Закарпаття, відкрито Центральну греко-католицьку семінарію у Львові, “русинські1 студії” (навчання велося українською мовою) при Львівському університеті. З 1818 р. в Галичині дозволили відкривати парафіяльні школи з викладанням “по-русинському”. Греко-католицька церква, що впродовж століть зазнавала польських утисків, також отримала певні пільги. Та реальну владу в Галичині мали все ж таки поляки, які урядом Австрії були офіційно визнані повноцінними громадянами і наділені правами й привілеями, яких не мали українці, тож робили все, щоб у Галичині якомога ширше використовувалися польська й для Австрії державна – німецька мови, а українська лунала тільки під солом’яними стріхами. Унаслідок цього освічені верстви галицьких українців масово спольщувалися й онімечувалися, а тим, хто намагався триматися своєї мови й культури, жилось украй тяжко. Спробою поляків остаточно асимілювати галицьких українців виявилася ініціатива перевести “руську мову” на латинський алфавіт. Тільки патріотично налаштована інтелігенція, що вступила в гостру полеміку з прихильниками цієї авантюри і в “азбучній війні” відстояла право українців на їм найбільш придатну абетку, перешкодила вбивчій для української мови в Галичині реформі. З полемічною статтею, скерованою проти впровадження латинського алфавіту для “русинів”, виступив Маркіян Шашкевич – один із найактивніших і найталановитіших діячів “Руської трійці”.
1Українці Галичини називали себе “русинами”, утворюючи це слово від назви України княжих часів “Русь”.
Діяльність “Руської трійці”
“Шашкевич та його сподвижники – це ті, хто дав своїм сучасникам урок патріотизму, національної гідності, урок того, як людина свідомо бере на себе максимальні життєві навантаги і в мужній невсипущій праці для народу, у вірнім служінні йому знаходить для себе втіху, відраду, й надію, і найвищий життєвий сенс”.
Олесь Гончар
“Руська трійця” – гурток, утворений студентами Львівської семінарії Маркіяном Шашкевичем (1811-1843), Іваном Вагилевичем (1811-1866) та Яковом Головацьким (1814-1888). Друзі обговорювали питання відродження української мови й культури в Галичині, збирали фольклор, пробували себе як поети чи прозаїки, розмовляли між собою рідною – “руською” – мовою, тому за ними закріпилася жартівлива назва “руська трійця”. Згодом до цих лідерів-ентузіастів долучилися й інші семінаристи, небайдужі до майбутнього української мови і культури.
Гуртківці зробили спробу видати власні поетичні твори й опублікувати ними зібрані народні пісні, але на перешкоді стала цензура, адже літературні тексти були написані “хлопською” мовою, в них згадувався захисник української “вольності” – Богдан Хмельницький. Після невдачі з першою збіркою, терміново упорядкувавши новий альманах, друзі вирішили обійти львівську цензуру. За сприяння сербського культурного діяча Горана Петровича, доброго приятеля Якова Головацького, альманах під назвою “Русалка Дністровая” вийшов у нинішній столиці Угорщини – Будапешті. 1837 р., яким датовано альманах (хоча насправді він був надрукований наприкінці 1836 р.), став роком започаткування нової української літератури в Галичині.
“Русалка Дністровая” – перший фольклорно-літературний альманах живою народною мовою в Галичині, перша художня українська книжка в Західній Україні. І хоча більшу частину накладу конфіскувала львівська поліція, все ж така вагома публікація виконала свою місію: на західних українських теренах заясніла зоря національного відродження. Іван Франко назвав “Русалку Дністровую” “проривом чуття людського серця серед загального затупіння та одичіння”.
Молоді подвижники “Руської трійці” були сповнені ентузіазму, готовності працювати для розквіту рідного слова.
Уміщені в “Русалці Дністровій” українські історичні пісні про козацтво та боротьбу проти іноземного поневолення, галицькі співанки про кохання, зразки народної обрядової лірики представляли “народний стиль” як міцний фундамент для нової літератури. У передмові до цього розділу Іван Вагилевич виклав погляди на самобутність наддністрянських українців, подав історичну концепцію виникнення “народу руського”, виокремив три епохи в житті рідної нації. Романтична ідеалізація старовини звучала і в описі давньоруських часів, коли торжествували “мир, і гаразд, і любов взаємна”. Варто зазначити, що давньоруська, власне, княжа доба, особливо приваблювала побратимів: данина цій романтичній традиції вчувається і в псевдонімах, які вони обрали (Шашкевич – Руслан, Вагилевич – Далібор, Головацький – Ярослав), і в зацікавленні давньоруською літературною пам’яткою “Слово о полку Ігоревім…” (зберігся фрагмент Шашкевичевого переспіву і повний переклад І. Вагилевича).
Перше видання “Русалки Дністрової” (1837)
Володимир Довбенюк. Пам’ятник “Руській трійці” в Івано-Франківську (2013)
Одразу ж після появи “Русалки Дністрової” почалось переслідування її авторів. Утомившись від постійних утисків, Іван Вагилевич сполонізувався. Останні роки життя він тяжко бідував і помер, залишивши родину “у крайній нужді”. Яків Головацький якийсь час був професором і ректором Львівського університету, проте згодом перейшов до табору москвофілів, зазнав переслідувань і цькування з боку польських радикалів та австро-угорської влади і виїхав зі своєю родиною в Росію. Химерні надії на щасливе життя в чужому краю не справдились: на всіх членів сім’ї тут чекали дуже суворі випробування, тож Я. Головацький передчасно зійшов у могилу, не витримавши самогубства старшого сина й ув’язнення доньки.
Із трьох друзів тільки Маркіян Шашкевич залишився до кінця вірний ідеалам юності і тій клятві, яку давав, вступаючи в “Руську трійцю”.
Творчість Маркіяна Шашкевича
Літературна творчість галицького будителя стала віховим явищем. Натхненний творами українських письменників з Наддніпрянщини, ідеями фольклористів, любов’ю до народної пісні, Маркіян Шашкевич зламав тісні рамки штучного “язичія” і заскорузлого шкільного класицизму. Його твори, романтичні за стилем і написані народною мовою, засвідчили цілісність українського національного відродження – М. Шашкевич, за словами літературознавця Сергія Єфремова, прилучив Галичину до всеукраїнського національного руху.
Ідея національного відродження заполонила душу, розум і серце безстрашного поета з юних років. Про це свідчить стаття “Азбука і абецадло” (1836), якою з ризиком для себе і своєї священицької кар’єри семінарист включився в “азбучну війну”, відстоюючи права рідної мови на найбільш відповідний до її звуків алфавіт; діяльність “Руської трійці” і з величезними труднощами виданий альманах “Русалка Дністровая”; перша українська читанка, укладена в 1836 р.
Іван Іруш. Маркіян Шашкевич (1911)
“Новим був дух Шашкевичевої поезії – свіжий і оригінальний; новим був той її індивідуальний характер, що дає нам можливість із-за кожного твору бачити особистість поета, його симпатичну вдачу і щире серце. У його віршах у нас перший раз повіяло духом поезії ХІХ віку”.
Іван Франко
А ще – перша проповідь (“казання”) молодого священика рідною мовою, без дозволу вищого церковного начальства виголошена під час свята Покрови у львівському соборі Святого Юра 1836 р.
Провідний мотив творчості Маркіяна Шашкевича – національна самоідентифікація ліричного героя, заклик до національного єднання, ідея захисту рідної мови, культури (вірші “Руська мати нас родила”, “Слово до чтителей руського язика”, “Побратимові, посилаючи єму пісні українські”). У вірші “Веснівка” письменник в образі “дрібної цвітки”, яка просить весну про тепло, щоб вона “зацвіла, весь луг скрасила”, алегорично змалював власні надії на національне відродження.
Поета приваблювали яскраві сторінки національної боротьби з поневолювачами, дух звитяги. Ця тема порушується в ліро-епічних текстах “Хмельницького обступленіє Львова”, “О Наливайку”, “Болеслав Кривоустий під Галичем”.
Громадянська лірика Маркіяна Шашкевича сповнена оптимізму, віри в майбутнє Русі-України. Вона й у наші непрості часи звучить заповітом не зневірюватись, а працювати на благо рідної землі:
Дайте руки, юні други,
Серце к серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде.
Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє,-
Разом к світлу, други жваві!
Водночас лірика Маркіяна Шашкевича представлена й особистісно-психологічною тематикою, у якій звучать мотиви розлуки закоханих (“Туга”, “Вірна”, “До милої”, “Нісся місяць ясним небом”), романтичною “сповіддю серця”, мотивами самотності, недолі (“Місяченько круглоколий”, “Розпука”, “Лиха доля”, “Сумрак вечерній”). Прикметою стилю Маркіяна Шашкевича є органічний зв’язок з народною піснею, її поетикою, що дала поштовх до вияву оригінально-авторського художнього сприйняття світу. Жанрова палітра поезій представлена ліричним віршем, посланням, баладою, сонетом, історичною поемою.
У прозовому творі письменника – казці-новелі “Олена” – розкрита тема боротьби народу проти поневолювачів і визискувачів. Лицарі Карпатських гір – безстрашні опришки – змальовані народними захисниками й справедливими месниками.
Маркіян Шашкевич. Дайте руки, юні други (1989)
М. Шашкевич своєю творчістю і громадсько-культурною діяльністю сприяв пробудженню в українців Галичини національної самосвідомості. Вважав, що українці Заходу та Сходу мають бути єдиними, виступаючи за возз’єднання українських земель, що в ті часи перебували у складі різних держав.
Маркіян Шашкевич жив у злиднях, помер молодим, згаснувши від сухот, та залишив по собі немеркнуче світло високої жертви й любові. Це світло повело далі нових талановитих синів України, які розгорнули прапор національного відродження, а згодом освітило шлях геніальному Іванові Франку.
“За типом митця, котрий у своєму поетичному доробку синтезував фольклорний і літературний первні, органічно поєднав громадянські мотиви з інтимно-сповідальними інтонаціями, мажорну закличність з камерними переливами, органічну творчість з перекладацькою, М. Шашкевич виявився предтечею великого Івана Франка”.
Євген Нахлік
Діалог із текстом
1. Чому гурток прогресивної молоді, який виник у Львові в середовищі семінаристів, назвали “Руською трійцею”? Що означало слово “руський”, “русин” у тодішній Галичині?
2. Які псевдоніми обрали собі друзі? Про що це свідчило?
3. Якою мовою митці писали літературні твори в Галичині до появи “Русалки Дністрової”? Як треба розуміти поняття “шкільний класицизм”?
4. Що вам відомо про “азбучну війну” в Галичині? Підготуйте стисле повідомлення про це.
5. Поміркуйте, чому побратими дали своєму альманахові назву “Русалка Дністровая”. Доведіть, що у назві збірки відбилися романтичні віяння.
6. Поясніть, як ви розумієте слова Івана Франка про те, що “Русалка Дністровая” стала “проривом чуття людського серця серед загального затупіння та одичіння”.
7. Прочитайте поезію М. Шашкевича “Слово до чтителів руського язика” й прокоментуйте його заповіт.
8. У вигляді твору-мініатюри спростуйте або аргументовано доведіть правоту думки, висловленої в рядках поетичного послання сучасного поета Романа Завадовича “Гетьманові духа”, проектуючи минуле на сучасність:
І велетнем встаєш ти перед нами,
Пророче наш із Білої Гори,
Як ти навчав, відкинули ми камінь
І розгорнули наші прапори.
9. Чому саме Маркіян Шашкевич посідає особливе місце в історії української літератури?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)