СТАНІСЛАВ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ – ЗАГАДКОВА, ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ
Подумаймо разом
Чи Павлик був самотнім? Хто його найбільше любив і турбувався про нього? Як це описав С. Черкасенко?
Щаслива та людина, яка має рідних, близьких людей, – вона зможе легше долати труднощі на життєвій дорозі, які б випробування і перешкоди на ній не виникали. Ти погоджуєшся з цією думкою? Кожна людина повинна мати свою родину, вона належить до якогось роду. Це можна уявити у вигляді дерева родоводу. Воно міцно вкоренилося в рідну землю, має великий і могутній стовбур. На ньому багато гілочок – кожна символізує певне покоління (перше, друге, третє і т. д.), зокрема когось із предків (прадідуся, прабабусі, дідуся, бабусі, тата, мами), родичів (братів, сестер та ін.). Ближче до верхів’я – твоя гілочка. Проведи дослідження свого родоводу, дізнайся у старших про своїх предків – і чітко знатимеш, хто вони були, куди сягає коріння твоєї родини. Намалюй дерево свого родоводу.
Уважно прочитай ці поезії. Вони належать Станіславу Чернілевському.
Стапіслав Чернілевський (1950 р.) – сучасний український поет і кіносценарист народився у с. Жвані на Вінниччині. Дуже рано втратив батька, який був комбайнером. Багатодітна родина осиротіла. Навчався у школі-інтернаті, закінчив Вінницький педагогічний інститут, деякий час учителював. Ще з юних літ мріяв займатися кіномистецтвом, тому закінчив і Київський театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого, після чого потрапив на Кіностудію художніх фільмів ім. О. П. Довженка. Нині працює на телебаченні. Вірші пише з четвертого класу.
* * *
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
Весело і з ляском серед печі
Полум’я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.
Вже, однак, зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я – малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба.
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.
В. Корнєв. Родина. 1996 р.
Ключик розуміння
У цьому вірші час ніби зупинився, хоча такі деталі, як шибка (засклена частина вікна), піч і дим, свідчать про те, що йдеться не про сьогоднішній день. Однак тут не це головне. Вся увага звернена на загальнолюдський, вічний мотив: відчуття рідного дому, мамине тепло, ніжність, доброту – усе те, від чого ліричний герой почувається захищено і заспокоєно (“зникає гіркотина”, “не катує серце”), почувається, як у дитинстві (“знову я – малесенька дитина”). Отже, коли він приїхав до мами в село, всі його проблеми, печалі відійшли десь далеко. Мама для нього – джерело позитивної енергії, душевної сили, високої духовності. Ось як можна прокоментувати рядок вірша “Мотузочком диму хату прив’язала до небес”: мама затопила в печі, з димаря полинув угору тоненькою, наче мотузочка, стрічкою дим. Він піднявся дуже високо – аж “до небес”. Однак прив’язати хату до небес – чи можливо в дійсності? Це метафора, поетичний образ, який може мати кілька значень. Наприклад, те, що небеса означають вічні цінності, високу духовність, до якої прагнуть у цій родині. Тому тут панує доброта, любов, розуміння.
Аналізуємо поезію, досліджуємо
1. Знайди у словнику значення незрозумілих тобі слів. Випиши їх і запам’ятай. 2. Прокоментуй образ “хату прив’язала до небес”. Чи траплявся подібний у якомусь іншому вірші? 3. Які слова свідчать про час, коли все відбувається? 4. Знайди метафори у тексті. Прокоментуй їх. 5. Назви рядки, що підкреслюють розуміння мамою своєї дитини, довколишнього світу. 6. Як ти розшифруєш поетичний вираз “душа світліє перед днем”? 7. Пригадай давню народну легенду про вогонь, обряд перестрибування через багаття в ніч на Івана Купайла. Що підкреслюється тут образом “маминого вогню”?
Чи знаєш ти, що…
Вогонь – поширений символ у світовій міфології. Так, у Стародавньому Єгипті він означав здоров’я та життя.
Давні українці вірили в існування двох вогнів – пекла і небес, вважали, що небесний очищає, дає силу, зароджує життя, створює родину (як вогонь вівтаря), об’єднує її. Мати вогонь – означало бути захищеним від зла та нещасть. Наші пращури вірили, що вогонь приніс їм бог Сварожич, він горить у душі кожної людини. Якщо підтримувати його постійно – буде збережена сім’я, родина. Щорічно вогонь треба було поновлювати, гасити старий і розпалювати молодий способом тертя або за допомогою кресала. Цей живий, чистий вогонь використовували під час епідемій, для лікування хвороб. Із нього розпалювали багаття, через яке переходило все населення.
Він священний, на нього не можна плювати. За народною прикметою, вогник” на губі – це ознака нешанобливого ставлення до вогню.
* * *
Забула внучка в баби черевички…
Дитячим сміхом бризнувши в зело,
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя на бензовозі –
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
1 вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном –
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
Ж. Шевченко. Марійка в бабусиних строях. 2001 р.
Аналізуємо поезію
1. Опиши своїми словами відвідини внучкою бабусі. 2. Які деталі свідчать про те, що дівчинка вже поїхала? 3. Коли все це відбувалося (взимку, навесні, влітку…)? 4. За деталями у вірші визнач вік дівчинки. 5. Знайди і прокоментуй метафоричні вирази. 6. Чи сумує бабуся за дівчинкою? Звернися до тексту. 7. Яку вдачу має онучка (веселу, легковажну, серйозну…)? 8. Як ти думаєш, чому саме горіховий листок упав перед бабусиним вікном? Що він, на твою думку, може символізувати? Прокоментуй приказку: “Міцний як горішок”.
Обдумуємо прочитане, проводимо аналогії
1. Який вірш сподобався тобі найбільше і чим? 2. Назви почуття, які в ньому передано і за допомогою яких художніх засобів. 3. Чи любиш ти своїх батьків? Чи маєш бабусю або дідуся? Ти любиш у них бувати? Чому? 4. Як краще можна висловити свої почуття до рідних – словами чи вчинками? Якими?
Завдання додому
1. Випиши до зошита метафори, які найбільше тобі сподобалися. 2. Уяви, що тобі довелося поїхати десь далеко від рідного дому. Напиши листа до мами (або тата, брата, сестри, бабусі, дідуся).
Радимо прочитати: В. Жерліцина. “Як я провела свої літні канікули в маминому дитинстві”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)